– Миколо Володимировичу, на майбутній сесії облради запланований Ваш звіт як керівника нашого обласного парламенту. Підбиваючи підсумки першого року роботи Одеської обласної ради шостого скликання, а отже, і особисто Вашого, про що позитивне Ви маєте намір сказати?

– Нагадаю, що до обласної ради обрано 132 депутати, які представляють вісім політичних сил: фракцію Партії регіонів – 87 депутатів, Народної партії – 12, «Батьківщини» – 7, «Фронту змін» – 6, «Сильної України» – 5, Соціалістичної партії – 5, КПУ – 4 та партії «Родина» – 3. Додам, що троє депутатів стали поза­фракційними. І, незважаючи на цей факт, я гадаю, що нам вдалося досягти взаєморозуміння у вирішенні актуальних соціальних, економічних питань життя Одещини, найчастіше на сесіях ми намагаємося шукати консенсус, компроміс, що говорить про належний рівень і загальної, і політичної культури моїх колег­депутатів. Це, по­перше. Мене радує, що діяльності рад останнім часом характерні дієвість та ефективність, відкритість та прозорість, компетентність та дієздатність. До речі, така оцінка роботі обласної ради, яка брала участь у пілотному проекті за методикою Ради Європи, була дана на Конгресі Ради Європи. Наша облрада стала першим органом місцевого самоврядування в країні, який витримав цей серйозний іспит. Це, по­друге.

– Яким чином складалася оцінка діяльності облради?

– На основі анонімного анкетування депутатів, працівників апарату, звичайних громадян та експертів. Зізнатися, я не сподівався на таку високу оцінку. Хоча нас не влаштовують середні бали з таких параметрів, як інновації та відкритість до змін, сталий розвиток та довгострокове планування.

По­третє, для мене запам’я­тається цей рік як рік «Народного бюджету» (акція ініційована губернатором області Едуардом Матвійчуком). Користуючись нагодою, хочу подякувати нашому депутатському активу, усім жителям області за участь у сходах та районних зборах щодо складання бюджетів 2012 року. Мені розповідали, що в деяких районах навіть старшокласники приходили на сходи і активно виступали поряд з ветеранами. Отже, ідею сприйнято! Сходи показали, що люди скучили за діалогом із представниками влади. Збори дають можливість формувати реальний бюджет за участю територіальних громад. Влада виграє від цієї акції, якщо ми повсюдно скрупульозно, із урахуванням фінансових можливостей та думок людей, сформуємо бюджет майбутнього року.

Четверте. Минулий рік був соціально насиченим. Міг би навести багато цифр. Не буду ними зловживати, тим більше, що я їх неодноразово озвучував у ЗМІ. Нагадаю лише, що цього року відкрито сім нових шкіл, на кошти облбюджету закуплено 47 шкільних автобусів. Увага до навчальних та медичних закладів області і у 2012 році буде пріоритетною.

– Якщо зупинитися та оглянутися, яке головне відчуття від усього зробленого Ви пережили?

– Скажу просто. Приємне відчуття від того, що люди висловлюють вдячність на адресу і облради, і райрад за увагу до них. Але, на жаль, далеко не всім населеним пунктам ми змогли її приділити. І тут народжується в мене друге відчуття – відчуття чогось незробленого до кінця, до кінця не виконаного обов’язку...

– Тепер мені зрозуміло, Миколо Володими­ровичу, чому на прес­конференції з приводу року роботи Одеської обласної ради шостого скликання Ви собі як голові поставили трійку. А на яку оцінку Ви сподіваєтеся від депутатів на наступній сесії облради?

– Нехай це видається нескромним, але я як гарний учень завжди прагнув одержувати знання, і як результат – гарні оцінки. Як би депутати не оцінили мою діяльність, я залишуся сумлінним учнем, прагнучи на посаді голови ще глибше вникати у проблеми наших територіальних громад. Не буду приховувати, мене, зізнатися, не скрізь влаштовує кадровий склад працівників органів місцевого самоврядування. Ні­ні, та подекуди в районах відчувається відсутність належної згоди між гілками влади, не до кінця мені вдалося переконати деяких регіональних політиків у тому, що обласна рада – це не місце для політичних розбирань. Багато ще в нас проблем у сфері водо– та природокористування, на чому неодноразово акцентувалася увага і в «Одеських вістях», і в інших ЗМІ.

– Не сумніваюся, що перелік проблем, які вимагають розв’язання, Ви б продовжили. І все ж таки у минулому році було більше позитивних чи негативних моментів?

– Так однозначно відповісти не можна. Вони перепліталися. Життя є життя... Але в моїй пам’яті закарбувалося більше позитиву. І основним моїм позитивним відкриттям виявилися люди на місцях, прості люди, зі щирими серцями, які вболівають за долю не лише свого села, району, міста, але й країни... За що я їм вдячний. І впевнений, що хоча наступний рік буде нелегким, але завдяки їм він стане плідним.