Трудовий день у школяра – 12-13 годин

Вчитель фізики вищої категорії, вчитель­-методист Ренійської гімназії С.П. Міхряков став делегатом Третього всеукраїнського з’їзду працівників освіти. Десять років тому Сергій Павлович був учасником другого з’їзду, який дав старт реформам: 12­бальна система, профілювання у старших класах, початок навчання із шести років тощо.

– Сьогодні випускники виходять у життя, попрацювавши за тими програмами, які були прийняті на другому з’їзді працівників освіти, – говорить Сергій Павлович. – На третьому форумі ми зробили глибокий аналіз першого етапу реформи. Безумовно, у ній є й позитивні, і негативні боки. Як показала практика, 12­бальна система себе виправдала, бо дає можливість точніше оцінювати рівень підготовленості учня. Багато списів поламали за питанням тестування. Я вважаю, що це – хороша система. Наш випускник з рівнем знань, вищим за середній, за набраними на тестуванні балами вступає, як правило, до чотирьох­п’яти вузів, зокрема на бюджет.

– Нарешті скасовано «конкурс батьківських гаманців»…

– Виправдовує себе і запровадження профільного навчання, коли дитина має можливість поглиблено вивчати ті предмети, які їй необхідні. Так, є й негативні моменти. Трудовий день у старшокласників становить 12 – 13 годин: 7 уроків у школі, 2 спецкурси та 3 – 4 години на виконання домашнього завдання… І це, підкреслю, робочий день неповнолітньої дитини! Висновок: шкільна програма потребує подальшої оптимізації та коригування.

– Коли Ви повернулися з Ки­єва, колеги, мабуть, засипали запитаннями?

– Звичайно! Але коли почав розповідати про нову стратегію, дехто засумував: «Ну ось, знову будуть нові програми, нові підручники». В радянський час навчальний процес ішов спокійно, не було жодних змін. Одним планом можна було користуватися 10 років. А тут доводиться щороку впроваджувати щось нове. Але сьогодні топтання на місці – це шлях назад. Не можна боятися новацій – подивіться, як світ змінюється! Діти змінюються – вони емансипованіші, їм доступна величезна кількість інформації, але треба навчити правильно її добирати. Тому делегати з’їзду одноголосно підтримали і нову стратегію освіти, розраховану на майбутні десять років, і законопроект про вищу освіту.

– Деякі ЗМІ стверджували, що з’їзд пройшов у дусі «одобрямса».

– Ні, це був дуже серйозний робочий форум. Від початку міні­з’їзди пройшли в регіонах України. В Одесі ми обрали делегата від південних областей та АР Крим, у доповіді якого були сконцентровані всі проблеми, питання та пропозиції. Скажіть, хіба можна не погодитися з необхідністю оптимізації системи освіти? В Україні 500 шкіл, у яких навчається менше 10 дітей, – чи потрібні тут коментарі? Кожна дитина, якщо школа виявиться далеко, буде забезпечена транспортом – хіба це не правильно? З’їздом було поставлене завдання забезпечити рівний доступ усіх дітей до якісної освіти, незалежно від того, де живе учень – у селі чи в місті. Прем’єр­міністр, який був присутній на з’їзді, сидів із ручкою, записував, запитував, зокрема й про те, як розв’язати порушені доповідачами проблеми. Це була ділова, предметна розмова.

– Центральні ЗМІ зупинили свою увагу, переважно, на двох темах з’їзду – теплі туалети та кричущий факт, помічений Прем’єр­міністром: Азаров бачив, як школярі присмажували яєчню на Вічному вогні. Микола Янович у своєму виступі вказав педагогам на те, що школа повинна передусім займатися вихованням та соціалізацією дитини, – і зала загуділа.

– Зала не сприйняла цю точку зору. Почнемо з того, що не можна поодинокий кричущий випадок підносити як характеристику всій системі освіти. Це скривдило і обу­рило моїх колег. Я переконаний у тому, що роль школи, насамперед, – навчання дітей. А вихованням повинні займатися їхні батьки. Ми, педагоги, можемо лише направляти цей процес. На сьогоднішній день 30 – 40% батьків вважають, що їхнє завдання – нагодувати, одягти та вчасно відправити дитину до школи. Нещодавно прийшла обурена мама: «Я вам здала нормальну дитину, а вона повернулася додому у порваній куртці!» Від самого лише слова «здала» вже пересмикує. Якщо батьки серйозно займаються вихованням дитини, вона буде гідно поводитися біля Вічного вогню. Але ж не таємниця, що деякі батьки змушені у пошуках роботи їхати за кордон, полишивши своїх чад на бабусь і дідусів, які часто взагалі не можуть впливати на «просунутих» онуків. Таких сімей 10 – 12%, і це досить складна група дітей.

– Так, багато які питання виховання вкорінені у проблемах економіки. Якщо вже про неї зайшло… Я порахувала, що лише на дошкільну освіту однієї дитини бюджет витрачає близько 25 тисяч гривень. А потім ще школа, вуз. Витрати суспільства на освіту дітей величезні. А що ж одержуємо на виході? Фахівець із дипломом торгує морозивом або розвантажує коробки на «сьо­мому кілометрі»…

– На з’їзді порушувалося питання працевлаштування. Було поставлено завдання: необхідно пропонувати молодим фахівцям роботу, як це було за радянських часів. Порушувалося й питання забезпечення житлом, молодіжного кредитування. Що стосується профорієнтаційної роботи, гадаю, регулювання – які фахівці потрібні в країні – мусить провадитися «зверху».

