– Хочеться, щоб жителі Оде­ської області були патріотами не тільки нашої великої країни, але й своїх рідних міст і сіл. Для такої самоідентифікації дуже важливий розвиток місцевої символіки і знання власної історії, – заявив заступник голови Одеської обласної ради, глава геральдичної колегії при облраді Олексій Гончаренко. – Наша колегія активно співпрацює з органами місцевої влади, допомагає їм у розробці власної символіки та внесенні її до спеціального реєстру. Наявність власного герба і прапора у населеного пункту не є обов’язковим за законодавством, це прояв доброї волі. Але усе більше наших міст і сіл цікавляться цим питанням, придивляються, розробляють проекти зображень... Сам процес розробки герба найчастіше призводить до того, що згадується історія населеного пункту, шукаються якісь паралелі. Це дуже корисно. Приємно відзначити, що зростає рівень геральдичної культури – адже це частина історії та самоідентифікації нашого регіону.

Цими словами Олексій Олексійович підбив підсумок чергового засідання геральдичної колегії, що відбулося вчора. На порядок денний виносилася символіка чотирьох населених пунктів Болградського району – районного центру та ще трьох сіл: Жовтневого, Баннівки і Залізничного. Слід зазначити, що усі проекти уже встигли пройти етап попереднього розгляду і невеликої переробки, тому цього разу особливих зауважень не було. Хіба що члени геральдичної колегії все­таки рекомендували Болградській громаді не винаходити заново велосипед (тобто, цілком новий герб), а скористатися елементами старого, що вже існував у 1932 році. Як з’ясувалося, уся Бессарабія досить активно розробляє власну символіку. А от північні райони області поки що відстають.

Як уже відзначалося, за останній час розробники символіки добре вивчили вимоги, що висуваються до геральдичних зображень. Тут існує певна уніфікація. Наприклад, корона над гербом вказує на статус населеного пункту: якщо це обласний центр – вона золота, якщо районний – срібна. Подібних правил досить багато. У той же час, захопившись дотриманням правил, дуже важливо не впасти в інші крайнощі, нескінченно копіюючи й тиражуючи традиційні зразки.

– Негативний приклад у цьому розумінні нам дає символіка радянського періоду, коли в кожному третьому гербі були присутні серп і молот, хімічна колба і шестерня, – говорить заступник голови геральдичної колегії Михайло Ємельянов. – Зараз теж зустрічаються дуже типові елементи (хлібне колосся або виноградні грона), але ж ми сільськогосподарський регіон – тут вже нікуди не подітися. Проте, завдання місцевої влади і розробників гербів – постаратися якимось чином різноманітити існуючу символіку. Як позитивний приклад можу навести герб Біляївського району. Серед елементів зображення: біла лілія (причому не традиційного геральдичного зразка, а наближена до натури), символічне позначення озера та білі ворота – як знак того, що Біляївка постачає водою Одесу. Крім того, в оформленні герба були використані рушники з унікальною, характерною для цього району вишивкою. Фахівці шукали цей візерунок приблизно місяць... Ось такий приклад цікавого, самобутнього рішення. Хотілося б, щоб їх було більше.

Як бачимо, перед тими населеними пунктами Одещини, які ще тільки планують обзавестися власною символікою, стоїть досить непросте завдання: дотриматись суворих норм геральдики і у той же час не втратити власної оригінальності. Але ж герб і прапор – це своєрідне лице населеного пункту. Тож попрацювати варто.