Минулої неділі Стара Еметівка, що в Біляївському районі, стала місцем проведення «Фестивалю бринзи», організованого з ініціативи самих жителів села. Намагаючись привернути увагу до свого, розташованого в напрочуд гарному місці, населеного пункту, люди вирішили провести майстер­клас із виготовлення козячої бринзи за старими рецептами, організувати її дегустацію, запропонувати гостям познайомитися із творчістю художника Ігоря Карачевського, придбати вироби народних промислів та послухати імпровізований концерт.

День видався досить прохолодним. Пориви вітру різко здіймали вгору суміш пилу та солі зі збезводненого дна Куяльницького лиману. Дуже хотілося гарячого чаю чи кави. Але брак досвіду у проведенні масових заходів на свіжому повітрі не дозволив організаторам внести до порядку денного свята таке просте та важливе джерело комфорту, а заразом одержання додаткових коштів, як пропонування гостям гарячих напоїв. Гадаю, так само раптово, як каструля вареної кукурудзи, були б спожиті й будь­які пиріжки, печена картопля, яблука та виноград. Загалом, усе їстівне. Адже багато людей приїхали до Старої Еметівки з Одеси, сусідніх сіл та ра­йонів. Не знаю, чи снідали вони, але початок свята був запланований ближче до обіду, коли всім час було вже й підкріпитися. Багато хто взяв із собою діток. А малят, як відомо, примушувати їсти треба лише вдома. На повітрі, та ще й у компанії своїх однолітків, коли можна покататися на конячках, побігати із собаками, апетит у них стає просто-­таки нестримним.

– Збирався купити кіло­грамів чотири бринзи, – сумно говорив комусь по телефону чоловік середніх років. – Але тут буде лише дегустація. Тож приїду без бринзи. На базар уже теж не встигну.

Треба сказати, що з такими думками приїхав до Старої Еметівки не один цей чоловік. Різні фестивалі в інших районах та населених пунктах справді на чолі справи ставлять можливість реалізувати свою продукцію покупцям, що приїхали на свято. Тут же кількість представленої на дегустацію бринзи явно не відповідала кількості гостей.

Судячи з того, як поводилися люди, багато хто приїхав сюди не вперше. Пісні під гітару, розмови старих знайомих стали гарним дозвіллям вихідного дня. І зрештою свято вийшло по­домашньому затишним, веселим та дуже щирим.

Маринівський сільський голова Павло Берлінський був єдиним представником влади, хто високо оцінив ініціативу жителів Старої Еметівки та побажав фестивалю успішного розвитку в майбутньому. Щиро кажучи, особисто мені бракувало на ньому присутності керівників району. Тоді люди б реально відчули, що їхню ініціативу підтримують, їм готові допомогти, підказати, направити. Тобто – що влада та люди роблять усе, щоб маленькі села не вмирали, а розвивалися, щоб до них приїжджали не лише на свята, а на постійне місце мешкання.

Не хочеться ображати людей – організаторів фестивалю – вони щиро люблять свій край і хочуть привернути до нього увагу. Але в цьо­му своєму прагненні залишилися сам на сам із усіма проблемами проведення заходу. Якщо ж поєднати зусилля, вийде унікальний, неповторний фестиваль. Стара Еметівка на це заслуговує.