Напередодні відзначення 20-ї річниці проголошення Незалежності України в Одеській національній науковій бібліотеці ім. М. Горького відбувся тематичний захід — «Незалежна демократична Україна: шляхом розбудови». У ньому взяли участь представники місцевого самоврядування, відомі одеські поети і письменники, журналісти, працівники бібліотек. Цій події було приурочено кілька книжково-документальних виставок із фондів книгозбірні, а також раритетних експонатів з приватної колекції Тараса Максим’юка.

З вітальним словом до присутніх звернулася заступник генерального директора ОННБ ім. М. Горького Ольга Бельницька, наголосивши, що «впродовж двадцяти років бібліотека спрямовувала роботу на розкриття своїх фондів у справі розбудови незалежної України». Сподіваємося, що з цим висловлюванням погодяться і читачі книгозбірні.

Узагальнюючим був виступ представника Одеського міського управління юстиції Лідії Жукової. Юрист акцентувала увагу на позитивних змінах у соціально-правовому житті українців за останні двадцять років. Серед них — можливість вирішувати політичні питання шляхом демократичної процедури (референдум, плебісцит і таке інше), відсутність тиску державних структур на всі сфери життя суспільства, можливість переоцінки цінностей тощо. Сьогодні громадяни стали помітно активнішими і щодо відстоювання своїх прав, вважає правник.

Задля справедливості повинен сказати, що не все тут однозначно. Під час виборчих кампаній громадяни часто стають об’єктом для маніпуляцій з боку політиків, політтехнологів і не тільки, тож у підсумку результат голосування мало схожий на реальний плебісцит. А як вписуються у тезу про «відсутність тиску державних структур на всі сфери життя суспільства» нещодавні «запобіжні» заходи, одеської мерії зокрема, під час покладання квітів до монумента Тараса Шевченка 24 серпня? Втім, це окрема тема.

Ще один учасник заходу, голова правління Одеської обласної організації НСЖУ Юрій Работін розповів про державотворче значення міжнародного конкурсу «Українська мова — мова єднання», який за дванадцять років проведення довів свою значущість. Хоч є і тут проблеми: свого часу державні інституції відмовилися фінансувати цей конкурс, підкреслив виступаючий. Фактично громадські структури беруть на себе роботу, яку зобов’язані виконувати чиновники.

Заступник голови правління облорганізації НСЖУ, директор Одеського обласного радіо Володимир Невмитий торкнувся проблем професійної свободи і моральної відповідальності журналіста за актуальність та об’єктивне висвітлення подій. «З тисяч і тисяч реальних подій власне подією стає лише те, що зафіксоване журналістом… Наша журналістика, на відміну від західної, насамперед оціночна, і в цьому її суттєвий недолік», — наголосив він. Тема моральної відповідальності журналістів знайшла продовження у досить саркастичних віршах промовця, які прозвучали в авторському виконанні.

Без перебільшення, подією дня стала також участь у заході капітана 1-го рангу у відставці, журналіста і поета-аматора Бориса Супруна. Увазі присутніх пропонувалися книжкова виставка поетичного доробку Бориса Супруна із фондів бібліотеки, а також фільм «Герої і подвиги» з використанням документальних кадрів та інтерв’ю з колишнім фронтовиком. Як зізнався дев’яностолітній ветеран, проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України стало найбільшою подією його життя. Цікаво, що саме тоді Борис Кирилович відчув потребу писати вірші, які переважно мають сповідальний характер.

Участь у заході взяли також поет Олег Дрямін, заступник директора ЦБС для дітей Марина Ітрухіна, колекціонер і краєзнавець Тарас Максим’юк. Експонати виставки марок, грошей і цінних паперів часів УНР, а також поштових листівок, виданих українською громадою Петрограда у 1918 році, з колекції останнього викликали помітний інтерес у присутніх. Святковий, піднесений настрій у залі створювала виставка «Я живу в незалежній державі» вихованців одеського Центру дитячої творчості «Моряна».

Насамкінець співробітник національної бібліотеки та один з організаторів заходу Тамара Кухарук провела бібліографічний огляд книжково-документної виставки «Незалежна демократична Україна: шляхом розбудови». Якщо вдатися до порівняння, то слід визнати, що ця виставка (а вона носить переважно святково-репрезентативний характер) дещо поступається масштабами, різнобічністю та актуальністю поставлених завдань минулорічній, присвяченій цій же події. І все ж вона досить цілісна, створює позитивний образ України. Порівняно з торішнім, неювілейним заходом, цього разу помітно скромнішим було і коло запрошених осіб. Нагадаю, що 2010-го подібний захід у бібліотеці проводився спільно з представництвом МЗС в Одесі, а серед учасників були дипломати багатьох акредитованих у нас дипломатичних місій.

* * *

Щодо викликів, то тут я змушений вийти за межі святкової тематики, згадавши зовсім свіжий приклад. Нещодавно на адресу бібліотеки надійшов лист нашого давнього партнера з Бразилії, поетеси і перекладача, професора німецької літератури в державному університеті Ріо-де-Жанейро Віри Вовк-Селянської. У травні спільно з художницею Зоєю Лісовською-Нижанківською вона відвідала національну книгозбірню, а також, наскільки відомо, була прийнята нинішнім головою облдержадміністрації Едуардом Матвійчуком. Лист цієї скромної, інтелігентної жінки сповнений обурення: одинадцять посилок з книгами (її українські поезії, переклади з німецької і португальської мов), які професор відправила власним коштом на університети Чернівців, Ужгорода, а також ОННБ ім. М. Горького були повернуті Київською митницею з позначкою «через відсутність запиту» (?!). Така ж доля посилки, яку зі Швейцарії на адресу Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка послала Зоя Лісовська-Нижанківська. Безперечно, що подібні дії завдають шкоди міжнародній репутації України, а також міжнародній діяльності культурно-освітніх і наукових установ, які, зауважте, працюють у режимі державного недофінансування. Наша благодійниця запитує: невже в Україні реставруються радянські порядки? Повертаючись до цьогорічного святкового заходу у тій його частині, де мовилося про «позитивні зміни у соціально-правовому житті українців», повинен констатувати, що певні завоювання часів Незалежності ми вже починаємо втрачати.