Проблема бездомних тварин досить гостро стоїть і у містах. Важливим залишається питання про регулювання чисельності собак і кішок гуманними методами.

Щоб побачити проблему, так би мовити, ізсередини, ми вирушили до притулку для тварин «Ковчег». І поговорили з його директором Валентином ТИМОШЕВСЬКИМ.

– Притулок «Ковчег» існує вже багато років. Ви поклали на себе добровільну турботу про бездомних тварин нашого міста. Розкажіть докладніше про вашу орга­нізацію.

– Територія притулку і будівля, розта­шована на цій території, є комунальною власністю. На жаль, «Ковчег» – це єди­ний притулок для бездомних тварин в Одесі. Ми, як громадська неприбуткова організація захисту тварин, на пільгових умовах орендуємо у міської громади територію і приміщення, які на ній роз­ташовані. Притулку надали пільги, і ми платимо символічну суму. Президентом нашого клубу є Світлана Хімченко, доцент кафедри кримінального права юридичної академії – засновниця притулку і президент фонду захисту тварин.

– Скільки на сьогоднішній день тварин у притулку?

– 230 собак і 40 кішок. Вони по­трапляють до нас, як правило, за стан­дартною схемою: працівники притулку або їхні знайомі знаходять тварин на вулицях міста після того, як вони постраждали в результаті ДТП. Ми намагаємося здорових особин не брати, бо вони здатні самі знайти собі їжу, а беремо тих собак і кішок, які можуть не вижити.

Зараз ми не приймаємо нових звірів – притулок переповнений. І це незважаючи на те, що цього року ми побудували ще 6 нових вольєрів. У найближчих планах – провести ремонт покрівлі в старому приміщенні й перевести туди частину собак.

– Чи є в притулку власний ветеринар?

– На жаль, свого ветеринара у нас немає, але є ветеринар, який нас обслуговує за домовленістю. Він відвідує притулок приблизно 2­3 рази на тиждень. Якщо виникають термінові питання, то ми завжди можемо зв'язатися з ним по телефону.

– Валентине Віталійовичу, як справи зі стерилізацією тварин?

– Для того щоб стерилізувати собаку, необхідна спеціальна ліцензія. Будь­яка операція потребує наркозу, а з минулого року препарати, які застосовуються при наркозі, віднесли до розряду наркотичних речовин. При стерилізації бродячих тварин застосовувався кетамін, однак після ухвалення відповідного рішення він був вилучений. На жаль, ліцензії на проведення операцій із застосуванням наркотичних препаратів ми не маємо.

– Скільки собак із притулку знаходять своїх нових господарів?

– Таке трапляється, на жаль, не часто, один­два рази на місяць. Здебільшого люди намагаються брати молодих собак або щенят. Тваринам, які перебувають у нас тривалий термін, набагато складніше знайти нового господаря, оскільки вони набагато складніше адаптуються до нових умов.

– Ви сказали, що притулок – непри­буткова організація. Звідки берете гроші?

– Це болюча тема. Переважно живемо за рахунок пожертвувань громадян. І якщо в минулі роки міськрада виділяла нам невеликі кошти, десь 20 – 30 тисяч гривень на рік, то на даний момент це фі­нан­сування припинено. Отримані кошти спрямовувалися на закупівлю про­до­вольства та медикаментів ветери­нарного обслуговування, але всіх витрат далеко не покривали. Зі смутком констатую той факт, що наша організація перебуває у стані нульового балансу.

– А є у вас добровільні помічники?

– Наші волонтери – це люди зовсім різного віку і професій, але всіх їх поєднує любов і жаль до полишених тварин. Саме вони допомагають нашому притулку харчами, медикаментами і фінансами.

– Влада знає про те, що у вас таке тяжке становище?

– Так, ми робили все можливе для того, щоб відновити фінансування нашої організації. Ми зверталися до керівництва міста і до окремих депутатів, але поки що результат негативний.

P.S. Бродячі тварини – це проблема всього суспільства. У деяких країнах Європи, зокрема в Німеччині, бродячих тварин просто не існує – діє закон про охорону тварин, і закон цей виконується повсюдно. На ділі ж це буває приблизно так: людина, яка придбала собаку, зобов'язана її зареєструвати і платити за неї податок. Якщо тварина не пройшла реєстрацію, то її господар ризикує бути оштрафованим. Крім того, усі свійські тварини повинні мати електронний чип, завдяки якому за їхнім переміщенням легко простежити.

Звичайно, трапляється й така ситуація, що тварина загубилася. На цей випадок у Німеччині є міська служба вилову тварин. Виловлених тварин привозять у так званий гуртожиток тварин, що перебуває на балансі міської влади. Там звірів годують, утримують, а за станом їх здоров'я стежить ветеринар.