Як корінний хлібороб, що присвятив землеробству понад сорок років життя, директор сільськогосподарського ТОВ «Іва» Іван Васильович Злой – прихильник великих аграрних об’єднань. У них, на думку аграрія, більше можливостей для виживання, ніж у дрібнотоварних виробників. Іван Васильович утримується від прогнозів, наскільки стійким буде його господарство під градом постійних цінових ударів 2011 року. Тому не може однозначно сказати: середня врожайність на його полях у 28 центнерів з 1 га – це успіх чи випадок, коли вдалося звести кінці з кінцями…

За собівартості однієї зібраної тонни зерна у 1500 гривень зрозуміло, що пропоновані трейдерами 1350 гривень не дозволяють ні «Іві» з Єгорівки Роздільнянського району, ні іншим фермерським господарствам бути рентабельними. Але відмовитися від продажу зерна неможливо. От і доводиться аграріям знімати шапку перед ринковими ділками, що диктують ціни. А порушену логіку економічних відносин в українському АПК компенсує тільки родова тяга землеробів до своєї праці. І знов засівати лани примушують взяті неминучі кредити, які потрібно виплачувати банкам, додає Іван Васильович.

– Коли настають жнива, кредитори нагадують про необхідність розплатитися з ними під страхом того, що заберуть заставу. А це – або комбайни, або склади, або саме зерно, – говорить І. Злой.

Подібні випадки настільки почастішали, що банки почали опановувати комерційну специфіку продажу… селянського зерна. У такий же спосіб нескладно прибрати до рук і землі неплатоспроможних господарів. Як людина старої формації, І. Злой вважає, що викупом земельних наділів повинна займатися держава. Вона зможе проконтролювати повернення цих земель після здачі їх комусь у тимчасове користування. А поки що передача землі в оренду на 49 років є прихованим способом її присвоєння. У селі сміються: до кінця такого терміну два­три покоління зміниться. З кого ж будуть запитувати?

Тим часом, уже йде утворення таких собі аграрних холдингів, де власник за допомогою тіньових орендних схем скуповує 30 – 50 тисяч га. Є навіть володіння в 150 тис. га. І. Злой це не вітає, оскільки вважає, що такі монстри вб’ють село. Керівники наймуть тільки молодих фахівців, відберуть більш працездатних людей, залишивши інших без роботи.

– Фермер, як правило – виходець із тутешніх місць, і він орієнтується не на надзвичайний куш, а враховує інтереси земляків, серед яких нерідко є і його родичі. Якщо їх не підтримати, почнуться злидні і руїна. Виходить: є ферма – є село. Немає ферми – немає села, – підбиває підсумок І. Злой.

От і розводить СТОВ «Іва» корів і свиней. Утримання понад 800 голів худоби сьогодні поглинає чимало коштів. Але практичний розрахунок тут відступає перед необхідністю нагодувати односільчан, які, у свою чергу, дбайливо ставляться до землі, чого не скажеш про сторонніх підприємців. Так, «Іва» була створена у 2001 році на базі колишнього колгоспу ім. Калініна, що мав раніше 4,5 тисячі га. У 1985 році під шумок перебудови 1,5 тисячі з них були пожертвувані любителям будувати собі особняки й котеджі. Через чверть століття, повідав І. Злой, тенденцію розбазарювання продовжили особи, яких не збентежив мораторій на продаж землі. Вони знайшли способи заволодіти ще однією тисячею гектарів добротної ріллі, що залишилася. Звичайно, не для того, щоб сіяти! Потім з’ясувалося, що до цих ділянок виявляли зацікавлення впливові особи.

У те, що процес присвоєння чужих земель триває, я переконався, побувавши на прийомі начальника Головного управління Держкомзему в Одеській області Лариси Танової, яка приїхала до Роздільної, і голови райдержадміністрації Олексія Могилка. Їм була вручена заява від імені 489 власників паїв ТОВ «Путь Ильича», розташованого на території Лиманської селищної ради. Люди передали свої ділянки в оренду. Орендар уже не став вирощувати виноград, як передбачалося спочатку, і перестав розплачуватися з пайовиками. За інформацією пайовиків, не платить він і податків, а щоб уникнути відповідальності, затіяв процедуру банкрутства. Тепер люди хочуть розірвати угоду. Але коли вона підписувалася, наївні в юридичних питаннях селяни не подбали про грошову оцінку належних їм ділянок і не внесли в документ пункт про нарахування пені в тому випадку, якщо орендар не розраховується з пайовиками. Розв’язати конфлікт може тільки суд. А доки ведеться справа, замість лози на орендованій площі ростуть бур’яни.