Протягом усього періоду, відколи стала до ладу Дністровська ГЕС (1987), природоохоронна громадськість, учені-екологи з великими зусиллями домагаються здійснення весняних екологічних попусків на Дністрі, долаючи опір чернівецьких і київських чиновників від комітету з водного господарства та енергетичного відомства. От і в квітні цього року низка громадських екологічних організацій направила листи в різні інстанції з вимогою забезпечити паводок. Але й сьогодні, як і впродовж весняного періоду загалом, коли у природі мають відбуватися таїнства відтворення всього живого, паводкових вод нема.

Зволікання у таких ситуаціях уже негативно позначалося на дельті Дністра в середині 1980-х, коли на фоні високої температури, відсутності достатньої кількості води тут почали цвісти синьо-зелені водорості. При цьому вода стала катастрофічно забрудненою, масово гинули її фільтратори — молюски, риба. Тоді спеціальним розпорядженням партійних органів усе-таки вдалося оживити плавні.

Зараз у дельті знову дефіцит води. Її температура на деяких озерах піднялася до 20 градусів і вище. В окремих місцях відзначається інтенсивне цвітіння води. Вона набуває жовто-коричневого кольору. З’являються загиблі товстолобики і коропи на старому Турунчуку, Горілих озерах у зоні озера Путрине. Нема чим годуватися коровайкам, блискучим ібісам. Їх чисельність скорочується.

Негативно позначається застій у плавнях і на якості води, яку забирає станція «Дністер» для забезпечення мільйонної Одеси.

Чиновники від ГЕС мають пам’ятати: вони самі ж зобо­в’язалися в період слабкого притоку скидати воду з греблі, що важливо для санітарного, рибопродуктивного та еколо­гічного стану річки. Зокрема, цього року під час міжвідомчої наради було погоджено регламент попусків. Йшлося про те, що тривалість весняного паводку має бути не менше місяця, починаючи з середини квітня. Були визначені й обсяги води, які мали скинути. І попуск почали. Але з невідомих причин його швидко припинили, не дотримавшись ні обумовленого скиду води, ні його термінів.

Потурати чиновникам у цьому не можна. Це стосується і працівників Нижньодністровського національного природного парку, які мляво реагують на ситуацію. А створена спе­ціальна оперативна робоча група, до складу якої увійшли, зокрема, І. Кичук, головний інженер Одеського облводгоспу, і П. Буланович, начальник Західно-Чорноморського управління охорони живих ресурсів, просто проігнорували реальний моніторинг дефіциту води в дельті Дністра.

Вже закінчується весна, на порозі — літо. Температура повітря і води стрімко підвищується, а животворного паводку нема.

Без води також залишилися, хоч і невеликі за площею, але важливі для біорізноманіття плавні Молдови і Придністров’я. За інформацією молдовських колег, на верхній ділянці Дністровського водосховища береги осушилися на відстані 50 — 60 метрів від звичайної позначки. У середній течії Дністра нема навіть середнього багаторічного рівня води.

Газета вже не раз намагалася привернути увагу можновладців до цієї проблеми. Саме вони мають виправити ситуацію, а працівники природоохоронних відомств — допомогти їм. І, насамперед, це повинні зробити спеціалісти Нижньодністровського національного природного парку. Адже він і створювався саме для того, щоб дбайливо піклуватися про цю унікальну і вразливу екосистему.