Жителі села Владичень б'ють в усі дзвони: у прибережній зоні озера Ялпуг незаконно видобувається пісок. Якийсь заповзятливий житель із сусіднього села Виноградівки по­варварському розкопав берег та дійшов уже до мальовничих пляжів. Вивозячи пісок тоннами, «кар'єрист» залишає після себе жахливі ями, деякі з них ще примудряючись засипати різним сміттям. І усе це – на очах у жителів, сільського голови, депутатів районної та сільської рад, які знають автора цього беззаконня. І місць, де цей громадянин «порився», – безліч.

Схожа ситуація складається з незаконним кар'єром, розташованим на землях села Жовтневого. Вже не один рік з Жовтневого в напрямку Болграда цілими караванами йдуть машини, вантажені такою необхідною будівельною сировиною як пісок. У минулому, до приходу військовиків, «великий піщаний шлях» проходив по дорозі біля аеродрому. Її неодноразово перекривали, але «старателі» все ж таки знаходили шлях. Сьогодні їхній маршрут пролягає путівцем за селом Тополиним. Масштаби кар'єра просто вражають. З минулого року його площа збільшилася практично утричі!

Найстрашніше, що загрожує самовільникам за незаконний видобуток піску — це невеликий адміністративний штраф.

Хто страждає від таких фактів розкрадання? Усі, крім діючих осіб. По­перше, не надходять податки до бюджету за використання надр. За 10 місяців поточного року до Болградського районного бюджету за цією статтею надійшло аж 266 грн (!). По­друге, страждає екологія, адже варварські методи видобутку корисних копалин не припускають ні відшкодування вартості зрізаного родючого шару ґрунту, ні подальшої рекультивації, ні зміцнення меж кар'єрів. До того ж, незаконне вторгнення в надра землі викликає зневоднення ґрунту. По­третє, страждає покупець, адже не будь­який пісок придатний для будівництва. Але це зовсім не хвилює «добувачів».

Нескладні підрахунки призводять до одного висновку – видобуток піску досить прибуткова справа. Сьогодні тонна цього матеріалу коштує від 80 грн. Одна машина за рейс вивозить від 5 до 10 тонн. От і порахуйте, скільки чистого прибутку одержує підприємство, яке самовільно добуває пісок, не платячи ні за ліцензію, ні за оренду землі, ні за використання надр.

Аналогічна проблема спостерігається і в Ренійському районі біля села Долинського – сюди проклали шлях каравани вантажівок з Ізмаїла, де налагоджене виробництво залізобетонних виробів і тротуарної плитки. Вони вивозили сотні тонн піску – і жодної копійки до бюджету.

Влітку цього року за приписом природоохоронної прокуратури про необхідність припинити незаконну розробку місцевих надр, Ренійському райвідділу міліції було поставлене завдання не пропускати до кар'єра автотранспорт для вивезення піску.

Міліція затримала техніку, що працювала там, і навіть встановила пост. Але спрацювало правило «хотіли як краще…». Як відомо, у літній період багато людей затівають вдома ремонтні роботи, і усі вони залишилися без основного будівельного матеріалу – піску. Доходило до того, що приватники вивозили пісок мішками в «жигулях» просто з пляжів. У Рені почалися ажіотаж та спекуляція, загострилися соціальні обставини.

Зрозуміло, що одними лише каральними методами та заборонами проблему не розв'яжеш. І бюджет не наповнити. Але те, що треба в терміновому порядку щось робити, – очевидно.

Про незаконний видобуток піску ЗМІ – від регіональних до всеукраїнських – б'ють тривогу вже кілька років. Проблема гостро стоїть не лише в Одеській області, але й у багатьох інших, не виключаючи столичної, та самого Києва. Однак усі виступи преси, а також пікети громадськості, рейди місцевих органів влади її не розв’язали. У чому ж ця проблема? Давайте розберемося.

Процедура одержання ліцензії на право користування надрами складається із семи етапів. Етап перший. Тій організації, яка збирається займатися видобутком піску, необхідно звернутися до Мінприроди та одержати спеціальний дозвіл на «геологічне вивчення ситуації». Для цього потрібно узгодити заявку у трьох «конторах» – з місцевою радою і місцевими органами Мінприроди та Держгірпромнагляду. Потім потрібно скласти проект договору з Мінприроди та підписати договір на провадження геологічних робіт з організацією, яка має відповідну ліцензію. На підставі результатів геологічних робіт складається так звана екологічна картка. Після цього заявник знову йде на уклін до Мінприроди, але цього разу не за «дозволом вивчення ситуації», а за дозволом на провадження геологічних робіт щодо розвідування запасів покладів піску. Шановний читачу, є необхідність описувати наступні шість етапів?..

Зрозуміло, що питання видобутку піску – дуже серйозне, і в кожному конкретному випадку необхідний висновок геологів та екологів. А, можливо, розумніше підійти до нього з іншого боку? Надра – чиї? Державні. Потрібні – кому? Громадянам держави. Можливо, настав час найвищому ешелону влади доручити відповідним державним структурам «оприбуткувати» на території України всі піщані кар'єри, централізовано їх досліджувати, розробити на кожне родовище документацію, що регламентує правила використання – і вже готовий, повний пакет документів «продавати» організаціям, підприємцям, які бажають добувати надра? Через касу, зрозуміло…

Чи багато розуму треба, щоб визначити попит внутрішнього ринку на пісок і ті родовища на місцях, розробка яких може повністю задовольнити цей попит?

Так ні, наші чиновники свою роботу уявляють зовсім по­іншому… Ось де собака зарита.