31 жовтня 2010 року у виборах Одеського міського голови і депутатів міської ради взяли участь 327248 виборців (із 724259, внесених у списки). За даними міськвиборчкому, О. Костусєв набрав 50,81% (166281 голос). Е. Гурвіц — 30,79% (100762 голоси).

О. Костусєв так чи інакше став єдиним кандидатом від низки вагомих політичних сил — ПР, «Сильної України», «Родини». Його підтримали КПУ і СПУ. Кандидати-мажоритарники від ПР своїми ак-ціями соціального характеру також певним чином працювали як на імідж партії, так і опосередковано — на О. Костусєва. Місцевий актив «Фронту змін», що висунув кандидатуру Е. Гурвіца, фактично лише скористався його ім’ям для проведення своїх кандидатів у депутати міськради. Не мало чіткої позиції щодо виборів мера Одеси і ВО «Батьківщина». Отже, реальні і потенційні союзники Е. Гурвіца були роз’єднані, на відміну від згуртованого табору опонентів.

Партія регіонів, яка вибудовувала свою владну вертикаль, не мала потреби в «чужакові» Гурвіці, особистість якого опоненти намагалися всіма засобами пропаганди пов’язати з «помаранчевим режимом». Програш на виборах мера Одеси означав би не тільки кінець кар’єри О. Костусєва, а, можливо, й керівника облорганізації ПР — голови ОДА Е. Матвійчука — він завдав би удару по престижу партії загалом.

Е. Гурвіц програв не стільки тому, що частково розгубив колишню електоральну популярність у «синьо-білої» Одесі: саме на нього опоненти безапеляційно поклали всю провину за «довгограючі» проблеми, пов’язані з ринками Одеси, роботою житлово-комунального комплексу, земельно-будівельними питаннями. За О. Костусєва ж проголосували малозабезпечені прошарки населення, пенсіонери, проро-сійськи налаштовані громадяни з числа некорінних одеситів, частина підприємців, чиновників. Позиція інтелігенції була суперечливою і своєї ролі не відіграла.

Зусиллями опонентів забулися безсумнівні заслуги колишнього мера в зміцненні міжнародного авторитету Одеси, у відновленні історичного обличчя міста, удосконаленні дорожньої інфраструктури і навіть його позиція щодо спору-дження пам’ятника імператриці Катерині ІІ, що, здавалося, мала б залучити відпо-відно налаштованих людей. Крім того, вигнання з депутатського корпусу міськради груп І.Маркова та О. Козаченка, конфлікти навколо ТРК «АТВ», «Град» і «АРТ» були розцінені як го-ніння на опозицію.

Організація виборчої кампанії Е. Гурвіца об’єктивно мала певні мінуси: зокрема, істотно запізнилася популяризація позитивного досвіду діяльності колишнього мера.

З іншого боку, Партія регіонів на виборах міського голови діяла хоч і рутинно, але водночас — масштабно; її та її союзників засоби масової інформації працювали масованно, агресивно, змогли переконати значну частину населення Одеси в необхідності зміни влади.

А ще, варто відверто зазначити, що «регіонали» відкрито користувалися адмінресурсом. Відчутно до-мінуючими були позиції прихильників ПР, О. Костусєва і їхніх союзників у міській та обласній виборчих комісіях, у переважній більшості дільничних виборчих комісій.

Нарешті, явка виборців на вибори в Одесі була однією з найнижчих за останні роки (близько 45%). Більше половини потенційних виборців (насамперед молодь) не з’явилися на вибори, проявивши політичну апатію та одночасно недовіру до всіх кандидатів. Цей чинник зіграв не на користь Е. Гурвіца, оскільки найактивніше до виборчих урн пришов електорат ПР пенсійного віку.

Як і передбачалося, серед 13 кандидатів на посаду міського голови, що входили у другий ешелон, най-більшу кількість голосів набрали О. Коробчинський (ПППУ) — 8631 (2,63%) та В.Алайбов («Справедливість») — 8233 (2,51%). Жоден з інших кандидатів не отримав навіть 1% голосів.

Фактично виправдалися попередні прогнози щодо виборів депутатів Одеської міської ради. Так, при голосуванні за партійними списками результати були такими: ПР — 30,4% (у 2006-у — 26,7% голосів); «Родина» — 13,5%; «Фронт змін» — 12,7%; «Сильна Україна» — 10,4%; КПУ — 3, 8% (повернулася у міськраду після п’ятилітньої перерви); ВО «Батьківщина» — 3,7% (зазначимо, що в 2006-у БЮТ набрав в Одесі 10%).

Результати голосування за пар-тійними списками у міськраду не показали істотного посилення електоральних симпатій на користь «регіоналів» порівняно з місцевими виборами 2006 року. У новій, сприятливій для них суспільно-політичній обстановці результат мав би бути більшим. На імідж ПР негативно вплинули ситуація на споживчому ринку, підвищення цін на газ, баталії навколо податкового кодексу, мусування теми про збільшення пенсійного віку і т.д.

