Наводити лад на землі

Олексія Івановича Яковенка добре знають не лише в рідному Овідіопольському районі. Багато років він очолював управління агропромислового розвитку райдержадміністрації. Наприкінці минулого року знову повернувся до свого рідного сільгосппідприємства, яке й далі носить горде ім’я «Перемога».

Наш кореспондент попросив його відповісти на низку запитань, пов’язаних із земельною реформою.

– Що, насамперед, Вас, як хлібороба, хвилює сьогодні?

– Візьмемо таке болюче питання, як взаємини орендаря з пайовиками – господарями земельних ділянок. Договір з ними можна укласти на рік або, максимум, на п’ять. За таких умов не можна будувати якісь плани щодо вдосконалення агротехніки, придбання нових сільгоспмашин.

У результаті – виробництво не­конку­рентоспроможної продукції, невисокі врожаї.

Можливо, це підходить для тих, хто в землі вбачає лише джерело негайного прибутку і довго на ній не збирається працювати.

У цій ситуації страждають і самі пайовики. Вони повинні постійно шукати нових орендарів. І часто злигодні закінчуються тим, що поля залишаються безгоспними, заростають бур’янами. Картина, загалом, знайома багатьом жителям села.

Це запитання я поставив і на зустрічі з міністром аграрної політики та продовольства України Миколою Володимировичем Присяжнюком.

– А тепер – про Ваше ставлення до Закону «Про ринок землі».

– Що стосується Закону, то його необхідно було давно ухва­лювати. Знаю, що багато селян за те, щоб швидше зняли мора­то­рій на реалізацію землі сільсько­господарського призначення. Але вважаю, що робити це треба лише після розв’язання багатьох проблем, які залишилися. Інакше вийде та ж плутанина, яку маємо сьогодні з орендою земельних паїв.

Скажімо, вже з’явився Закон «Про дер­жавний земельний кадастр». Але для його застосування знадобиться багато часу. Як і на здійснення інших законодавчих актів, пов’язаних з розмежуванням земель державної та комунальної власності, як і з реальною оцінкою грошової вартості кожного земельного гектара.

Так, у статті 19 законопроекту про ринок землі записано, що право купівлі землі мають лише держава, органи місцевого самоврядування, фермерські господарства та громадяни України.

У багатьох районах працюють сіль­госппідприємства, завдяки яким жителі села мають роботу. Такі господарства допомагають школам, лікарням, культурним закладам, підтримують розвиток спорту.

А тепер, виходить, їм немає доступу до земельного ринку. Це буде ще одним ударом по сільському господарству.

– Однак це питання – напевно не єдине…

– Наступна проблема – в області, особливо в південних районах, є величезні земельні масиви, які зайняті багаторічними насадженнями садів та виноградників. За останні роки держава виділила на закупівлю саджанців для них 8 мільйонів гривень.

Сьогодні ці насадження переважно орендуються юридичними особами. А як бути далі, про це в проекті закону теж не сказано. Тут не треба квапитися, щоб не наламати нових дров у прямому та переносному значенні. Слід прописати, як надалі використовувати цей земельний клин. А якщо почнемо дробити землі під багаторічними насадженнями, то можемо залишитися і без винограду, і без фруктів.

– Колективна власність – це не лише сади та виноградники. А як бути зі зрошуваними полями?

– Питання використання поливних земель теж не відображено у проекті закону про ринок землі. А з кожним роком їх стає усе менше й менше. Тому в законі слід домовитися про взаємини між облводгоспами та господарями зрошуваних земель. Тим більше, що поливний клин в області постійно зменшується.

Я назвав, на мій погляд, лише окремі моменти. Вважаю, що, з урахуванням зауважень та пропозицій, які надходять від аграріїв нашої області, новий закон про ринок землі дасть можливість поліпшити ситуацію на селі. І аграрії не виявляться знову обманутими.

– Спасибі за бесіду та конкретні пропозиції, які, будемо сподіватися, суттєво змінять ситуацію в аграрному секторі, долю кожного селянина.

Степан Сербінов, «Одеські вісті»

Щедрий колос – запашні паляниці

Хлібороби району зібрали майже 80 тисяч тонн збіжжя і значно перевищили прогнозовані показники, передбачені районною програмою «Зерно Красноокнянщини на 2011 – 2015 роки». Якби не весняне бездощів’я та червнева негода з буревієм і градом, вони спричинили пошкодження та загибель посівів ранніх зернових і зернобобових культур, цьогорічний ужинок міг би бути набагато кращим.

