Чимало читачів нашої газети просять розповісти про те, як проходить земельна реформа, одним з головних кроків якої є запровадження цивілізованого ринку землі; про проблемні питання, які виникають у сфері земельних відносин; про провадження Державного земельного кадастру, що гарантуватиме захист прав на землю. На ці та інші питання редакція газети попросила відповісти заступника начальника Головного управління Держкомзему в Одеській області Сергія Борисовича НЕГОЛЮКА.

— Земельна реформа в Україні триває вже понад двадцять років. За цей час відбулася демонополізація державної форми власності на землю, унаслідок чого об'єктом реформування стали землі майже 12 тисяч господарств, а 6,91 мільйона селян набули права на земельну частку (пай). Процес видачі державних актів на право власності на землю власникам паїв наближається до завершення.

Як відзначила начальник Головного управління Держком-зему в Одеській області Лариса Танова, заходи щодо впровадження земельної реформи насамперед спрямовані на створення прозорого ринку землі сільськогосподарського призначення; залучення фінансових ресурсів у сферу АПК; охорону родючості грунтів; інвентаризацію, розмежування земель державної та комунальної власності, встановлення меж населених пунктів, демаркації державного кордону; створення електронного загальнодержавного земельного кадастру.

Одним з найважливіших завдань земельної реформи є запровадження цивілізованого ринку земель. Головним кроком до введення в обіг земель сільськогосподарського призначення має бути скасування мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, який обмежує конституційні права власників земельних ділянок. Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України «кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Адже мораторій замість вирішення існуючих проблем призводить до нагромадження нових.

З метою вирішення проблемних питань земельної реформи проводиться робота з розробки та прийняття законопроектів, одним з яких є Закон України «Про ринок земель», який має визначити організаційно-правовий механізм запровадження регульованого ринкового обороту земель сільськогосподарського призначення, запобігання обезземеленню селян, підвищення ліквідності землі як економічного активу, визначення порядку земельних торгів. Проект цього закону буде передано на розгляд Верховної Ради України після доопрацювання.

Відповідно до законопроекту «Про ринок земель» набувачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за цивільно-правовими угодами мають бути лише громадяни України, фермерські господарства, держава в особі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування.

При цьому виключається участь іноземного капіталу в придбанні земель сільськогосподарського призначення, що виключить втрату Україною позицій щодо виробництва продовольства. Адже вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники в найближчі 5—7 років будуть неспроможні на рівних конкурувати з іноземним капіталом.

Для недопущення спекуляції земельними ділянками сільськогосподарського призначення запроваджуються диференційовані ставки державного мита за посвідчення угод, за якими відбувається перехід прав на земельні ділянки (від 60 відсотків від нормативної грошової оцінки — при відчуженні на п'ятий рік, до 100 відсотків — при відчуженні на пер-ший).

Також планується встановити граничний розмір земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який у приватній власності однієї особи в цілому по Україні не може перевищувати 2100 гектарів, у тому числі для полісся — 1500 гектарів; лісостепу — 1750 гектарів; степу — 2100 гектарів; Карпатської гірської області — 900 гектарів; Кримської гірської області —1100 гектарів.

Проектом закону врегульовано питання обмеження можливостей щодо зміни цільового призначення земельних ділянок протягом 10 років після їх придбання та передбачаються заходи щодо запобігання тіньовим оборудкам із земельними ділянками.

Закон України «Про ринок земель» має бути прийнятий та введений у дію восени 2011 року, що дозволить запровадити ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення з 1 січня 2012 року. Запровадження повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення та його державного регулювання дозволить вирішити такі важливі проблеми, як повноцінна реалізація права приватної власності та інших прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення всіма суб'єктами земельних відносин; створення сприятливого ринкового середовища, що забезпечує постійний перехід речових прав на нерухоме майно до найбільш ефективних власників; кардинальне підвищення інвестиційної привабливості сільського господарства; раціональний перерозподіл та оптимізація використання земель сільськогосподарського призначення; визначення об'єктивної ринкової вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення в процесі їх економічного обороту; підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу земель сільськогосподарського призначення та забезпечення стратегічної продовольчої безпеки держави; безперешкодний доступ громадян до землі як до ресурсу людського розвитку; збереження та створення робочих місць у сільській місцевості; поліпшення транспарентності земельних відносин; стимулювання розвитку інститутів громадянського суспільства в питаннях захисту прав власників земельних ділянок.

Світовий досвід доводить, що регулювати ринок земель на державному рівні набагато ефективніше, ніж заганяти його «в тінь». Законодавство багатьох європейських країн передбачає систему регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення, маючи, зважаючи на характерні історичні чи національні особливості, економічну чи соціальну ситуацію в кожній країні, свої відмінності.

Ще однією важливою проблемою сьогодення у сфері земельних відносин в Україні є відсутність закону про державний земельний кадастр.

Земельний кадастр відіграє особливу роль у реформуванні земельних відносин як інформаційна база для ефективного управління земельними ресурсами, реєстрації, землеустрою, підтримки податкової та інноваційної політики держави, становлення та розвитку ринку землі, обгрунтування розмірів плати за землю.

З метою вирішення цієї проблеми 19 травня 2011 року Верховною Радою України прийнято за основу проект Закону України «Про Державний земельний кадастр», розроблений народними депутатами України за участі фахівців Держземагентства, Мін'юсту та Мінагро-політики. Дев'ятого червня 2011 року профільним комітетом рекомендовано Верховній Раді України прийняти вказаний законопроект у другому читанні та в цілому як закон.

Законопроект визначає Державний земельний кадастр як єдину державну (автоматизовану) геоінформаційну систему відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їхнє цільове призначення, обмеження в їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристики земель, їхню оцінку, про розподіл земель між власниками та користувачами.

Ведення Державного земельного кадастру здійснюватиметься Держземагентством та його територіальними органами з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при володінні, користуванні, розпорядженні земельними ділянками, управлінні земельними ресурсами, здійсненні землеустрою, проведенні оцінки землі тощо. Законопроектом встановлюються також підстави, процедура та строки здійснення державної реєстрації об'єктів кадастру; визначається виключний перелік документації' із землеустрою, на підставі якої така реєстрація здійснюється. Зокрема, встановлюється чо-тирнадцятиденний строк внесення та десятиденний строк надання відомостей Державного земельного кадастру.

На думку авторів, реалізація положень проекту закону забезпечить гарантування та захист прав на землю; сприяння подоланню корупції у сфері земельних відносин; відкритість та доступність інформації про земельні ділянки, у тому числі доступ за допомогою Інтернету; безоплатність доступу органів державної влади та місцевого самоврядування; доступ громадян до публічної інформації про земельні ділянки; розвиток земельних ринків та їхній моніторинг; охорону земельних ресурсів та підтримку моніторингу навколишнього середовища; органи державної влади та місцевого самоврядування земельно-кадастровою інформацією для прийняття управлінських рішень; підтримку оподаткування землі та нерухомості; сприяння землеустрою державних земель; удосконалення міського планування та сприяння розвитку інфраструктури; гарантії кредитування банківськими установами; зменшить кількість земельних спорів; мінімізує можливість корутщійних дій з боку посадових осіб; створить засади суспільного контролю над використанням земельних ресурсів; сприятиме формуванню позитивного іміджу України як інвестиційно-привабливої держави.

Коментуючи важливість проведених заходів, міністр аграрної політики і продовольства України Микола Присяжнюк наголосив:

— Сьогодні влада добре усвідомлює, що без завершення земельної реформи неможливий подальший економічний розвиток аграрного сектора та й країни в цілому.