Про фарисейство міської влади скільки вже мовлено! Щоразу її очільники говорять одне, а чинять зовсім інше. Пам’ятаєте, які суперпатріотичні промови виголошувалися під час вшанування ювілейних дат Великої Вітчизняної війни, як гнівно засуджували львів’ян, котрі нібито з кулаками і палицями не пускали заїжджих одеситів до меморіалів полеглим воїнам, щоб покласти квіти шани та подяки?

Серед цьогорічних ювілейних дат — 70-ліття оборони Одеси і блокади Ленінграда, Південної і Північної Пальмір, колишнього Союзу, поєднаних ще й побратимськими зв’язками міст-героїв. То як одеська влада, яка на «увазі до героїв і жертв Великої Вітчизняної» не один бал у рейтингу собі добавила, вшанувала ветеранів-блокадників?

— Наша громадська організація існує вже десять років, — розповів кореспонденту інтернет-газети «Погляд з Одеси» голова одеської організації «Жителі блокадного Ленінграда» Олег Кукін. — Нам виділили приміщення на Преображенській, 52, де ми обладнали музей експонатів, зібрали книжки, іншу літературу. Там ми проводили зустрічі, розповідали дітям про війну. За минулої влади, яку сьогодні так чехвостить нинішня, нас підтримували, знаходили в бюджеті якихось 5 — 10 тисяч гривень. А нинішня у ювілейний рік піднесла нищівний сюрприз: нас виселили з приміщення, опечатали його. А там залишилися цінні видання, документи, речі.

Що ж, було б бажання забрати що впало в око, а привід, як буває тепер, знайдеться. Управління комунальної власності міськради довго й не шукало — подало позов проти організації як боржника. Нібито ці «блокадні» боржники не оформили у 2006-у договір на оренду, плата за яку становить 1 гривню на рік, тож набралося того боргу аж... 6 гривень.

Отакий удар по міському бюджету!

Організація колишніх жителів блокадного Ленінграда в Одесі єдина, й об’єднує понад 150 осіб.

Як відомо, під час облоги Ленінграда загинуло 640 тисяч осіб лише від голоду. Чимало з них — родичі, друзі, знайомі одеситів. Багато хто звертався в організацію, про яку мова, з проханням допомогти розшукати бодай якісь сліди тих, хто безвісти пропав. Щороку голова організації «Жителі блокадного Ленінграда» Олег Кукін їздить до Санкт-Петербурга та привозить нові книги зі списками тих, хто вижив, з іменами тих, хто загинув. Де їх тепер оприлюднювати, розповідати про нові пошуки й знахідки? Де збиратися людям, що пережили те страшне горе?

Та це не цікавить лукавих фарисеїв. Людські пам’ять і біль їм ні до чого. Либонь, приглянулося приміщення у центрі міста, то до чого тут справжня пам’ять, яка приносить лише гривню за рік? Простіше влаштувати до чергової дати роздавання георгіївських стрічок та істерію навколо червоних прапорів. Це ж бо і політичні дивіденди «п’ятій колоні» і реальні гроші владцям-мільйонерам додає...