Близько 38 тисяч гектарів ріллі було відведено землеробами під хлібну ниву, кукурудзу і технічні культури. В оптимальні терміни було проведено і жнивну кампанію, в якій задіяли 120 комбайнів. На високому технологічному і професійному рівнях провели весь комплекс жнивних робіт колективи СТОВ «Мрія», СВК «Правда», ПСП «Колос», ТОВ «Красноокнянський лан», СВК «Ягорлик», СВК «Хлібороб», СВК «Ставрівський», ТОВ «Флора», ф/г «Федосіївське». Враховуючи складні погодні умови, при яких доводилося збирати вирощене, комбайнери СВК «Правда» та СТОВ «Мрія» були змушені вдень косити горох, а вночі — пшеницю. Це дало їм змогу збільшити денний виробіток на зернозбиральний агрегат до 40­45 га, а найбільший денний намолот пшениці одним комбайном зафіксовано на рівні 130­140 тонн зерна.

За оперативними даними, представленими начальником управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Олександром Безименком, ранні зернові та зернобобові культури зібрано на площі 25149 га, намолочено 79905 тонн збіжжя при середній врожайності 31,8 ц/га. Найкраще вродила озима пшениця, її середня врожайність склала 34,4 ц/га. Лише на 2,2 ц/га їй поступився ярий ячмінь, а озимого зібрано по 28,5 ц/га. Горох вродив по 18,6 ц/га, жито — по 23,3 ц/га, ріпак — 16,6 ц/га.

Найкращих результатів домоглися хлібороби ПСП «Колос», зібравши 55 ц/га. Ненабагато відстав від лідера жнивних перегонів колектив СТОВ «Мрія», який зібрав на круг 50,9 ц/га, а в ТОВ «Красноокнянський лан» урожайність склала 49,7 ц/га.

Найбільший валовий збір збіжжя отримано в СВК «Правда» — 9695 тонн, у СТОВ «Мрія» засипали у засіки 8852 тонни, у ТОВ «Красноокнянський лан» — 5885 тонн.

Серед комбайнових екіпажів найкраще віджнивував екіпаж комбайнера СВК «Правда» Леоніда Плотніка, який на комбайні «КЛААС» скосив 810­гектарну площу, намолотивши 2475 тонн зерна. Майже на рівні завершили жнива комбайнери СТОВ «Мрія» Микола Паньковецький та Сергій Пивовар. В їхньому заліку — по півтисячі скошених гектарів.

Серед найкращих комбайнерів жнив­2011 виявилися також Валентин Деменчак з СВК «Ставровський» та Григорій Дьоготь з СВК «Кірова». На перевезенні зерна від комбайнів візначилися водії СВК «Правда» Сергій Новаковський і Віталій Попов, шофери СТОВ «Мрія» Сергій Лучко і Леонід Черній, Михайло Щур з СВК «Ставровський».

Не гаючи дорогоцінного часу, землероби району відразу розпочали підготовку ґрунту під посів озимих культур врожаю 2012 року і вже дбайливо впорали близько 20 тисяч гектарів.

Юрій Федорчук, власкор «Одеських вістей»,Красноокнянський район

У кожних жнив свої уроки

Отже, жнива в Арцизькому районі завершені. Збір зерна склав 175 тис. 130 тонн за середньої урожайності 37 ц з гектара. Такого тут давно не було. Для порівняння: минулого року хлібороби одержали зерна сипучих 145,9 тис. т. Збиранню ще підлягають і пізні зернові культури – кукурудза, сорго, просо із загальної площі 9,5 тис. га. Це означає, що навіть за середньої урожайності 28 ц з га район впевнено переступить рубіж 200 тис. т. зерна. Урожай на корені справді високий. Найвищий вал зерна – понад 13 тис. т. – одержала агрофірма «Дністровська», понад 11 тис. т. – агрофірма «Бургуджи». Близьке до того й фермерське господарство «Промінь». Але найвища врожайність – 49,3 ц з гектара – у ТОВ «Агропрайм­Холдинг». Високий цей показник і в агрофірми «Дністровська» та ТОВ «Шампань України». Результативно попрацювали фермерські господарства «Ф.С. Куцарєв», «Христо Ботев», дослідне господарство ім. Кутузова, товариство з додатковою відповідальністю «Комсомолець».

І все ж таки, незважаючи на очевидний успіх, цікавлюся тим, чому навчили нинішні жнива її учасників, у першого заступника голови Арцизької райдержадміністрації Михайла Івановича Влада.

– Загальновідомо: не було й не буде такого, щоб жнива на жнива були схожі. У кожного свої терміни проведення. Подивіться, наскільки нині скоротилися терміни збирання. А диктує нам умови погода. У нас два роки поспіль саме під час жнив йшли тривалі дощі. Якщо раніше управлялися зі збиранням за два­чотири тижні, то сьогодні на це приділяється 7 – 12 днів.

– Але ж колись це здалося б нереальним. Так за рахунок чого вдалося так організуватися?

