У центрі Одеси, в зеленій зоні, де ростуть дерева, набагато старші за мене, де повітря чисте та прозоре, є дивовижне вікно в космос, якому нещодавно виповнилося 140 років. Це Одеська астрономічна обсерваторія ОНУ ім. І.І. Мечникова – одна з найстаріших науково­дослідних установ міста. Ми вже розповідали про загрозу, що нависла над обсерваторією у зв’язку із можливим будівництвом високовольтної трансформаторної підстанції «Маразлієвська». Сьогодні наша розмова – про потужний науковий потенціал, який може бути втрачений не лише містом.

Науково­дослідний інститут «Астрономічна обсерваторія» ОНУ ім. І.І. Мечникова працює в багатьох галузях астрономії: дослідження Сонця та зірок (астрофізика), рух астероїдів, комет, супутників (небесна механіка), дослідження нашої Галактики та інших галактик (галактична астрономія), еволюція Всесвіту та прогнози її розвитку (космологія).

Працівники обсерваторії досліджують як рух планет та їх супутників навколо зірок, так і насущніші проблеми: метеоритну загрозу та можливість падіння штучних супутників Землі (ШСЗ).

Один з аспектів роботи обсерваторії, якому присвятив себе заступник директора за науковою працею, кандидат фізико­математичних наук, завідувач відділу космічних досліджень Микола Кошкін, – це фотометрія ШСЗ (вимір яскравості) та розрахунки їхніх траєкторій.

– Нещодавно українськими вченими був запущений супутник «Січ­2». До його завдань належить і фотографування ділянок Землі у декількох спектральних діапазонах, – розпо­ві­дає Микола Іванович. – Спостереженням за супутниками, виміром їх розташування у просторі і займається відділ космічних досліджень. Рух таких супутників на низьких орбітах (менше 1000 кілометрів від поверхні Землі) підданий дуже сильному впливу земної атмосфери, тому постійний моніторинг їхнього розташування у просторі вкрай необхідний. Для цього в обсерваторії є високошвидкісний телескоп, здатний оперативно розвертатися та відстежувати об’єкт під час прольоту на небокраї. Крім того, вчені складають постійно оновлюванні каталоги орбіт супутників. Спрогнозувати їхній рух у самих верхніх шарах атмосфери – одне з першорядних наших завдань, щоб уникнути ймовірних зіткнень супутників із відпрацьованими фрагментами інших космічних апаратів.

Для цього використовуються високочутливі оптико­електронні перетворювачі та астрономічні прилади із зарядовим зв’язком (ПЗЗ). Вони накопичують прийнятий сигнал і служать для спостережень за дуже слабкими небесними світилами – зірками, астероїдами, кометами. Для відстеження супутників використовуються високошвидкісні ПЗЗ­камери, які працюють у телевізійному режимі. Якщо говорити про фундаментальнішу роботу, то в 70 – 90­ті роки обсерваторія, за завданням низки інститутів, які вивчають будову зірок, провадила регулярні спостереження за цими небесними тілами. Відомо, що кожна зірка має свій колір, а це – різна температура та хімічний склад. За результатами багаторічних спостережень складалися каталоги спектрів зірок, які використовуються як у прикладних, так і в теоретичних наукових дослідженнях.

Наразі група молодих учених обсерваторії активно працює над складанням каталогу метеорних явищ, щоб зрозуміти, у яких об’єктах вони сформувалися сотні мільйонів або мільярди років тому, довідатися про історію їх руйнування, а також з’ясувати, звідки ці частки прилетіли. Свого часу обсерваторія була центром вивчення припливу космічної матерії на земну поверхню. Встановлено, що на Землю, подібно до туману, щороку випадають тонни космічного матеріалу, і наша планета дуже повільно збільшується в розмірах. Вивчаючи ці процеси, молоді дослідники продовжують писати історію розвитку Сонячної системи.

Астрономія – наука, яка до­сить динамічно розвивається у світі, рівень освіти в Україні ще теж досить високий. Наші вчені за­требувані в країнах близь­кого та далекого зару­біж­жя. Наприклад, відома Європейська Південна обсерваторія в Чилі має у своєму інтернаціональному складі двох російськомовних працівників. Це Юрій Білецький та Ірина Єгорова – випускники кафедри астрономії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Однак Одеса, де жили та працювали вчені зі світовим ім’ям – Л.Ф. Беркевич (один із засновників обсерваторії), К.Д. Покровський (професор, який зберіг обсерваторію за часів війни), В.П. Глушко («батько» ракетних двигунів), з кожним роком усе більше нагадує перевантажене торговельне судно, що дало сильну течу, з якого, заради збереження плавучості, скидають рятувальні шлюпки. Ми занадто легко позбуваємося наукового потенціалу, який підтримує наш статус розвинутої держави, від того, що змушує шанобливо потискувати нам руки, а не поблажливо поплескувати по плечі. Якщо подібне ставлення не зміниться, зовсім скоро вчені, які пишуть праці про походження та руйнування небесних тіл, зможуть стати свідками загибелі ще однієї зірки – Одеської астрономічної обсерваторії.