Тривожна арифметика

Переді мною – десятки цифр, показників, прогнозних розрахунків. Усі вони, на жаль, не вселяють надій на те, що збирання ранніх зернових і зернобобових культур пройде у відпущені природою терміни й без великих втрат.

Почнімо з головного показника, який одразу визначає суть усієї проблеми. Цього року навантаження на один комбайн становить у середньому по області 379 гектарів. А це в три­чотири рази більше того, що може подужати один збиральний агрегат.

В Овідіопольському районі цей показник становить 600 гектарів, в Ананьївському, Арцизькому, Любашівському – 500. Ось така виходить тривожна арифметика.

Але при цьому відповідальні керівники не врахували, що багато комбайнів давно відробили свій технічний ресурс. Три чверті з них мають «виробничий стаж» понад 10 років, а тому ці машини перебувають за межами амортизаційних термінів.

Та й сам парк збиральної техніки багато в чому застарів. Майже половина його складу – це комбайни типу «Нива», які дають досить низький денний виробіток – менше десяти гектарів. Чому ж при розрахунках бралися недосяжні п’ятнадцять?

П’яту частину збиральної техніки становлять комбайни «Дон», які теж не відзначаються високою продуктивністю. В останні роки з’явилися нові машини – «Славутич», «Дон – Лан – Акрос», але вони не складають навіть одного відсотка.

Такий «набір» визначається далеко не волею самих сільгоспвиробників. Це результат тієї постійно критикованої політики, що спрямована на закупівлю лише вітчизняної техніки. Тільки в такому разі селянин може розраховувати на 30­відсоткову знижку. От і маємо те, що маємо: урочисто, під музику вручувані комбайни потім часто виходять із ладу, ламаються ще в першій загінці, не забезпечують якісного збирання, допускають чималі втрати зерна.

Ось чому деякі сільгосптоваровиробники самостійно купують машини закордонних марок – нові й не дуже, – які, чого гріха ховати, у багато разів продуктивніші та якісніше збирають урожай, ніж вітчизняні. Таких комбайнів нагромадилася вже чверть від загального складу парку.

– Ми взяли курс на придбання іноземної техніки і не шкодуємо про це, – говорить голова агрофірми «Свобода», що в Ізмаїльському районі, Герой України Володимир Видобора. – А нашим ученим потрібно працювати над поліпшенням якості комбайнів, що випускаються, замість того щоб пропонувати явний непотріб із допомогою держави.

Думку відомого хлібороба, до речі, інженера­механіка сільськогосподарських машин, поділяють усе більше керівників господарств. Державні мужі допомогти їм повинні, а не хизуватися в незрозумілому квасному патріотизмі за принципом: «Хай поганеньке, та своє…»

Але й «свого» цього року селяни не бачили. З обласного бюджету грошей уперше за багато років не виділили: вони пішли на купівлю тракторів, що, не сперечаюся, треба було зробити.

А з Державного бюджету на купівлю комбайнів виділили тільки 10 млн гривень. Не виходить навіть по одній машині на кожну область. Дивує й інше: за придбаваний «пільговий» комбайн треба сплатити півтора мільйона гривень. Причому «щасливчик» повинен перерахувати одразу всю суму. А що стосується 30­відсоткової пільги, то її повернуть пізніше. Коли саме – залишається гадати. А може, згодом про неї взагалі «забудуть».

Чим же зарадити такому становищу? Залученням комбайнів зі сторони. А умови тут вельми жорсткі: по 300 грн за оброблений гектар. І якщо виходити з того, що залученою технікою належить зняти врожай із площі 400 тисяч гектарів, то селянам треба викласти додатково 120 мільйонів гривень. Чи не тому у Великомихайлівському районі при потребі в оренді 63 комбайнів договори укладено на 12? У Балтському районі ці цифри становлять відповідно 29 і 9 машин, у Любашівському – 56 і 25. У скрутному становищі опинився Тарутинський район, хліборобам якого доведеться додатково залучити 130 збиральних агрегатів.

І ще одному значущому факту варто приділити особливу увагу. При чіткому виконанні всіх договорів збиральні роботи в районах протривають 15­28 днів. Це якщо погода сприятиме. Але навіть при ясному небі зволікання жнив на цілий місяць загрожує втратами.

Жнива можуть ускладнити й часті перебої з постачанням пально­мастильних матеріалів. Постійно зростаючі ціни та брак необхідних коштів на закупівлю ПММ потребують нових кредитів, що виділяються під високий відсоток річних.

А гроші потрібні ще на додатковий транспорт, на ремонт токів і вагарень, приміщень для зберігання зерна.

Неймовірно важко сьогодні хліборобам. І як хочеться їх запевнити в тому, що їхня праця не мине намарне. Але для цього потрібні не постійні обіцянки та запевнення, а конкретна допомога, про яку поки що лише говорять…

Степан СЕРБІНОВ, «Одеські вісті»

Рогатки для шампіньйонів

У районі, де сільгоспвиробники займаються, переважно, вирощуванням зернових і зернобобових культур, виробництвом м’яса, молока, птиці та курячих яєць, було трохи несподіваним зустріти підприємство іншого, я б сказав, нетрадиційного для степової зони профілю. Хочу розповісти про наших земляків, що зайнялися культивуванням грибів – шампіньйонів. Йдеться про товариство з обмеженою відповідальністю «Гелека­М», яким керує Ігор Музика.

