Затишанська земля славиться не лише чудовими краєвидами, залізничною станцією, а й хорошими працьовитими людьми. У цьому переконалися, коли завітали до Затишанської селищної ради. Керівницю місцевої громади Інну Татаріну на місці не застали. Як я зауважила пізніше, з настанням весни в кабінеті вона не затримується, заповзятливо шукає шляхів вирішення нагальних питань, яких на території ради, як і в кожній, вистачає. Одним із найвагоміших є благоустрій території. Те, що тут цю проблему взялися усувати, почули і з вуст місцевих жителів. Вони констатували, що за останній час багато чого змінилося на краще: тішать око щойно споруджені ошатні парканчики навколо багатоквартирних будинків по вул. Леніна, повапновані ряди дерев, гарна автобусна зупинка поблизу старого кладовища. Неабияку радість малечі доставляє встановлений дитячий ігровий майданчик поруч із Будинком культури, всміхається чистотою розчищена від непотребу центральна площа селища… Та Інна Григорівна медалі не збирає, на її переконання, навести на території лад вдається лише спільними зусиллями.

– Весна завжди додає всім клопотів, – говорить Інна Григорівна. – Тож цілком закономірно, що що­йно лише стало на погоду, колектив селищної ради гуртом з працівниками установ, підприємств, організацій, вчителями та вихованцями Затишанського НВК, підприємцями та жителями селища почали наводити повсюди лад. За кошти селищної ради місцевою комунальною службою розчищено чотири смітники та силами ТОВ «Правда» (директор С. Нікон) ще два зачищено. До поминальних днів були прибрані кладовища, на новому цвинтарі встановлено ворота та огорожу. Мені як селищному голові дуже прикро і боляче, що частина затишан не хоче реагувати на наші прохання і викидає сміття де заманеться. Саме через таких людців (інакше не скажеш) ми змушені витрачати з невеликого нашого бюджету кошти на ліквідацію стихійних сміттєзвалищ. Повірте, це досить значні суми. Хоча минуло небагато часу після травневих свят та поминальних днів, а вже на нещодавно зачищених стихійних смітниках нові купи непотребу… Мені не віриться, що ті, що живуть поруч таких «красот», не бачать і не знають, чиїх рук ця брудна справа. Хіба що ці купи виростають не без їхньої участі. І знову ми будемо змушені викидати кошти нашого бюджету на сміття… А скільки гарного та корисного можна було би зробити для покращення дорожнього покриття, освітлення вулиць території громади тощо. Для цього потрібно лише кожному дотримуватися Правил благоустрою і вивозити непотріб на санкціонований смітник. Не можете самі – для вас це за прийнятну ціну виконають комунальники. Лише зайдіть до них чи зателефонуйте за номером 6-13-08. Питання благоустрою потребує вдосконалення. Передусім належить переконати людей, що викидати побутові відходи в місця, не призначені для цього, – некультурно і збитково для сімейного бюджету. Фотографії осіб, які займаються безкультур’ям, будуть оприлюднені не лише по кабельному телебаченню, а й в районці, а на самих засмічувачів чекають істотні штрафні санкції. Звичайно, один в полі не воїн. Тому ми все робимо гуртом. Крім працівників селищної ради, мені багато допомагають депутати Валентина Яковенко, Борис Мельцев, Людмила Пушкар, Надія Шишак (Загір’я), Любов Каблаш (Скінешори), Анатолій Танасієв. Завжди з готовністю відгукуються на наші прохання директор ВАТ «Затишанське ХПП» Володимир Григорович Ткач, керуючий ТОВ «Олтис» СФГ Олександр Фурдуй, директор ТОВ «Правда», депутат районної ради Станіслав Миколайович Нікон. І справами, і порадами наші починання підтримує депутат Одеської обласної ради, голова Фрунзівської райдержадміністрації Сергій Іванович Бринза. Вже багато років він за підтримки ВАТ «Затишанське ХПП» опікується інвалідами, ветеранами війни та людьми похилого віку. Вже традиційно напередодні свят для них комплектують гарні продуктові набори.

До вирішення повсякденних проблем постійно, не чекаючи прохань, долучається й голова районної ради Павло Степанович Шестопалюк. Саме за його безпосередньої участі та допомоги разом із працівниками фірми «Олтис» для учнів молодших класів облаштовано гарний, теплий туалет; встановлено нову сучасну автобусну зупинку – жодна значна проблема Затишанської громади не проходить повз його увагу. Саме Павло Степанович зі знанням справи (адже за фахом він агроном) добирав, які породи декоративних та вічнозелених дерев найкраще підійдуть для нашого клімату і місцевості. Тож в рамках традиційного двомісячника з озеленення і благоустрою не лише в Затишші, а й в усьому районі було посаджено молоденькі пірамідальні та шаровидні туї, самшит, сосни, барбарис …і троянди. Але скільки було болю в очах і П. Шестопалюка, і С. Бринзи, коли вони дізналися, що значна частину посаджених дерев було по-варварськи вирвано, причому не лише в Затишші, а й в інших населених пунктах району. Уявіть, із 15 кущів троянд, посаджених поруч старого кладовища біля обеліску загиблим воїнам, залишився один. Буквально декілька днів тому вирвано 29 паростків самшиту біля клубу та 9 – коло повороту на елеватор. Дехто рано-вранці примудряється проганяти корів прямо по плитах із іменами наших загиблих земляків! Після такого просто опускаються руки і пропадає бажання щось робити в селищі. Хочеться криком кричати: «Схаменіться, людоньки! Невже вам подобаються обдерті потрощені клумби? Чи ви хочете, щоб наше квітуче Затишшя поступово перетворилося на запилену пустелю?» Дуже сподіваюсь, що наші правоохоронні органи нарешті проявлять себе і знайдуть винних, а ми зможемо тоді їх законно покарати не лише матеріально (заставити відшкодувати завдані збитки), але й морально – їхні фотографії та прізвища оприлюднимо, використовуючи всі можливі засоби.

Загалом роботи й турбот у нас вистачає. На найближчій сесії селищної ради маємо визначитися з місцем, і до кінця місяця ще двадцять ліхтарів будуть освітлювати наші вулиці. Крім того, плануємо завершити впорядкування центральної площі та своїми силами відремонтувати приміщення колишнього Будинку побуту. В усіх цих роботах співпрацюватимемо з районним центром зайнятості. До речі, якби не люди, направлені центром зайнятості на громадські роботи, ми навряд чи впорались би з упорядкуванням кладовищ та селища до свят. У нас постійно 12 – 15 осіб працюють саме на цих засадах. Не оминає громадська праця і порушників правил дорожнього руху, яких до нас направляють за рішенням суду.

Аби жити краще – потрібно діяти спільно. Усім серцем сподіваюся на підтримку співвітчизників, щоб кожен із нас у діях і в помислах був правдивим і щирим. Щоб ми словом і ділом вболівали за рідну землю, її майбутнє, за щасливу долю наших дітей. Бо ж знаємо, що світло прагне до світла, а добро до добра.