Бабусине пташине царство, яке налічувало близько ста голів, завжди вітало новий день багатоголосим «ку­ка­рі­ку­у­у». У чисто побіленому довгому пташнику кожне покоління мало свій загін, свої сідала та гнізда. Зараз би його називали міні­фермою. А тоді називали просто – курник. Але назва ніяк не впливала на якість продукції птахівництва. Навпаки, м’ясо та яйця з селянського подвір’я завжди були здоровим продуктом, якому у всі часи споживач віддавав перевагу.

Та селянські курники швидкими темпами витіснялися великими колгоспними пташниками, на зміну яким згодом прийшли птахофабрики. Так птахівнича галузь стала однією із складових аграрного комплексу України. І її перспектива залежала від багатьох чинників, як аграрної політики держави, так і від стану вітчизняної економіки, соціального розвитку. Тож в період економічної перебудови в Україні насамперед збанкрутіли птахівничі підприємства. Зменшення їх кількості стало причиною заку­півлі за кордоном ремонтного молодняку або інкубаційних яєць, необхідних для комплектування батьківських стад – сьогодні в країну завозять понад 30 різних кросів птиці.

Зважаючи на той факт, що птахівництво вважається найбільш скоростиглою галуззю сільського господарства України, яка здатна у найближчі роки корінним чи­ном поліпшити забезпечення населення високоякісними біо­логічно повноцінними продук­тами харчування та зміцнити продовольчу безпеку, державою взято курс на розвиток цієї галузі.

Прагне крокувати в ногу з дер­­жавою і наша область. Як за­значив свого часу голова облдержадміністрації Едуард Матвійчук, одним з пріоритетних напрямів сільського господарства області є нарощування вироб­ництва продукції птахів­ництва. Для вирішення цих завдань створюються стимули для ін­ве­сторів, застосовується дифе­ренційний підхід до підтримки сіль­госпвиробників в залежності від їхньої уваги до тваринництва та птахівництва. Область працює над тим, щоб у регіоні з’являлись вертикально інтегровані холдинги, які і працювали за принципом – від поля до крамниці, від ферми до тарілки.

– У нашому районі вирощуванням птиці сьогодні займаються два господарства. Це агрофірма «Ко­дима», де директором Микола Сорочан, і фермерське гос­по­дарство Сергія Білоконя з Іваш­кового, – розповідає начальник управління агропромислового розвитку Кодимської райдерж­адміністрації Роман Огінський.

Колись тут працювала Грабівська птахофабрика, яка давала понад 10 мільйонів штук яєць на рік і забезпечувала продукцією птахівництва як власний район, так і чимало сіл як рідної країни, так і сусідів. І хоч керівництво району вже давно запрошує інвесторів відновити це виробництво, під­приємство залишається в очіку­ванні інвестицій.

Товариство «Агрофірма «Коди­ма» віднайшла свою нішу у сільському господарстві, і зокрема, у птахівництві, взявши курс на забезпечення повного виробничого процесу. Тут є землі під сівбу зернових, техніка для обробітку ґрунту й збирання врожаю, склади для зберігання збіжжя, потужності для його переробки на комбікорм, птахоферми, транспорт для перевезення і добре відрегулювана система реалізації товару. Тож завдяки нижчій загальній собівартості залежність від ринкової «погоди» у них зводиться до мінімуму. Натомість дрібні підприємства не можуть скласти їм конкуренції через меншу спроможність реагувати на зміну економічної ситуації.

Фермерське господарство Сергія Білоконя назвати дрібним не можна. Адже тут за сезон проходить до 5 тисяч голів птиці. В основному це породи курей української зозулястої та Борківської м’ясо­яєчної. Адже півні цієї породи виростають до 5 кілограмів, а курка – до 4. А добре доглянуті тримісячні курчата можуть мати понад 2 і 3 кілограми. Таким чином сімейна птахоферма виводить нову породу курей, якою поповниться місцеве птахівництво.

Тут теж забезпечено замкну­тий цикл виробничого процесу, створено всі умови для функці­онування птахоферми, виро­щування молодняку та дорослої птиці. Є навіть інкубатор (виго­товлений власноруч), який дозволяє закладати на інкубацію одночасно 1200 яєць. Годується птиця за всіма правилами – з мікроелементами, вітамінами, амінокислотами. На часі у домаш­ньому господарстві Білоконів план вирощування індиків. Адже вирощування індиків є складовою галузі птахівництва і значний попит на цю продукцію обумовлює розвиток галузі. Так, наприклад, у США, Великій Британії, Ізраїлі виробляють м’яса індиків на душу населення більше, ніж м’яса курчат­бройлерів в Україні.

Фізіологічна норма споживання м’яса – 80 кілограмів на рік. В Україні реальне споживання м’яса – 35 кілограмів. Тож і виходить, що не кожен сьогодні може доз­волити собі купити курочку за найдешевшою серед видів м’яса ціною – 22 гривні за кілограм. Споживання яйця відповідає нормам. Тому зменшити ціну на м’ясо шляхом запровадження новітніх технологій – для влади пріо­ритетне завдання.