Якби після війни хтось сказав, що на місці випаленого південним сонцем степу, куди вітер приносить солоний присмак морської стихії виросте красиве місто, — ніхто б і не повірив. Але саме так і сталося! Мрію поступово, крок за кроком, створили вони — будівельники.

Важко знайти професію серед тисяч інших, представники якої залишали б після себе матеріальну пам'ять на століття чи й тисячоліття. Усі сім чудес світу (про які знає навіть школяр) були зведені важкою працею будівельників. До наших днів збереглися знамениті єгипетські піраміди, про які кажуть, що саме їх і боїться час, а його, як відомо, бояться всі. Пізніше з'явився храм Софії'у Константинополі, собор Святого Петра у Римі, Святого Марка у Венеції, Києво-Печерська лавра, Ісаакіївський собор у Петербурзі. Усі вони нині під охороною ЮНЕСКО, а, отже, визнані найвидатнішими творіннями людського генія. І, як і сотні інших, пов'язані з цією чудовою професією, яка заслуговує уваги особливо напередодні 14 серпня.

Коли за радянських часів на першотравневих демонстраціях у місті-герої Одесі шикувались колони, то спеціалісти трестів «Одесажитлобуд», «Одесагідроспецбуд» витягувались майже на кілометр, адже у кожній налічувалось до десяти, а то й більше тисяч чоловік. Саме ці могутні підприємства разом з іншими брали безпосередню участь у зведенні Одеського припортового заводу, морського торговельного порту Южний та інших великих об'єктів на території нашої області та й за її межами.

На початку дев'яностих разом із розпадом Союзу занепала і будівельна індустрія. Не обминула ця гірка доля і трест «Одесажитлобуд», у якому робив перші кроки Г.Г.Шталь — засновник будівельної компанії «Югінвест», зареєстрованої в Южному.

- На базі будуправління тресту виникло кілька фірм, — згадує він. — Втрачались загальні важелі керівництва, налагоджені виробничі зв'язки. — Але треба було вчитись працювати в ринкових умовах, створювати початковий капітал. Та не всі витримали нових реалій. Фірми, що прагнули якомога швидше одержати прибуток, через нетривалий час зникали, наче мильні бульбашки. В «Югінвесті» пішли іншим шляхом. Насамперед подбали про збереження найбільш кваліфікованих фахівців, створення належних умов праці, розширення матеріально-технічної бази, налагодження тісних ділових зв'язків із підрядними і субпідрядними організаціями. Поступово стали твердо на ноги, все яскравішим ставало світло в кінці тунелю.

- На будовах я вже понад п'ятдесят років, — сказав кадровий член трудового колективу, бригадир мулярів П.П.Кукол (на знімку). — Чимало літ віддав і «Югінвесту». Існувала деякий час думка, що будівельники можуть підвести. Можливо, це й мало підстави, диму без вогню не буває... Але в нашій благословенній організації немає ні диму, ні вогню. На кожному рівні все чітко планується і так само виконується у встановлені строки...

Зарплата непогана, жодних затримок

3 її одержанням мій співбесідник не пригадує. Є місця для відпочинку в обідню пору. До того ж більшість робітників живе в Южному.

Разом із виконавчим директором ген-підрядної компанії «Вектор» В.І.Міцем ми побували на недавно зданому державній комісії восьмисекційному десятиповерховому красені під будівельним номером VI-02-A (другий мікрорайон). Не могла намилуватись! 321 квартира плюс

4 нежитлові приміщення, підземний паркінг на 86 машин. Обладнання, метраж — усе на найвищому рівні! Лоджії (в одно- і двокімнатних квартирах — по одній, у трикімнатній — по дві) засклені, на дев'ятому-десятому поверхах квартири дворівневі — «європа» — у повному розумінні слова.

- Бачив новоселів, — задоволено сказав Валерій Іванович, — щасливі — на сьомому небі.

Формується кооператив співвласників багатоквартирного будинку на чолі з його головою О.П.Зінченко, юристом «Югінвесту». Ольга Петрівна розповіла:

- Фірма вклала власні кошти на зведення багатоповерхівки від нульового циклу до здачі «під ключ», що найкраще свідчить про наші можливості. Кожен може оглянути майбутнє житло і вибрати собі за ринковою, але доступною ціною. Можна скористатися позиками банків. Насамперед це стосується молодих сімей. Особливо агітувати не буду -товар, як кажуть, вартісний.

Додам: якщо хтось із новоселів захоче щось змінити за власним смаком (не порушуючи архітектурні норми) — фірма допоможе (за окрему плату), тому що спеціалісти тут висококваліфіковані.