Успішною слід визнати виборчу кампанію партії «Родина», що значною мірою пояснювалося популярністю підконтрольного І.Маркову телеканалу «АТВ». Крім того, чимала кількість голосів, відданих за список «родинців», віддзеркалило посилення проросійських, антинаціоналістичних, федералістських настроїв у поглядах жителів Одеси, а також зміна складу населення обласного центру за рахунок люмпенізованих жителів районів і містечок області.

Певний успіх «Фронту змін» визначався не стільки роботою місцевого активу, скільки більш-менш успішними публічними виступами А. Яценюка, перетіканням до них частини електорату ВО «Батьківщина», а головне — включенням Е. Гурвіца до списку кандидатів у депутати від «Фронту» у міськраду під №1.

Гірші, ніж очікувалися, виявилися результати «Сильної України». Очевидно, що у свідомості електорату непопулярні соціальні заходи Каб-міну певним чином пов’язувалися з прізвищем С.Тігіпка.

З труднощами, і все ж подолала 3% бар’єр КПУ.

Значно слабше за свої електоральні можливості спрацювала місцева організація ВО «Батьківщина», що значною мірою було обумовлене протиріччями між обласним і міським керівництвом партії. Виборча кампанія «тимошенківців» виявилася найбільш невдалою за останні роки.

Не пройшли за партійним списком в Одеську міськраду висуванці Народної партії (у 2006-у за Народний блок Литвина на виборах у міськраду проголосувало 6,7% виборців). Втратили популярність в очах одеситів СПУ (у 2006-у — 5% голосів) та ПСПУ (у 2006-у за блок Н. Вітренко «Народна опозиція» віддали голоси 7,5% одеситів). Дуже мало голосів набрали партії «помаранчевого» спрямування (у 2006 році частина їхніх представників пройшла в міськраду під егідою блоку Е. Гурвіца «Наша Одеса»). Не змогли знову «розкрутитися» фундації екологічного спектру — Партія зелених України та інші.

При цьому до 20% голосів, відданих за партії, які не набрали 3%, були поділені між переможцями, що збільшило їхнє представництво в міськраді.

Однак голосування за партсписками забезпечило розподіл лише 60 депутатських місць. Одночасно слід врахувати результати голосування за мажоритарною системою, на підставі яких сформувалася друга половина депутатського корпусу.

Результати голосування по 60 мажоритарних округах Одеси, як і передбачалося, принесли перемогу в основному висуванцям ПР.

Таким чином, за рахунок «мажоритарки» позиції ПР у міськраді посилилися і стали превалюючими (незважаючи на менший, ніж очікувалося, результат при голосуванні за партійним списком).

За офіційними даними склад міськради (з урахуванням мажоритарників) виглядав так: фракція ПР — 68 депутатів; фракція партії «Родина» — 14, фракція «Фронту змін» — 11, фракція «Сильної України» — 12, фракція «Батьківщини» — 4, фракція КПУ — 4, фракція «Зелена Одеса» — 3 (серед них — В’ячеслав і Юрій Круки), позафракційні депутати — 3.

Можна провести аналогію з парламентськими виборами 2002 року, коли кучмівський блок «За єдину Україну» отримав досить низьку кількість голосів, однак за рахунок мажоритарників забезпечив собі перевагу у Верховній Раді України.

Таким чином у міськраді утворилася абсолютна більшість з депутатів від ПР, «Сильної України», «Родини» та КПУ. Опозицією новому меру в Одеській міськраді формально є тільки «Фронт змін» та «Батьківщина».

Результати виборів засвідчили: сьогодні, як ніколи раніше, зріс негативізм виборців до влади як такий, що засвідчив такий показник: у графі «Не підтримую жодного з кандидатів на посаду мера» поставили свою оцінку 21043 одесити

(6,43 %), які взяли участь у голосуванні (крім того, 2,04 % бюлетенів були визнані недійсними).

Висновки:

Вибори міського голови відобразили жорстку поляризацію поглядів жителів Одеси.

При цьому О. Костусєв, обраний мером голосами лише четвертої частини потенційних виборців Одеси, змушений був почати свою роботу на фоні серйозної недовіри значної частини городян.

Ситуація в Одесі відображає ситуацію в країні: апробувавши схему дій з урахуванням свого «керівного становища», ПР докладе зусиль не тільки утримати, а й закріпити свої позиції на парламентських виборах 2012 року. При цьому в умовах погіршення матеріального становища основної частини населення, проведення непопулярних реформ виникає спокуса домагатися перемоги з використанням і недемократичних методів. Однак цей шлях був би помилковим і неминуче призвів би до відцентрових процесів та дезінтеграції України, посилення позицій радикальних партій та рухів як правого, так і лівого спрямування.

(http://rupor.od.ua).