І жителі Криму ласують ширяївською полуницею

Вирощування полуниці на полях Ширяївського району поки що рідкість. Солодку ягоду до переліку звичних сільськогосподарських культур три роки тому внесли у фермерському господарстві «Данило К».

Виробничий директор Сергій Юциков разом із досвідченим агрономом, фанатом своєї справи Дмитром Спічаковим ризикнули. Тепер можна сказати, що ризик виправдав їхні надії. Нині тут посаджено полуницю на 20­гектарній площі. Щоправда, заврожаїли поки що сім гектарів. На них щоденно збирають до двох тонн ягід. До речі, господарство має свій розсадник. Вирощують п’ять сортів як ранніх, так і середніх та пізніх. Це досить відомі елітні сорти Хоней, Зєнга, Полка, Симфонія, Ерос.

За додержанням всіх агротехнічних вимог ретельно стежить Дмитро Пилипович. Культура посаджена рядками, корінь під плівкою, що не дає можливості пускати «вусики». При потребі здійснюється полив з артезіанської свердловини, що розташована неподалік поля. Для закладання плантації самі сконструювали спеціальну техніку. Мають холодильну установку, де підтримується постійна температура згідно з нормою +4 градуси. Транспортують продукцію охолодженою, тому вона довго зберігається і не втрачає поживних якостей. Оскільки полуничні поля збільшуються, виникла потреба в розширенні складського приміщення­сховища з холодильним обладнанням для зберігання продукції. Нині цим займаються в фермерському господарстві «Данило К». Директор господарства визнає, що успіх справи – це в основному заслуга агронома. Дмитро Спічаков просто «золота» знахідка для господарства.

– Маю освіту вченого агронома, – розповідає про себе Дмитро Пилипович. – Раніше працював в одному з найбільших у світі садів під Тирасполем. Двадцять п’ять років дали знання і досвід. До того ж, намагаюся стежити за всіма новинками агрономії, в даному випадку мене найбільше цікавить те, що стосуються вирощування полуниці.

Ми з Дмитром Пилиповичем оглядаємо зелені кущі, де під листочками ховаються ягідки.

– Гляньте, які добірні, – вирвавши кілька, показує агроном.

І справді, полунички – одна в одну, великі і м’ясисті. До того ж, вирощені на нашій рідній землі. Тому і до смаку вона і одеситам, і киянам, навіть у Крим завозиться свіжа добірна ширяївська ягода.

В очікуванні жнив

Хліборобське поле поступово змінює свій колір, вже половіють жита, а отже незабаром і збір ранніх зернових. Про стан справ «польового цеху» в районі та про те, що на часі у місцевих аграріїв, розповідає начальник управління агропромислового розвитку Ширяївської райдержадміністрації Олександр Дудник.

Під урожай 2011 року в районі посіяно озимих зернових культур 35,9 тисячі гектарів, що становить 36 відсотків в структурі посівних площ. Значна частина відведена озимій пшениці – майже 21,5 тисячі гектарів. Варто нагадати, що сівбу культур минулої осені за сприятливих погодних умов було здійснено в оптимальні агротехнічні строки з внесенням мінеральних добрив. Відзначимо й те, що озимі із зими вийшли у доброму і хорошому стані. Навесні посіви було підживлено, в середньому внесено 140 кілограмів мінеральних добрив на гектар. Практика показує, що найефективнішим для підживлення зернових є азот. Він певною мірою регулює інтенсивність кущення рослин, поліпшує формування колоска та підвищує якість зерна. Зважаючи на це, в ПСП «Маяк», ПП «ГСП», ТОВ «Моноліт», СТОВ «Нікомарівське» в середньому внесли азоту від 228 до 330 кілограмів на гектар посівів. Майже 90 відсотків площ оброблено гербіцидами.

І цьогорічна весна сприяла хліборобам вчасно посіяти ярі культури. З них 17,8 тисячі гектарів займають зернові. Якщо минулого року в жодному господарстві не було гречки, то нині нею засіяно 152 гектари. Відповідно до запланованого збільшено посіви соняшнику – до двох тисяч гектарів. На даний час гербіцидами оброблено понад 10 тисяч гектарів ярих зернових. Механізатори провадять міжрядний обробіток кукурудзи та соняшнику. Варто відзначити, що для проведення комплексу польових робіт район стовідсотково був забезпечений насіннєвим матеріалом та протруювачами насіння. Втішає й те, що на сьогодні сільгосппідприємства району мають достатньо техніки для сівби та обробітку сільськогосподарських культур в стислі агротехнічні терміни. Сподіваємося на те, що в цьому році отримаємо врожай не гірший минулорічного – в середньому 26,3 центнера з гектара.

