Наша давня, давніша од багатьох сусідських, наша прекрасна, запашна, солов’їна... вона все ще жива. Незважаючи на всі топтання по ній, на всі погордливі кпини та дикунські глузування, й навіть на те, що на її поглинання мобілізовано іншу мову, нам дружню і братерську. Мови не винні в тому, що ними маніпулюють нечистоплотні політики, політикани — сказати б. А політика, як відомо всім, є дуже брудним ділом.

А наша мова — жива, не піддається, бо вона — вдома, на рідній землі. Можливо навіть, на противагу або й завдяки намаганням знищити її, безглуздими спробами довести, що її взагалі нема. Вона жива завдяки своїм вірним лицарям, не лише знавцям, а й популяризаторам, і не тільки письменникам, журналістам, вчителям. Їх багато, та що поробиш: не агресивні вони, як ті, хто проти­стоїть їм, нав’язуючи свої правила життя.

Минулої середи вони зібралися в Одесі з усіх куточків України й навіть з-поза меж її. Приїхали на загальнона­ціональний конкурс «Українська мова — мова єднання». Ті, хто щодня і будь-де та за будь-яких обставин спілкується державною мовою, хто не ходить з нав’язливо-агресивними написами «Я розмовляю українською». Вони живуть нею. А на дикунське запитання «Ви із Галіції?» (наче Львів — це десь на Марсі) відповідають з гідністю: «Та з Одеси ми, з Одеси, і навіть не з Біляївки». Хоча в Біляївці тепер частіше почуєш російську.

Ось на такому тлі 12 років тому Одеська організація Національної спілки журналістів й започаткувала цей конкурс. Відтоді беззмінним головою оргкомітету є очільник організації Юрій Работін, а його дієвим заступником — Володимир Невмитий. Напочатку це був конкурс для журналістів. Але з кожним роком він захоплював у свою орбіту нових та нових знавців і шанувальників українського Слова, ставав всеохопним. Кожен може взяти у ньому участь. А вже авторитетне журі зі знанням справи винесе свій вердикт. Авторитет конкурсу засвідчує поважне ім’я академіка Івана Дзюби, котрий погодився бути співголовою оргкомітету.

Сьогодні ситуація з українською мовою в Одесі не до порівняння гірша, ніж була 12 років тому. А конкурс живе, розширюється. Цього року його учасникам надіслав своє вітання Голова Верховної Ради України Володимир Литвин. «Нехай ваша дружня і колоритна зустріч стане новим вагомим внеском у примноження когорти досконалих знавців і шанувальників української мови, що наводить і зміцнює зв’язки між людьми», — говориться у привітанні. На адресу оргкомітету прийшло також вітання від Прем’єр-міністра України, що дає надію почути від пана Азарова українську мову в його зарубіжних поїздках.

Цьгорічний конкурс значно розширив свій ареал — по-науковому кажучи. Багато робіт прийшло з невеличких селищ України, й це засвідчує, що не все так добре у нашому «королівстві» з українською мовою.Тим, для кого вона є чимось більшим, аніж просто собі комунікативний засіб, прагнеться на ширші обрії. Хочеться думати, що їхні перемоги у різних но­мінаціях сприятимуть опору нахабній русифікації, котра інтенсивно продовжується. Тішить і те, що серед переможців багато молоді. У молодіжному середовищі назагал українська мова зараз поширена, у тому числі й в Одесі.

Як завжди, учасники конкурсу змагалися у чотирьох номінаціях: «Квітни, мово наша рідна», «Мовне багатоголосся», «На видноті всього світу», «Первоцвіт». Для урочистого нагородження переможців люб’язно надав свою актову залу Одеський регіональний інститут державного управління Академії державного управління при Президентові України.

Серед переможців конкурсу є чимало одеситів. Що й засвідчує: всілякі намагання витіснити державну українську мову з ужитку, а передусім — з освіти, засобів масової інформації, хоч і є небезпечними для неї, та все ж не мають перспективи. Це ті, хто не тільки пише українською мовою, а й повсякчас розмовляє нею у російськомовному оточенні, в такий спосіб популяризуючи її. Серед них: Валентина Сидорук з Іллічівська (третє місце у номінації «Квітни, мово наша рідна») та премія ім.Володимира Михайлюка, Анатолій Ройченко з Овідіополя (друге місце у тій же номінації), молода журналістка Діана Попкова з державного радіо (перше місце у но­мінації «Мовне багатоголосся»), Ганна Єфімова з ОННБ ім. М. Горького (перше місце у номінації «На видноті всього світу»), Інна Василькова з Іллічівська (перше місце у тій самій номінації), Надія Хохлова (перше місце у номінації «Первоцвіт» та відзнака Асоціації працівників культури «Почесний працівник культури України») та інші, а ще — аж троє переможців з Татарбунар — Катерина Бондаренко, Марина Абази та Марія Сімаченко. Медаллю «Берегиня долі» відзначена журналістка Людмила Бойко.

Велика група учасників нагороджена дипломами конкурсу.

Цьогорічний конкурс «Українська мова — мова єднання» був приурочений до 20-річчя Незалежності України та присвячений 140-й річниці від дня народження Лесі Українки. А гаслом його став вислів Пантелеймона Ку­ліша «Рідне слово, рідний розум, рідна й правда буде».

«Дай, Боже!» — тільки й лишається додати до цих слів.