– Сергію Павловичу, Ваша думка про законопроект про вищу освіту?

– Я, шкільний вчитель, не можу давати оцінку…

– …З погляду батька двох студентів…

– Вже одного. Мій старший син закінчив вуз, і його одразу взяли на роботу: інженери, до того ж зі знанням англійської, дуже затребувані. Гадаю, болонська система непогана – вона змушує студента працювати. Тим, хто серйозно навчається, не складно. А корупція… Так, є таке явище, але я згоден із міністром освіти та науки, молоді та спорту України Дмитром Володимировичем Табачником, який цими днями в одному з інтерв’ю сказав: ви просто постарайтеся не давати хабарів. Але для цього потрібно, щоб студент вивчив програмний матеріал, щоб у нього були знання. А хіба не цього ми маємо прагнути?

Антоніна Бондарева, власкор «Одеських вістей»

Не кваптеся дорослішати

Відзначити Міжнародний день студента до Палацу культури політехнічного університету прийшли представники різних вищих навчальних закладів Одеси. Вітання прозвучали з вуст заступника голови Одеської обласної ради Олексія Гончаренка, заступника голови облдержадміністрації Дмитра Волошенкова, виконувачки обов’язків начальника управління освіти та науки ОДА Тетяни Лазаревої, заступника голови обласного комітету профспілок працівників освіти і науки Ігоря Щедрова, представників одеських вузів. Олексій Гончаренко, зокрема, відзначив, що свято це загальнонародне, адже колишніх студентів не буває.

Як і належить, цього дня нагородили найдостойніших. Почесні грамоти Одеської облдержадміністрації вручено переможцям Всеукраїнської студентської олімпіади 2010­2011 навчальних років. Дипломів і коштовних подарунків від Одеської облради удостоєні найкращі студенти одеських вузів. Представники управління освіти та науки відзначили переможців IV обласного фестивалю­конкурсу художньої самодіяльності серед студентів.

Теплі слова, побажання, нагороди. Це властиві атрибути свята. Найчастіше на таких заходах не заведено говорити про проблеми, недоробки. Однак цього не уникнути. Нагадаємо, в одному з нещодавніх номерів нашої газети був опублікований матеріал про життя студентів. Проблеми є, і їх чимало. Однак усі питання вирішувані. Просто потрібна ініціатива від усіх учасників навчального процесу – студентів і адміністрації вузу.

А деякі молоді люди, які відвідали БК ОНПУ в день свята, розповіли і про хороше.

– Я цілком задоволений і самим навчальним процесом, і умовами, які дає наш вуз, – ділиться студент Одеської національної морської академії, Олександр Чекал. – Навчаюся за рахунок Держбюджету, одержую гідну стипендію. Спасибі державі, що опікується про молодь, яка бажає отримати вищу освіту.

Цю ж думку продовжує переможниця олімпіади, студентка Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського Василина Демирова.

– Мені дуже комфортно навчатися. Програма дуже грамотно й чітко розроблена. Далі планую вступати до аспірантури, потім викладати в рідному університеті психологію.

По завершенні офіційної частини був концерт, підготовлений лауреатами IV обласного фестивалю.

– Розкошуйте цим золотим часом. Усмоктуйте кожну мить, – прощаючись, давав настанови молодим людям Д. Волошенков. – Не кваптеся дорослішати і використовуйте кожен шанс, який дарує вам доля.

Христина ВІЄР,

«Одеські вісті»

Фото Анатолія Вакуленка

Рідна їдальня ближча до тіла

Студент – це особливий різновид виду homo sapiens. Він не спить, коли дуже хоче спати; іноді вивчає те, що йому може бути зовсім не цікавим, свідомо відкладає найважливіше на останню мить, згодом журячись, як же так вийшло. Цей психологічний портрет можна малювати ще довго. Але сьогодні ми цього робити не будемо. Краще рушимо до одного із найулюбленіших місць студентів – університетської їдальні.

Вони бувають різні. У тих, де кухарі готують самі (вони приходять на роботу о 6.30 і одразу починають трудитися біля плит, щоб нагодувати кожного голодуючого і стражденного), пропоновані страви завжди свіжі й гарячі, і ціни на них цілком прийнятні. Другий вид закладу громадського харчування характеризується тим, що готові продукти закуповуються «на стороні». Відповідно їхня вартість трохи завищується.

У першому випадку на обід, що складається із супчика, котлетки, якого­небудь гарнірчику, чаю та хліба, доведеться витратити близько 20 – 25 гривень. В іншому закладі за цю ж ціну наш студіозус одержить практично половину з перерахованого вище меню. І в його ситості після закінчення трапези можна буде засумніватися.

У середньому ціни на продукти харчування в університетських їдальнях досить привабливі. Погодьтеся, краще з’їсти невелику, але соковиту піцу із грибочками за 10 гривень або з м’ясом за 12 гривень у рідному закладі громадського харчування, ніж сухий плоский шматок тіста і спецій за 15 – 17 гривень у найближчій кафешці.

Робимо висновки: якщо студент обідає в їдальні кожного буднього дня і платить 23 грн за все замовлення, то на місяць на таке харчування в нього йде менше п’ятисот гривень. Зі стипендією 650 – 700 грн це, звичайно, не дуже приємно, але коли голод підступає, отут вже не до підрахунків. І все ж дешевше, ніж за порогом рідного вузу.

Катерина САУД, студентка 4­го курсу ОНУ ім. І.І. Мечникова