– Наш невеличкий колектив ентузіастів займається вирощуванням шампіньйонів із 2001 року, – говорить головний технолог підприємства Марина Джунусалієва. – При цьому засновники провели сер­йозну роботу, щоб на ринку технологій вирощування цього продукту обрати, як то кажуть, найоптимальнішу. Зрештою зупинилися на інтенсивній промисловій технології, розробленій у Голландії.

Марина Дикомбаївна показує мені шампіньйонний комплекс, знайомить із тонкощами технології вирощування грибів. Тут, як і в будь­якій іншій справі подібного роду, необхідно неухильно виконувати всі рекомендації та дотримуватися встановлених параметрів, починаючи із закупівлі і транспортування грибного компосту та закінчуючи підтримкою оптимального температурного режиму, своєчасним поливанням грибниць, нарешті, ретельною санітарною обробкою камер. Без цього не одержати багатого та якісного врожаю.

Але, як говориться, виробити продукцію – це півсправи. Головне, щоб вона дійшла до споживача. А на цьому шляху зустрічається чимало перешкод.

На думку директора підприємства Ігоря Музики, найістотніша з них – це відсутність протекціоністської політики держави стосовно вітчизняних сільгоспвиробників. Саме дана обставина ставить їх у нерівні умови з іноземними постачальниками продуктів харчування. Наприклад, на українському ринку польські гриби реалізуються практично за ціною, яка дорівнює собівартості вирощування вітчизняних шампіньйонів. Зрозуміло, що в таких нерівних умовах наша продукція перестає бути конкурентоспро­можною.

Тобто, вступаючи квапливо до СОТ, Україна не передбачила, на жаль, механізмів та діючих важелів захисту власного виробника, поставивши його на межу вимирання. Це наочно показав приклад тваринництва, про що неодноразово писали «Одеські вісті». Тому проблема захисту українського виробника стосується не лише грибників. І вихід в умовах, що створилися, вбачається, на мій погляд, або в збільшенні мита на імпортну сільгосппродукцію, або у встановленні певних квот на її ввезення до країни. А якщо ні, то українці й надалі будуть підтримувати не свого, а чужого виробника.

На щастя, завдяки ефективному менеджменту, ТОВ «Гелека­М» вдається залишатися на плаву. Мало того, домагатися при цьому наміченої мети. Так, з початку виходу на ринок, підприємству вдалося збільшити випуск продукції у 3,5 раза, виробляючи близько 90­110 тонн грибів на місяць.

Анатолій МИХАЙЛЕНКО, «Одеські вісті», Комінтернівський район

Продукт, що не має аналогів на Землі

Ще феодальна наука з’ясувала, що годівля людини одним м’ясом, навіть дуже якісним та добре приготованим, закінчується смертю людини через 12­15 діб. Винятково фруктове меню дасть прожити місяць, різноманітні овочі без додавання рослинних жирів – до 2­3 місяців. І лише коров’яче молоко (цільне, в різних комбінаціях з кисломолочними продуктами), що людина споживає як єдине джерело їжі щодня, робить її існування фізіологічно абсолютно нормальним, а тривалість життя – відповідною до закладених спадкових задатків, тобто не меншою 70­80 років.

Що ж таке міститься в молоці, що перетворює його на єдине для людини універсальне джерело поживних та біологічно активних речовин. Та, власне, усе. Дитина, яка нормально харчується лише материнським молоком – цьому перший доказ. Амінокислоти білка молока за своїм співвідношенням ідеально підходять для формування м’язів і тканин внутрішніх органів. Жири молока – джерело корисної енергії для зігрівання тіла та м’язової роботи, а лактоза – головний цукор молока – єдиний засіб енергетичного живлення зростаючого мозку дитини. Усі ці три незамінні живильні складові у молоці добре просочені більш ніж стами біологічно активних речовин, що підсилюють обмін в організмі до максимуму. При цьому їхні різні властивості та походження унікально поєднуються в молочній емульсії, не лише не заважаючи одна одній, а навпаки, багаторазово й взаємно підсилюючи ефект впливу.

Ось тому діти, які ростуть і розвиваються в умовах обмеженого споживання молока на всіляких замінниках та інших сурогатах рідко відстають у фізичному рості маси, але майже завжди відстають у розумовому розвитку та формуванні фізіо­логічно здорового організму. Недарма в усіх розвинених країнах світу тривалість життя людей та їх розумові здібності тісно та безпосередньо пов’язані з рівнем виробництва і споживання молока на душу населення.

От і слід замислитися, як харчуються українці. Адже виробництво абсолютно неза­мінного продукту – молока – в Україні з року в рік скорочується, незважаючи на те, що воно й так багаторазово відстає від розвинених країн світу. На жаль, і Одеська область у цьому плані не є винятком.