– Велику допомогу надали обласна держадміністрація та обласна рада. Своїм рішенням вони допомогли господарствам придбати жнивну техніку за 30­відсотковою знижкою за рахунок обласного бюджету. А ця сума значна – понад 35 мільйонів гривень. Лише наш район завдяки здешевленню техніки придбав 5 комбайнів та 11 енергонасичених тракторів. Сума компенсації склала в цілому 4 мільйони гривень. Хлібороби глибоко вдячні за таку потужну підтримку.

– Михайле Івановичу, у розмові із сільгоспвиробниками Ви незмінно їх попереджаєте: хто жнива продовжить більше ніж на два тижні, втратить від 5 до 9 центнерів зерна на кожному гектарі.

– Це не я, а сам досвід жнив попереджає. Особливо це стосується дрібних господарств, які мають менше 100 гектарів ріллі. А саме на них в районі припадає 30 відсотків усієї площі зернових. Чимало. Результат же збирання скромний. Це й зрозуміло: дефіцит коштів у них хронічний. Тому усе проблематично. Їм ніколи не вгнатися за такими супернадійними господарствами, як ті ж «Бургуджи», «Шампань України», «Агропрайм­Холдинг», «Промінь», які зробили по два­три підживлення. Відмінно йдуть справи і у таких дрібних фермерських господарствах – «Бевза», «Джон­Дір­Б», «Еллада». Моє стійке переконання: майбутнє все ж таки за великими сільгосптоваровиробниками. На жаль.

– Але й дрібні фермери теж вклали досить коштів та сил у нинішні жнива. Чи вони й не претендують на високий її результат?

– Вклали­то вклали. Лише врожайність одержали на 10 – 15 відсотків нижчу, аніж наші гіганти. Вони неспроможні купити потужну техніку. Тому їхня доля – чекати, доки великі господарства не завершать жнива в себе, щоб після вже допомогти їм. А це – безумовна втрата дорогоцінного часу. Чого жнива не терплять і не вибачають.

– А як Ви оцінюєте погодні умови в ниніш­ньому сезоні?

– Вони цього року для вирощування всіх сільськогосподарських культур були чудовими, лише дощі під час збирання трохи знизили нам урожайність. Окремо скажу про ріпак. Ця культура вимагає ще стислішого терміну збирання. По суті, він обмежується двома­чотирма днями. А саме у цей період були сильні вітри та дощі. Вони вибили до 50 відсотків урожаю ріпаку. І замість очікуваних 25 – 30 центнерів з гектара, яким він і був на корені, одержали 16. Зауважу, що цього року в нас до 40 відсотків посівів пшениці полягло через вітри. До того ж зернові виростили з повновагим важким колосом. То ж доводилося провадити збирання в один бік. За останні 10 років ми забули про стеблопідіймачі. Довелося в терміновому порядку їх розшукувати та встановлювати. І це – ще один непростий урок, який дали нам нинішні жнива.

– Михайле Івановичу, кожен господарник із трепетом чекає жнив. Колись ці хвилювання переживали і Ви – директор радгоспу. Цікаво, на що робить ставку при цьому керівник господарства?

– Не буду оригінальним. Люди чекають жнива, щоб заробити і тим самим підвищити життєвий рівень своєї сім’ї. Так і в керівника господарства: дістати прибуток, повернути витрачені гроші, розрахуватися з людьми за паї, закласти фундамент під урожай наступного року. Але все це – мінімум. А як максимум – провести подальше розширення виробництва свого господарства. І багатьом це цілком вдається. Сушарки придбали «Бургуджи» та «Джон­Дір­Б». Впевнено розвиваються «Шампань України» та фермерські господарства «В. Топалов», «Івушка», усе той же «Джон­Дір­Б». Їхні керівники – Василь Братінов, Олександр Романов, Віктор Топалов, Петро Вербенюк – із плеяди молодих, нових, перспективних господарів, які успішно провадять свій агробізнес. Ну а сьогодні на полях посиленими темпами готується ґрунт під сівбу озимих культур. Понад 2 тисяч тонн закуплено міндобрив. Завершується робота з підготовки насіння. Тобто, все йде своєю чергою. Людей надихнули підсумки жнив. Наш район цього року обігнав не лише Татарбунари, Болград і Тарутине, але навіть Сарату – нашого постійного суперника. Велику роль зіграла єдина команда керівників – голови райдержадміністрації Олександра Миколайовича Малєва, голови райради Івана Івановича Бузіяна та начальника управління агропромислового розвитку Афанасія Афанасійовича Михайлова. Цілковите взаєморозуміння між ними та усіма аграріями району й забезпечує такий успіх. Тому й сподіваємося, що в черговому моніторингу наш район в області посяде місце в першій п’ятірці. І для цього є всі підстави.