Цього дня Новоселівка мала особливо урочистий та гарний вигляд. Доглянуті будинки, квітники біля подвір’їв тішили приїжджих. Кілька місяців тому прийшла звістка, що до села приїдуть почесні гості з багатьох регіонів України на незвичайну зустріч випускників дитячого будинку, який було відкрито у Сатул­Ноу (так раніше називалася Новоселівка) у 1946 році.

У той післявоєнний час розрухи та голоду, коли осиротіло чимало дітей, було ухвалено на базі Саратського будинку немовляти відкрити в Новоселівці дитячий будинок. Він був розміщений у добротному, затишному будинку колишнього багатія, який зі своєю незвичайною архітектурою збережений донині. Ті ж різьблені вікна, оригінальна червона черепиця, що потьмяніла від часу, той же двір, що вже має зараз інше призначення. У дитячому будинку в далекий післявоєнний час виховувалося майже 150 дітей різного віку та національностей. Його першим директором був Макар Микитович Яворський, людина, що любила дітей і робила все можливе, щоб у великій дитбудинківській родині панували затишок, повага, чесність і доброта. Як згадують старожили, своє життя Макар Микитович порівнював із фронтовим – така була напруга. Часом господарські труднощі заслоняли проблеми, які з першого дня ставили перед дорослими діти. Хтось із малят дивувався, навіщо потрібно щодня застеляти ліжко, а увечері перед сном знімати одяг. Хтось ніколи не чув, що вранці треба вмиватися та чистити зуби.

Про усе це добре пам’ятають свідки колишнього життя – Георгій Петрович Арнаутов, який працював разом із дружиною Катериною Федорівною вихователем у дитячому будинку. Цього року виповнилося рівно 65 років від дня його заснування. Востаннє зустріч вихованців дитбудинку відбулася у 1987 році, а до нинішньої підштовхнув випадок. До багатьох із колишніх вихованців донеслася звістка про те, що в Новоселівці відкрився народознавчий музей, який за короткий час набув широкої популярності. І коли вони довідалися про те, що в музеї немає матеріалів про історію дитячого будинку, вирішили заповнити цю прогалину.

Хотілося б зупинитися на прикладі долі лише однієї сім’ї Кіревих із Новоселівки. Горе в їхню сім’ю увірвалося зненацька: раптово померла мати, посиротивши дев’ятьох дітей. І батько став сам їх виховувати. Але часи були тяжкі, прогодувати всіх було дуже складно. Районне керівництво пішло назустріч і влаштувало двох дітей, Тетяну та Матрону, до дитбудинку. Минув час, діти виросли, і буквально всі здобули середню спеціальну та вищу освіту, стали хорошими людьми. Отож, Матрона Іванівна Напалкова та Тетяна Іванівна Підлісна разом із сестрою Марією Іванівною стали ініціаторками зустрічі колишніх вихованців дитбудинку. Добре що дві сестри, Надія та Ніна (прийомна сестра), мешкають у Новоселівці. Саме через них велися перемовини про майбутній захід із керівництвом села, господарства, працівниками музею. З величезним розумінням до організації зустрічі поставилися голова СВК «Перемога» І. Чеботар, його дружина, головний економіст господарства Катерина Григорівна, сільський голова В. Залевський, завідувачка музею – Є. Кірева. Ними було заздалегідь розроблено програму цієї хвилюючої зустрічі, а сестри Матрона, Тетяна та Марія почали збирати адреси колишніх вихованців дитбудинку та запрошувати їх на майбутній захід. І хоча вік колишніх вихованців навчального закладу сьогодні вже дуже поважний, все ж таки 16 чоловік з усіх куточків України зуміли прибути до Новоселівки. Так, наприклад, Єфросинія Федорівна Котедова приїхала з Миколаєва, Віра Яківна Марахова – з Луганської області, Василь Костянтинович Колісниченко – з Кілії. Були також гості з Ізмаїла, Білгорода­Дністровського та інших міст. Для них гостинні новоселівці органі­зували святкову зустріч, триразове харчування, зручно розмістивши запрошених у готелі. А вранці 24 серпня усіх учасників зустрічі вже чекали на порозі сільського музею учні школи, односельці, керівництво села. Учні школи вітали дорогих гостей поетичними рядками, вручаючи їм хліб­сіль на вишитому рушнику. Екскурсію по музею Єфросинія Кірева почала із зали, де була оформлена експозиція «Хліб – усьому голова». Іван Костянтинович Чеботар тепло та щиро привітав гостей і розповів про те, в яких умовах трудівники СВК «Перемога» вирощують хліб. Про значення хліба в житті людини говорила і Єфросинія Кірева. До цієї розмови долучилася М.І. Гамурар, згадавши, як вихованці дитбудинку збирали в полі колоски, а її, що зібрала найбільше, відзначили в районній газеті. Від імені колишніх вихованців дитбудинку Георгій Петрович Арнаутов зачитав лист­подяку організаторам цієї зустрічі. Дуже зворушливим та емоційним був виступ однієї з головних організаторів М.І. Наполкової. Колишні вихованці цього Будинку милосердя зберігають пам’ять про нього. І кожного з них завжди вабить до благодатного місця, що називається Новоселівка, яке дало притулок їхнім маленьким осиротілим серцям, обігріло їх добром та ласкою. Дитбудинок у той час був шансом для виживання багатьох сиріт та подавав неоціненну допомогу у становленні дитячої особистості, подоланні власних проблем. Вихованцям дитбудинку було надано можливість одержувати знання у російській та молдавській школах.

Програма дводенної зустрічі була насиченою та різноманітною. Її учасники поклали квіти до пам’ятника загиблим воїнам, відбулася поминальна служба в церкві, екскурсія до дитячого садка та загальноосвітньої школи­ліцею, перегляд документального фільму «Історія села Новоселівки». Дай Боже, щоб побілені сивиною, милі, добродушні жінки та чоловіки ще не раз змогли б ось так по­родинному зустрітися, аби відчути ні із чим не порівнянне почуття єднання великої дружної дитбудинківської сім’ї.