Агрофірма «Кодима» – багатогалузеве господарство. І саме це допомагає йому у нелегких кризових умовах повноцінно жити, планувати і досягати успіхів. Тут вже давно зрозуміли, що там, де є рослинництво, має бути і тваринництво, і добре налагоджена переробна галузь та збут власної продукції. Багатогалузева структура дає змогу господарству працювати всі 365 днів на рік. Тож і результат не змушує себе чекати – агрофірма в середньому отримує понад 7 мільйонів валового доходу на рік, а її працівники – стабільну заробітну плату. А це свідчить про те, що тут не те, що не пасуть задніх, а завжди перебувають у фарватері економічних процесів.

У господарстві застосовують п’ятипільну сівозміну, вирощуючи сім культур: озимі та ярі зернові, зернобобові, кукурудзу на зерно та силос, соняшник, ріпак, багаторічні трави, і отримують гарні врожаї.

Саме в цьому господарстві започатковано нові культури: ріпак на зерно, сою, гірчицю. Сільгосппідприємство займається виробництвом насіннєвого матеріалу зернових. Велика увага приділяється вирощуванню зернової кукурудзи. Урожайність цієї культури у 2010 році сягнула близько 130 центнерів з гектара. Кілька років поспіль агрофірма посідає перше місце в області з виробництва зерна: середня урожайність ранніх зернових у 2010 році – 55,6 ц/га з гектара.

За останні три роки оновлено 70% технічного парку сучасною, високоефективною технікою. Останній комбайн, яким пишається директор, придбали у англійців. До речі, щоб у спеку було комфортно збирати хліб, на зернозбиральні агрегати були встановлені 8 кондиціонерів. А добирають механізаторів тут ретельніше, ніж керівника. Бо, як вважає Микола Сорочан, важливу справу, як і дорогу техніку, будь­кому не довіриш.

У тваринницькій галузі, на думку директора, основним козирем є свинарство. Адже тут щомісяця отримують понад десять тонн відмінної свинини, живою вагою продають 1300 голів, а річний валовий дохід свинарство приносить 1 млн 800 тисяч гривень. Крім того, утримання свиней на глибокій підстилці дає змогу отримати за рік близько 30 тонн гною, який використовується як добриво і сприяє високій врожайності. Плюс заощаджуються кошти на закупівлі мінеральних добрив.

Стадо великої рогатої худоби налічує 350 голів, дійного стада – 50. І хоча збут молока вже тривалий час є головним болем директора, все ж планується збільшення стада ВРХ. Адже, як говорить Микола Васильович, лісостепова зона, в якій розташоване господарство, дає можливість 7 місяців на рік випасати худобу на пасовищах, що дуже вигідно для господарства: і худоба в цей період проходить фітосанітарію, і корпуси – дезінфекцію.

– Доки є трава, велику рогату худобу ми не підгодовуємо. Тільки увечері кидаємо трохи соломи, щоб тварини мали на ніч жуйку. Завважте, у корови, яка на випасі, молоко набагато корисніше і смачніше, ніж у тієї, що годується з силосної ями. Жирність, можливо, нижча, але вітамінів більше. Разом з тим ми плануємо зайнятися вівчарством.

Невдоволений керівник тим, що монополісти на ринку молочної продукції диктують свої правила гри. А раніше можна було здавати продукцію на три молокозаводи. Сьогодні – на один.

Значно кращі справи у птахівничій галузі, на яку керівництво агрофірми зробило ставку ще у часи перебудови.

– Коли ми підрахували видатки і прибутки, економію, то в першу прибуткову п’ятірку потрапила гуска. Гуси можуть підняти сільське господарство не тільки нашого району, а й всієї лісостепової та лісової зони України, – ділиться своїм досвідом Микола Васильович. – З 15 червня і до грудня гуси в літніх таборах, на випасах, на водоймах. Тож господарство зовсім на них не витрачається.

Гусяче хазяйство зросло з 2 до 3 тисяч голів. І знову ж таки керівник акцентував увагу на важливості замкнутого циклу, щоб сільгоспвиробник міг і працювати, і торгувати, і отримувати зиск, не влазячи у кредитне ярмо. Тож коли реалізація інкубаційного яйця стала господарству невигідною, бо мали значення терміни придатності, почали вирощувати молодняк гусей. Це принесло і господарству вигоду, і покупцеві, бо гусенята здорові.

Кодимці говорять, що у господарстві Сорочана є все. І це правда. І садок тут є, сливово­абрикосовий, він розташований на 18 гектарах. Є холодильна камера, сушарня для слив. Прибутково працюють олійня, млин, пекарня. В агрофірмі гідна заробітна плата, для механізаторів організоване відмінне харчування. Продукти першої необхідності членам колективу відпускаються за собівартістю.

Директор щиро вдячний всім, хто працює разом з ним. Це заступник директора з рослинництва Микола Мрочко, начальник тваринницького цеху Павло Ілюшичкін, бригадир комплексної бригади Людмила Немирівська, начальник мехзагону Микола Дем’янов, заступник головного бухгалтера Надія Вербецька, працівник мехзагону Віктор Петрик, водій Микола Трембовецький, оператор Дмитро Тальків, будівельник Олексій Лопушанський, пекарі Надія Морук, Марина Лопушанська, реалізатор Наталя Кушнір та багато інших.

Сільгосппідприємство орендує 2500 гектарів ріллі, виробляється валової продукції на 6,5 – 7 мільйонів гривень. Фінансова ситуація у нас стабільна. Сьогодні в агрофірмі є все: хліб і м’ясо, молоко і фрукти, олія і крупи, яйце і борошно, пух і перо. А хіба може бути інакше у господарстві, яке очолює заслужений працівник сільського господарства України, депутат Одеської обласної ради і просто хазяїн Микола Сорочан?