Через які тільки реформаторські віяння не довелося цій жінці провести господарство, керівником якого люди обрали її тридцять вісім років тому! Поруч тоді працювали такі «стовпи» сільськогосподарського виробництва, як двічі Герої Соціалістичної Праці Макар Онисимович Посмітний, Павло Пилипович Ведута, Марія Дмитрівна Шолар. У них багато чого почерпнула новоспечений голова одного із найбідніших і найзанедбаніших господарств Березівського району. Їй на той час минуло двадцять п’ять. За плечима були Одеський сільськогосподарський інститут і два роки роботи зоотехніком.

Невправні нащадки з роками розтринь­кали усі кращі надбання часів талано­витих, відданих справі організаторів агро­промислового виробництва. Не стало і багатогалузевих господарств.

Вона ж, Зінаїда Гришко, «витягла» свій колгосп з глибокого економічного про­валля, зробила його своєрідною школою розумного, ощадливого господарювання, довела до наших днів як крупнотоварне виробництво з однаково добре розвинутим рослинництвом і тваринництвом. Власне за це й була удостоєна однією з перших у системі АПК звання Героя України.

За багаторічною традицією зустрічаємося із Зінаїдою Михайлівною у кінці чергового сільськогосподарського сезону. Завжди імпонували в ній внутрішня зібраність, постійна готовність до викликів, пов’яза­них з природними примхами, зміною кон’юнктури на сільськогосподарському ринку, та зрештою, як показав час, і до масштабних суспільно­політичних змін. Вона зуміла зберегти хоча і розпайований, але цілісний виробничий комплекс. А вже на його основі входити в світ, який на українських теренах почав швидко, часом грубо і навіть брутально капіталізуватися.

Зберігши кваліфіковані кадри і робочі місця для них, засоби виробництва, товариство з обмеженою відповідаль­ністю «Агрофірма «Маяк» в нових умовах запрацювало високорентабельно. Не використовуючи за два останніх десятиліття ніяких видів позик та кредитів, господарство з року в рік забезпечує себе обіговими коштами, спрямованими на оновлення виробничих потужностей і підтримку та розвиток сільської інфраструктури.

– Щоб стабільно добиватися належних результатів у рослинництві, треба щорічно вживати ряд невідкладних комплексних заходів, – говорить Зінаїда Михайлівна. – Наші ґрунти – далеко не найродючіші за своєю структурою не те що в області, а й навіть у нашому Березівському районі. Мало того, ми знаходимося у зоні, котру ректор Одеського державного аграрного університету Сергій Корлюк, побувавши тут, жартома назвав напівпустелею. Бо ж справді, за роки моєї роботи у господар­стві жодного разу не було зафіксовано нормальної річної кількості опадів – 450 – 500 міліметрів. Мали 300, 350, дуже­дуже рідко 400. Цього року, наприклад, їх на сьогоднішній день зафіксовано 210 міліметрів…

І все ж, попри такі немаловагомі факто­ри, цьогорічний валовий збір зернових у «Маяку» склав близько 8 тисяч тонн, або по 35 центнерів з гектара. З них тисяча тонн – зерно кукурудзи. А це значить, що тваринницький цех господарства (близько трьох тисяч голів великої рогатої худоби і свиней) на 50 відсотків забезпечений кормами, збагаченими на різні компоненти, на період зимівлі. Ще 50 відсотків складуть корми, для яких буде використано ячмінь. Загалом з 8 тисяч тонн зібраного хліба три тисячі використають для потреб тваринництва під час його стійлового утримання.

Як відзначає Зінаїда Гришко, у госпо­дарстві постійна увага надається онов­ленню машинно­тракторного парку. Цього року придбано новий імпортний комбайн і жатку до нього, чим, практично, звершено заміну старих «нив» і «донів» на високопродуктивні, надійні трактори і комбайни закордонного виробництва типу «кейс» та шлейфу знарядь до них. Наявність такої техніки дає можливість чітко дотримуватись усіх вимог сучасної агротехніки, починаючи від посівної і закінчуючи жнивами.

Наступна складова гарантованої уро­жайності – сортовий підбір зернових культур, найбільш придатних для виро­щування у цій зоні.

– Постійна співпраця з Одеським селекційно­генетичним інститутом і, зокрема, з його дослідно­насіннєвим господарством, що в Дачному Біляївсь­кого району, очолюваним науковцем та агрономом від Бога Михайлом Семе­нихіним, забезпечує надійний під­мурівок майбутнього врожаю і сприяє тому, що ми самі стали насінницьким господарством, – підкреслює Зінаїда Михайлівна. – Тож і власні поля засіваємо лише елітою та насінням першої репродукції, і всім бажаючим продаємо. А їх чимало, і повірте – ще ні від кого не було нарікань щодо якості посівного матеріалу.

Завдяки розвиненому тваринництву, у «Маяку» щорічно вносять на кожен гектар по 60 – 70 тонн органіки. Аби мінімізувати постійний вплив вітрової ерозії, довкруж чотирьох з лишком тисяч гектарів орних земель агрофірми не лише не допустили неконтрольованої вирубки хоча б одного погонного метра лісосмуг, але й навпаки збільшили кількість лісових насаджень на три сотні гектарів. Сьогодні, виїхавши за кілька кілометрів від Златоустового чи Лисенкового – сіл, довкола яких розташовані землі «Маяка», можна відпочити в акуратних, доглянутих лісочках, що розрослися і вкорінилися у цій посушливій місцині за два останніх десятиліття.

– Сьогодні, коли всі три села на території господарства майже повністю газифіко­вані, такої гострої потреби у дровах для розпалювання печей і грубок немає, – розповідає директор агрофірми. – Та до нас їдуть люди із сусідніх населених пунктів і просять виділити їм чи­то певну кількість дров, чи місце у лісозахисній смузі, де можна їх заготувати. Бо там, де ці люди проживають, давно все винищено до кореня, а навзамін нічого не посаджено. Ми розуміємо людей і йдемо їм назустріч, бо здійснюємо розчистку і санітарну порубку, заготовлюємо дрова.

…Йти людям назустріч. Цю фразу часто можна почути з вуст Зінаїди Михайлівни Гришко. У тому – левова частка її життєвої філософії, а для нас з вами, шановні читачі – тема для ще не одної зустрічі з неординарною жінкою, сучасним менеджером, лідером, вправним господарником…