Бурхливо, однак, на жаль, без видимого результату вже п'ять місяців проходять народні сходи в Єгорівській сільраді Роздільнянського району. Предмет незгоди – тариф на питну воду, що подавалася з артезіанських свердловин. А поки прихильники чинної та нової, вищої, ціни за кубометр не можуть знайти порозуміння, борги житлово­комунального підприємства перед енергетиками значно зросли. Та так, що є небезпека відключення насосів від електроживлення. І подавання води до чотирьох із семи сіл, що утворюють Єгорівську громаду, буде припинено.

Зараз люди платять по 2,80 гривні за кубометр, і так уже три роки. Але за цей час кілька разів дорожчала електроенергія, неодноразово підвищувалася мінімальна зарплата. Тепер сплати за колишнім тарифом більше не покривають фактичних витрат на забезпечення водоподавання. І підприємство вже працює собі на збиток. Настав час установити новий тариф.

Ось тут розбіглися погляди комунального господарства, що входить до складу сільради, і деяких громадян на чолі з групою депутатів, незадоволених підвищенням ставки до 4,60 грн. Оскільки вважають, що досить підняти тариф тільки до 3,15 грн.

Вислухати думки сторін приїжджав голова Роздільнянської райради Сергій Крилов. Свідками суперечок стали й працівники управління економічного аналізу ЖКГ Головного управління розвитку інфраструктури та енергозабезпечення облдержадміністрації. Були збори, що проходили й без відома сільської голови Анни Караман. Поки виряджалися, припинила своє існування інспекція щодо цін. Уже скасовано Постанову КМУ № 869, якою приписувалося переглянути тарифи ЖКГ. Тепер чергова постанова дозволяє піднімати їх набагато вище – можна закладати в тариф будь­який відсоток рентабельності. Головне управління розвитку інфраструктури та енергозабезпечення не має повноважень вирішувати, яким має бути розмір тарифу, не може зобов'язати громаду його прийняти, і навіть – виступити третейським арбітром у цій суперечці. А слушну мить знаходження стабільності тепер угаяно, по суті, через просту людську непоступливість.

Тим часом незаконних дій з боку Єгорівської сільради немає. А зловмисних? На адресу А. Караман чути обвинувачення.

Директор іншого комунального підприємства – «Дельта», що обслуговує три села, Олег Стрєльцов, знаючи ситуацію не гірше за керівника Єгорівського комунального господарства Олександра Липанова, який перебуває у відпустці, вважає: якщо не піднімати тариф до 4,60 гривні, то сільська рада змушена буде компенсувати відсутню різницю в оплаті комунальному господарству. Але де ж взяти ці гроші? Адже на 1 жовтня 2011 року борг підприємства ЖКГ перед ВАТ «Одесобленерго» склав 24 тисячі гривень. А поки енергетики думають, чи відключати рубильник, персонал Єгорівського житлокомунгоспу перебивається третій місяць без заробітної плати. Та й сама зарплата настільки мала, що можна сміливо об’єднувати обидва підприємства ЖКГ – саме й вийдуть нормальні ставки.

Тим часом депутат Єгорівської сільради Дмитро Казмирчук подав скаргу начальникові Роздільнянської податкової інспекції, до управілння боротьби з економічними злочинами, різних інстанцій прокуратури, КРУ і СБУ.

– Її підписали понад сто чоловік, – говорить він. – Ми просимо зробити перевірку, наскільки обґрунтованою є процедура збільшення тарифу на воду й наскільки економічно обґрунтованою – ставка у 4 гривні 60 копійок.

Депутат вважає, що 99 тисяч гривень на матеріали, закладені Єгорівським комунальним господарством на 2012 рік, разів у 5 завищені. А витрати на амортизацію водопроводу бути взагалі не може, оскільки він нещодавно прокладений.

Пунктів незгоди багато. Тільки жоден з них не доведений розрахунками. Проте прихильники депутата підозрюють, що комунальники несумлінно поводяться із платежами, якщо не сказати гірше. І тариф, на думку Д. Казмирчука, дуже завищений, і має стати предметом розгляду органів, до яких направлено скаргу.

Хто ж правий? Невідомо, бо доцільність як одного, так і другого кошторису нічим не підтверджена. От і думається: чи не сісти односельцям за стіл переговорів і з'ясувати, звідки взялися такі цифри? Можливо, тоді й відпаде сама собою спроба викрити сільського голову в недобрій справі й нікому не потрібно буде домагатися її скинення з посади? Адже на виборах з восьми претендентів на місце голови більшість голосів була віддана А. Караман. Якщо за рік її роботи довіра до неї повністю пропала, то куди ж тоді очі членів громади дивилися? У будь­якому разі, перевірок вона не боїться. Але й Д. Казмирчука обрали депутатом ті ж люди, причому як мажоритарника.

На чий же бік ставати, якщо кожен правий? Або тут, як у приповідці: із двох, що б'ються, не праві обидва? А чи можна голосно заявляти, що працівники місцевого ЖКГ свідомо підтасовують розмір платежів, щоб задовольнити свою користь?

До речі, на останній сесії сільради було ухвалено здорове рішення про створення комісії із 7 чоловік, яка й буде розбиратися в розрахунках, а потім донесе докладну інформацію до земляків. Тепер би зробити наступний крок: запропонувати конкретні кандидатури й обрати членів комісії. Бажано таких, які знаються на бухгалтерії та економіці.

Враження таке, що тут не стільки господарська проблема, скільки питання міжособистісного спілкування та вміння толерантно ставитися одне до одного, адже ж не чужі!