Як здешевити традиційне виробництво свинини? Українські науковці провели свій експеримент і дійшли висновку, що оптимальний підхід — це поєднання традицій і альтернативних технологій.

Виробництво продуктів харчування, особливо м'яса, в різних країнах світу завжди було й залишається одним із пріоритетних напрямів розвитку сільського господарства.

В Україні за останні кілька років намітилась тенденція до збільшення інвестицій у свинарство, ате ціни на свинину на внутрішньому ринку поки що перевищують європейські на 30-50%. Один із можливих шляхів здешевлення виробництва- впровадження ресурсо- та енергоощадних технологій. Це, окрім зниження собівартості свинини, посприяє підвищенню її якості, конкурентоспроможності й водночас зменшить вплив на довкілля. Енергоощадні технології дають можливість зменшити витрати на виробництво 1 ц свинини: електроенергії — на 19%, коштів на оплату праці — на 2%. Зменшення собівартості продукції становить 6,7%.

Дослідження, проведені в різних країнах світу, засвідчили, що альтернативні технології добре приживаються в разі дорощування та відгодівлі свиней, не поступа-ючись при цьому традиційним технологіям із використанням спеціалізованих приміщень зі штучним підтриманням мікроклімату. Немає розбіжностей у середньодобових приростах, у швидкості досягнення реалізаційної маси,. Однак досі не дійшли єдиної думки щодо найкращої ефективності використання кормів у кожному з двох варіантів виробництва свинини, а також стосовно одержання опоросі в та утримання підсисних поросят на глибокій незмінній підстилці. Одні дослідники фіксують збільшення витрат кормів на 1 кг приросту в разі утримання свиней в ангарах, другі вказують на зменшення витрат кормів улітку і збільшення в холодну пору року. Водночас із позитивними результатами отримання поросят у.свинарниках альтернативного типу спостерігалося погіршення відтворювальних якостей свиноматок за їх групового утримання під час опоросу. Щодо холостих та поросних свиноматок більшість досліджень підтверджує переваги утримання їх в альтернативних

спорудах.

Учені Дніпропетровського державного аграрного університету взяли за мету порівняти традиційну трифазну технологію виробництва свинини та однофазну з використанням глибокого шару солом'яної підстилки в умовах Одного господарства з однаковим набором кормів та на спорідненому генетичному матеріалі.

Матеріалом для досліджень слугували свині великої білої породи. В одному з господарств було розпочато реконструкцію свинарника під технологію однофазного утримання. До цього свинину тут виробляли за традиційною трифазною технологією, яка функціонує й дотепер. Тобто одночасно на рівні одного господарства, в однакових умовах годівлі, на одному й тому ж поголів'ї провели порівняння різних технологій виробництва свинини відповідно до методики. Опороси в усіх групах проводили у вересні-жовтні. Холостих та поросних свиноматок у трьох групах утримували в традиційних приміщеннях по 15 голів у станку. Підсисних свиноматок із поросятами перших двох груп утримували в традиційних цегляних станках, у приміщенні з регульованим мікрокліматом, нормованою годівлею та використанням змінної солом'яної підстилки. У третій групі опорос та утримання підсисних свиноматок з поросятами відбуватися в легкій тентовій споруді на глибокій незмінній підстилці за групової лактації свиноматок без штучного підтримання мікроклімату та з вільним доступом до кормового столу. Поросят перших двох груп дорощували в традиційних станках. Групи свиней по 25 голів утримували на суцільній бетонній підлозі з використанням змінної солом'яної підстилки, в капітальному приміщенні з регульованим мікрокліматом та нормованою годівлею.