- Бригади формуються від 4-5 до 15-20 чоловік (залежно від завдань), — зазначив П.П.Кукол, — Та які! Це брати Микола і Олег Бороздіни, Микола і Юрій Лихенки, Артем Симонян. На спорудженні будинку, про який мова, вони були зайняті з самого початку і до закінчення. Не здавали зміну, поки не наводили справжній шик. Кожен із них уміє все (хоча й є певна спеціалізація) — і цеглу класти, і з пензлем попрацювати, з кельмою чи молотком. Можуть будь-коли замінити один одного. Подяки заслуговує і бригада електриків у складі Івана Бондаренка, Володимира Кучеренка та інших, які проклали сотні метрів кабелю. При цьому ні на йоту не забували про вимоги техніки безпеки. А для виконання монтажу газових систем і обладнання ліфтів залучали підрядну спеціалізовану фірму з перевіреною репутацією, яку вона

підтвердила на практиці!

Як стало відомо з розмови, будівельники й інженерно-технічні працівники великий обсяг робіт свого часу виконували при зведенні найбільшого в Южному двадцятисекційного багатоповерхового будинку по вулиці Хіміків (де, до речі, розміщена редакція міської газети). З нуля будували семисекційний будинок по вулиці Новобілярській, 28, проспекті Леніна, 1, 7, у давніші часи — Палац культури «Дружба», практично всі дитячі садочки, міську лікарню.

У смутні дев'яності завершувалось будівництво Авторської школи. Не тільки звичайна для літа спека, а й стислі терміни піднімали температуру до точки кипіння. Директорові школи М.П.Гузику так запам'ятались ті часи:

- Звідусюди оперативний штаб залучав штукатурів, мулярів, сантехніків, електриків для прискорення опоряджувальних робіт — на порозі ж був День знань...

Академік АП наук України, заслужений учитель-новатор і донині вдячний фахівцям «Югінвесту» і «Вектора», на той час уже авторитетних товариств.

Школа тоді нагадувала мурашник, де одночасно працювали до 250 чоловік. І вчителі не чекали манни небесної. їх можна було бачити з відрами, лопатами, мітлами. І 1 вересня 1995 року відкриття школи відбулося — гучно, урочисто. Якби тоді хтось додумався записати на магнітофонну стрічку хвилюючі слова подяки — ото був би документ!

Багато води відтоді спливло. Перші (та й не тільки!) випускники давно покинули стіни рідної альма-матер, позакочували вищі та середні спеціальні навчальні заклади, прийшли кваліфікованими фахівцями на виробництво. До школи, відомої не тільки в Южному, айв області, в Україні, Європі, прийшли нові покоління. І всі дякують тим, хто звів для них храм Знань, з якого відкрились широкі дороги у самостійне життя. Таке не забувається!

Безперечно, варто писати про тих, хто подарував багатьом дах над головою. Адже то чиста правда — без власного кутка не можна вважати себе щасливим. Із пісні слів не викинеш. У мене саме таке враження — у високому регістрі мажорних тонів, що й намагаюсь передати читачам.

Слід додати, що із фундатором фірми, керівником сучасної формації Г.Г.Шталем, ми знайомі давно. Зазвичай, Генріх Гучугович завжди просить поменше писати про нього, мовляв, хай говорять конкретні справи. Та в зв'язку з Днем будівельника вирішила все-таки кілька слів сказати про чудового інженера, організатора, який мислить і діє державними категоріями.

Професію вибрав ще до того, як сів на студентську лаву. Закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту. Коли інші хотіли плавати морями-океанами, він вступив на факультет гідротехнічних споруд, вихованці якого назавжди пов'язують свою долю, за його ж словами, «з цементом, бетоном, залізом». І в тресті «Одесажитлобуд» і пізніше — зводив будинки. У Южному третина, а то й більше з них пройшло через розум і серце цієї непересічної людини. Якби казковий велетень Гуллівер — персонаж роману класика англійської літератури Дж. Свіфта — спробував пройти дахами від якоря до Приморського парку — втомився б неодмінно. Практично кожна багатоповерхівка носить відбиток таланту цієї справді великої Людини! Стежкою батька пішов і син — Дмитро, який поступово перебирає обов'язки директора «Югінвесту». А потрібно ж щоденно шукати відповіді на десятки питань, вислуховувати підлеглих, приймати складні рішення. Та зміна росте надійна, а досвід прийде з часом...

Того дня, коли я побувала на об'єкті VI-02-A, метрів за 20 від нього гучно лунали удари.

- Забиваємо палі під новий шестисекційний дев'ятиповерховий будинок, — пояснив виконроб Ю.В.Руснак. — Етап підготовки технічної документації пройдено, все йде за графіком.

Наче на підтвердження знову залунали удари копра, на якому працювала сімейна бригада, — Микола Іванович Тарасюк разом із синами Олександром і Дмитром, відрядженими фірмою «Будтехзабезпечення»з м. Іллічівська. Значить, незабаром южненці одержать нове житло, збудоване за європейськими стандартами. Це — норма товариства «Югінвест». Будинки цієї серії, згідно з розрахунками архітекторів, експлуатуватимуться століття.

Отже, ці квартири наповняться гомоном наступних поколінь. А стіни нестимуть тепло рук фахівців «Югінвесту».

Їхня місія справді чудова.