Хто не знає дошкульне українське прислів’я «Хвали мене, моя губонько, бо роздеру аж до вух»? Ось і мені воно не виходить з голови відтоді, як втрапив до рук «Региональний вестник» за 2 квітня 2011 року. Ця газета — орган Одеської міської організації Партії регіонів. Дане число було представлене як спецвипуск з тиражем 150 тисяч примірників і присвячувалося двом сенсаційним подіям навіть не області, а всієї України. Ба — всієї Європи і світу. Докази? Будь ласка.

Отже, сенсація номер один. Директор американського інституту в Україні Ентоні Cальвія вважає: за досягнення впродовж першого року президентства Віктор Янукович за­слуговує на Нобелівську премію миру. Хтозна, в якому контексті і з якого приводу висловив таку думку поважний американець? Не будемо гадати. Він також жива людина і, працюючи в Україні, міг не втриматися від спокуси «лизнути».

У всякому разі долю Нобелівської премії вирішує не Ентоні Сальвія і навіть не щедрі на компліменти автори «Регионального вестника». Однак це не завадило їм «с лёгкостью необыкновенной», властивою хіба що гоголівському Хлестакову, скласти таку атестацію нашому Президенту, що Нобелівський комітет мав би, просльозившись, всіма руками проголосувати за рішення одеських одописців. А сам Віктор Федорович (якщо в нього є почуття міри), прочитавши таке, почувався б, щонайменше, незручно.

Процитую лише дещицю (мовою оригіналу): «Всего за один год Янукович достиг ошеломительных(!) результатов». В чому ж вони полягають? Виявляється, в «заключении соглашений с Россией о транзите природного газа в Европу в обмен на уступку в цене голубого топлива для Украины». Авторам цього панегірика байдуже, що газ до Європи подавався ще тоді, коли Віктор Федорович працював начальником автобази в Єнакієвому. А щодо «уступки в цене», то нехай вона залишається на совісті авторів.

Далі. «Принятие Украиной статуса неприсоединившегося государства изменило стратегическое положение в Европе... и это привело к появлению треугольника взаимных интересов между Европой, Россией и Украиной». Знай наших! Хоча насправді «создание общей европейской зоны военного и экономического сотрудничества» обговорювалося представниками Франції, Німеччини і Росії. То де ж тут Україна? Двосторонні німецько-російські та польсько-російські відносини також вирішуються без України. Отже, він не наш, той «треугольник взаимных интересов».

За версією наших авторів, вінцем саміту з ядерної безпеки (Вашингтон, 2010) стало «историческое соглашение с США об утилизации ядерных материалов», внаслідок чого Україна втратила останні запаси збагаченого урану, завдавши удару вітчизняній науці.

Ще читаємо таке: «Янукович сделал для укрепления мира и стабильности в Европе больше, чем любой другой политик со времён падения Берлинской стены, и тем самым увеличил вероятность дружественного соглашения между всеми государствами Европы, благодаря которому в ней может установиться положение, подобное периоду беспрецедентного мира и процветания, длившемуся с Вестфальского мира (1648 г.)

до начала Наполеоновских войн».

Радуйся, світе Божий! Це ж щонайменше 150 років «мира и процветания». Таке благо для Європи вартує не якоїсь «нобелівки». Це дещиця. Тут потрібно щось таке... аж страшно уявити. Тож думай, Європо!

Тепер про сенсацію номер два. В номінації «Регіональний лідер» за 2010 рік переміг «губернатор» Одещини Едуард Матвійчук. Що ж, рішення авторитетного журі (800 експертів!) заслуговує на повагу. А коли стосується нашого «губернатора», має викликати однозначну реакцію кожного жителя області — задоволення і навіть гордість.

Може, так воно і є, хтозна? Та авторам «Вестника» цього замало: вони геть із шкіри пнуться, аби довести читачам, що масло є масляним. Що Матвійчук не просто «регіональний лідер», а той «губернатор», який лише за рік перебування на посаді зробив те, на що за кілька років не спромоглася «националистическая камарилья Ющенко—Тимошенко».

На третій шпальті газети дано розлогу інформацію про досягнення Едуарда Матвійчука у соціальній сфері. Факти — вперта річ. Як відомо, проти них «не попреш». Та дивують у наведеному переліку «досягнень» одні й ті ж словосполучення: завершено будівництво, завершено реконструкцію, відновлено діяль­ність, введено в експлуатацію...

Будь-який процес має не тільки свій кінець (завершення), а й початок. Тому спадає думка, що всі оті завершені, реконструйовані та введені в дію об’єкти були започатковані в різний час і будувалися саме «националистической камарильей». Честь і хвала «губернатору», що спромігся багато з них довести до завершення. Та, якщо чесно, далеко не всі лаври мають бути вплетені в його особистий вінок.

І насамкінець. На тій же газетній шпальті скромненько в куточку повідомляється: «Начато строительство нового лечебного корпуса детской клинической больницы на 297 коек в Одессе, по ул. Воробьёва, 3». Нарешті, конкретна справа правлячої нині партії. Я збережу примірник газети. І якщо через рік такий потрібний об’єкт буде побудовано та введено в дію, подальші дифірамби «регіоналам» вважатиму хоч деякою мірою виправданими.