Нещодавно ми побували в ряді господарств і оглянули поля. Серед керівників, в господарствах яких підвищилась культура землеробства, – Микола Захар’єв із ПСП «Маяк», Сергій Герасименко із ПП «ГСП», Володимир Володівщук із ТОВ «Батьківщина», Володимир Гамарц із ТОВ­АФ «Мар’янівська», Віктор Лисенко із СТОВ­АФ «Новоандріївська», Володимир Загорянський із ПП «Церера» та фермери Олександр Остапчук, Микола Обухін, Микола Гаврилюк. Це досвідчені аграрії, у яких достатньо і знань, і агротехніки для успішного господарювання.

На часі – підготовка до жнив. Зерно­зби­ральна техніка, як то кажуть, на лінійці готовності. Пального також достатньо забезпечено. Проблема в тому, що бракує комбайнів. До 202 наявних у районі нам ще треба додатково 40 одиниць техніки, щоб віджнивувати за 10 робочих днів. Тому зараз господарства заключають угоди на залучення комбайнів зі сторони.

Для своєчасного проведення комплексу сільськогосподарських робіт агроформуваннями району було залучено короткострокових кредитів на суму 14, 7 мільйона гривень та довгострокових – понад 800 тисяч гривень. Також для підтримки товаровиробників держава пішла їм назустріч і дозволила здійснювати форвардні закупівлі зерна в 2011 році. Господарствам виплачено вже 70 відсотків від загальної суми кредитування, що дало змогу провести весняно­польові роботи.

Тетяна Сторчак, власкор «Одеських вістей», Ширяївський район

Без тваринництва немає повноцінного села

Розвивати молочне скотарство, сподіваючись тільки на субвенції й так небагатої держави, безперспективно.

Водночас виробництво молока – умова стабільного розвитку АПК в регіоні. Чому так? Та тому, що за сьогоднішніх можливостей промислового скотарства воно дозволяє розраховувати на рентабельність на рівні 50 і навіть 70%. При цьому з’являється можливість зайняти до 110­120 кваліфікованих фахівців по кожному сучасному комплексу, забезпечивши їм гідну зарплату.

Достовірно встановлено, що молочне виробництво в Одеській області, попри свій убогий досі стан, було стабільно рентабельним протягом усіх років століття, що почалося. Чому ж за нього не беруться наші бізнесмени?

Щоб відповісти на це запитання, треба зрозуміти, що молочне скотарство – найскладніше виробництво в сільському господарстві. Доводиться мати справу з вищим тваринним організмом, налагоджувати пильний контроль над його щоденним обслуговуванням, перетворювати живу біосистему – корову – на фабрику молока. Для цього потрібні не лише значні кошти, але й, як то кажуть, добрі мізки, здатні управляти процесом і здійснювати його відповідно до світових стандартів. А рівень підготовки кадрів у наших сільськогосподарських вузах украй низький.

В Одеському державному аграрному університеті, що належав до десятка передових радянських вищих навчальних закладів, норма прийому абітурієнтів на зоотехнічну спеціальність поменшала до однієї групи – 25 чоловік на рік.

Крім того, наукові дошукування НДІ в цьо­му напрямі перетворені на фікцію – йде переписування звітів старих років на свіжі аркуші паперу нового звіту. Практично за останні 10 років з їхніх стін не вийшло жодної більш­менш серйозної розробки з тваринництва і кормовиробництва.

Тим часом, ОДАУ здатен і повинен провадити на Одещині ефективну наукову політику в галузі тваринництва.

Можна було б створити на його базі науково­виробничий центр із розвитку кормовиробництва, тваринництва і молочного скотарства, зокрема, з наступним розширенням до регіонального НДІ на договірних основах. Гадаю, що і великих бюджетних витрат не буде потрібно. Просто треба спробувати зібрати під один дах усіх вчених, що відійшли від справи та ледь животіють, а втім мають солідний стаж науково­педагогічної роботи. І результати не забаряться.

Зауважте, усі розвинені у сфері сільського господарства країни світу вважаються такими лише за умови інтенсивного розвитку тваринництва. Наприклад, у Данії на кожного жителя припадає по 5 свиней, вирощених за рік. При цьому зовсім нікого не цікавить, скільки Данія вирощує зерна. Перше місце у світі з надою молока утримує Ізраїль. Це при тому, що там пустеля, і кормові ресурси обмежені. Інтенсивне тваринництво Німеччини, Франції, Голландії теж існує в умовах неймовірно великої щільності населення зі стрімким обмеженням посівних площ. Але й гіганти сільськогосподарського виробництва США та Китай завдячують могутністю не в останню чергу тваринництву.

Нікому в розвинених країнах світу не спаде на думку продавати кормове зерно на вивіз. Там усім зрозуміло, що його необхідно пропустити через тварин і перетворити на дорожче м’ясо, молоко і яйце. Тому наші західні партнери купують зерно як сировину і перетворюють його на продукти харчування. Тим більше, що світ в останнє десятиліття зазнає дефіциту продовольства.

У нас ще є шанс повернути тваринництво у потрібне русло. Тим більше що аксіома «без тваринництва немає повноцінного села» всім добре відома і зрозуміла.

Леонід ПОДОБЄД, доктор сільськогосподарських наук, професор, головний науковий співробітник інституту тваринництва НААН України