У третій групі умовний період дорощування проходив у легкій тентовій споруді, на глибокій незмінній підстилці, без штучного підтримання мікроклімату. Тобто там, де опоросилися свиноматки. По-

росят із першої групи, яка була контрольною, відгодовували в традиційних станках по 20 голів у кожному, на суцільній бетонній підлозі, з використанням змінної солом'яної підстилки, в капітать-ному приміщенні з частково регульованим мікрокліматом. Годували досхочу. Свиней другої та третьої груп відгодовувати в легкій тентовій споруді, на глибокій незмінній підстилці, без штучного підтримання мікроклімату, з вільним доступом до годівниць. Тобто там, де опоросилися свиноматки.

Під час досліджень з'ясувалося, що умови утримання за різних технологій суттєво вплинули на репродуктивні показники свиноматок. Так, у перших двох групах багатоплідність, порівняно з третьою, була на 14% вищою. Але поросята в третій групі були більшими (маса однієї голови за традиційної технології була нижчою на 18%), що насамперед пов'язано з їх-кількістю в гнізді. Система утримання свиноматок не вплинула на масу гнізда: на час відлучення в усіх трьох групах вона була майже рівна. Збереженість поросят протягом 35 днів за однофазної технології зменшувалась на 2-4%. Витрати престартерного комбікорму в розрахунку на одне порося за 35 днів збільшувались на 3,1-3,4 кг, що збільшує собівартість 1 кг приросту. Після відлучення інтенсивність росту була більшою в підсвинків за традиційної технології, що позначилось на собівартості 1 кг приросту живої маси поросяти до досягнення 60-денного вік)'. Вона була нижчою на 0,3-0,6 грн, ніж за традиційні технології вирощування поросят.

Па дорощуванні поросята, вирощені в ангарах, практично наздогнали своїх однолітків із традиційного свинарника. При цьому середньодобові прирости в них були вищими на 8,5%. Але й витрати кормів за однофазної технології утримання залишались більшими на 0,28 кг порівняно з анапогічними показниками за традиційної технології. Завдяки більшій інтенсивності росту тварин за однофазної технології, собівартість 1 кг приросту та собівартість дорощування однієї голови в цілому була меншою на 5,8 грн або на 6,9%. Основною (з погляду

отримання продукції) фазою виробництва свинини є відгодівля. За однофазної технології 110 кг живої маси тварини досягати на 11 днів швидше і середньодобові прирости за період відгодівлі були на 99 г вищі порівняно з традиційною технологією. Однак, враховуючи те, що в разі жорсткіших умов утримання тварини витрачають більше енергії, то й витрати кормів за період відгодівлі, незважаючи на більшу інтенсивність росту, в цих тварин були вищими на 0,23 кг. За даними досліджень, найбільший інтерес становить друга група, утримання якої поєднувано в собі традиційні та маловитратні технології.

Собівартість відгодівлі тварин другої групи була найнижчою, що свідчить про ефективність поєднання сильних сторін обох технологій. Проведення опоросів з використанням групових секцій для опоросу призводить до зменшення багатоплідності свиноматок на 15,1% та кількості поросят до відлучення на 16%. Маса гнізда в цей період зменшується на 21,2%. Комфортність та відмова від перегрупувань на відгодівлі за однофазної технології добре впливають на інтенсивність росту свиней. За цих умов середньодобові прирости були вищими на 9,8%, а реалізаційної маси свині досягали раніше на 12 днів. Прибуток від реалізації однієї голови за Однофазної технології виробництва був вищий на 91 грн порівняно з традиційною, та на 22 грн — з комбінованою техЕюлогією. Адже значно меншими були й витрати на енергоносії та оплату праці. Але, враховуючи кількість поросят, отриманих від однієї свиноматки за рік, і прибуток від їх відгодівлі та реалізації, найбільш ефективним є поєднання традиційної технології отримання та дорощування поросят із енергоощадною технологією їх відгодівлі. В разі комбінування цих двох технологій прибуток від реалізації відгодованого потомства однієї свиноматки за рік був на 1889 грн більший порівняно з традиційною технологією, і на 1111 грн — порівняно з альтернативною енергоощадною технологією. Матеріал підготував О.БУШАНСЬКИЙ, головний зоотехнік управління АПР.