Нещодавно у Києві відбувся III Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. Нагадаємо, що на захід було запрошено 400 педагогів різного рівня. У роботі форуму також брали участь Прем'єр­міністр України Микола Азаров, народні депутати, працівники Адміністрації Президента України. Основними документами, представленими до розгляду, були проекти Національної стратегії розвитку освіти на 2012 – 2021 рр., Державного стандарту базової та повної середньої освіти і нова редакція Закону «Про вищу освіту».

Особливе зацікавлення у пред­ставників вищої школи викликав останній документ. У Верховній Раді є декілька його варіантів. Один з них був представлений Міністерством освіти та науки, молоді і спорту України. Народний депутат України від Партії регіонів Юрій Мірошниченко у вересні 2010 року зареєстрував у Раді свій законопроект № 7174 «Про вищу освіту», який передбачав розширення фінансової автономії вузів та спрощення процедури ліцензування навчальних закладів. Наприкінці травня документ було внесено на розгляд Верховної Ради, однак парламент повернув його на доопрацювання.

Обговорення нових редакцій Закону триває у постійних комісіях, на круглих столах уже майже два роки.

Учасники форуму навіть звер­нулися до Президента із проханням внести на розгляд Верховною Радою редакцію закону від Міністерства як першочергову.

До чого така принциповість?

Спробуємо розібратися. Як роз­повів кореспонденту «ОВ» член Ради ректорів Одеського регіону, ректор ОНУ ім. І.І. Мечникова Ігор Коваль, із ухваленням цього За­кону з’явиться можливість «ви­рів­няти» систему вищої освіти Ук­раї­­ни стосовно таких у більшості роз­винених країн світу. Цього мож­на досягти, вибудовуючи певні кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук. Далі необхідно змінити типи ви­щих навчальних закладів. Вони будуть визначатися вже не за рівнями акредитації. В Україні повинні залишитися універ­ситети, які роз­діляться на класичні та профільні, академії і коледжі – професійні та загального харак­теру.

У проекті Закону закладені поло­ження, які дозволять підсилити автономію вищих навчальних за­кладів. Особливо це стосується національних університетів. Також планується ввести нову категорію «вишок» – дослідні університети. Такі навчальні заклади є вже в Російській Федерації та США.

Існують тридцять три параметри, за якими визначається дослідний університет.

Національні та дослідні універ­ситети одержують високий ступінь автономії з точки зору визначення можливості присвоєння вчених ступенів та наукових звань, плану­вання робочого навантаження, затвердження навчальних планів, дисциплін.

Що стосується кількості вузів, то певна, як прийнято толерантно говорити, оптимізація вищих нав­чальних закладів обов’язково від­будеться.

Як ставляться до майбутнього реформування представники вищої школи?

– Ідеальних законів не буває, – каже І. Коваль. – Не без недоліків і цей законопроект. Але він може дати відчутний імпульс за декількома напрямами. Україна не така заможна, щоб дозволити собі понад вісімсот вузів різних форм власності, зо­крема, понад 350 державних вищих навчальних закладів.

– Згідно зі статистикою, на сьо­годнішній день в середньому вісім з половиною із десяти ви­пускників шкіл можуть вступити до університетів. Чи не занадто багато?

– Згадана ситуація призвела до того, що ми втратили конкурентне середовище. А це щороку позна­чається на якості знань абітурієнтів, отже, й наших випускників.

Відзначу, світова тенденція сьо­годні така, що фінанси кон­цент­руються в найбільших науко­вих, навчальних закладах, а не розпорошуються. Пот­рібно ство­рювати потужні ви­щі школи, а не розмазувати цей зли­денний бюджетний пайок на дрібні вузи.

Як швидко чекати на перетворення у вузах нашого міста, і які вони будуть мати наслідки, поки що невідомо. Одне ясно, 8,5 випускникам до­ведеться несолодко наступного року, якщо у ВР ухвалять нову редакцію Закону. А поки що дебати на цю тему тривають.