Черговий проект, який має узаконити домінуючий статус російської мови в Україні, отримав висновок Венеціанської комісії. І політики знову роздмухали навколо цього скандал, йдеться у статті Віталія Червоненка «Скандальний висновок Венеціанської комісії щодо мови», вміщеній на сайті «Главком».

Нагадаємо, 30 березня 2011 року європейці вже оцінювали проект закону про мови в Україні Єфремова, Гриневецького та Симоненка. Документ, що передбачав надання російській мові статусу регіональної та чи не більші, ніж у державної, права, Венеціанська комісія рознесла в пух і прах. Тоді оцінки вердикту європейців в Україні були діаметрально протилежні. «Регіонал» Сергій Ківалов, заступник члена комісії від України, говорив про визнання мовних проблем в Україні. А Марина Ставнійчук, член Венеціанської комісії від України, вказувала, що європейці повністю забракували мовне творіння коаліції. Тільки оприлюднений текст висновку поставив усе на своє місце.

Зараз маємо повторення ситуації. Минулої суботи на засіданні Венеціанської комісії знову розглядали мовний проект, тепер уже «регіоналів» Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка. Документ дуже схожий на свого попередника, так само наділяв російську мову статусом регіональної й ставив її у правах на один рівень з державною.

Перший інформаційний залп зробив Сергій Ківалов, заявивши, що Венеціанська комісія повністю підтримала їх проект. Але трохи пізніше співробітниця Венеціанської комісії це заперечила, зауваживши, що закон зашкодить державній мові.

Вже у понеділок свій хід зробив ще один співавтор законопроекту — Вадим Колесніченко. Він також стверджує, що європейці в захваті від їхнього документу. Більше того, за його словами, експерти відкинули намагання члена комісії від України Марини Ставнійчук порушити право людей на рідну мову — не проголосували за якісь її поправки.

Сама ж Марина Ставнійчук розповіла зовсім іншу історію, звинувативши і Ківалова, і Колесніченка в свідомому перекручуванні фактів. «Окремі політики дозволяють собі відверто перекручувати події, які відбуваються на засіданні Венеціанської комісії. Тим більше, що неправдиво інформувати суспільство дозволяють собі ті люди, які на засіданні не були, я маю на увазі Вадима Колесніченка», — прокоментувала заяви «регіоналів» пані Ставнійчук.

«У суботу, 17 грудня, на 89-му пленарному засіданні Венеціанської комісії розглядалося питання про при­йняття висновку на проект закону про засади державної мовної політики. Висновок був складений на основі зауважень двох експертів, які вже не вперше оцінюють українське мовне законодавство. Це — Серджіо Бартоле та Ян Веларс. Сергій Ківалов пропонував, щоб з тексту рекомендацій вилучили пункти 19, 20, 43, 44, 65 та 66. У них ідеться про необхідність дотримання балансу між інтегруючим використанням державної мови і мов національних меншин. Водночас пан Бертоле запропонував прийняти деякі технічні уточнюючі правки до висновку. В результаті прохання Ківалова вилучити цілу низку статей не підтримали, а ухвалили висновок в початковій редакції з уточнюючими правками пана Бартоле. Я ж взагалі не виступала проти права людини на рідну мову. Я стверджувала, що, на щастя, в Україні нема конфлікту навколо мовного питання, хоча проблеми є. Моя пропозиція до комісії полягала в тому, щоб затвердити редакцію експертів без вилучень окремих пунктів. Зрештою, так і сталося», — виклала свою версію подій на засіданні комісії Марина Ставнійчук.

З повним текстом висновку Венеціанської комісії щодо закону про засади державної мовної політики в Україні Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка можна ознайомитися в інтернеті, зокрема тут: http://glavcom.ua/articles/5666.html

Про те, що Венеціанська комісія не переконана у збалансованості законопроекту «Про мови в Україні», розповіла «Німецькій хвилі» Артеміза-Татяна Чіска, голова відділу демократичних інституцій та фундаментальних прав цієї комісії.

Відповідаючи на запитання чи врахували Сергій Ківалов та Вадим Колесніченко рекомендації комісії, які надавалися щодо попередніх «мовних» законопроектів, вона, зокрема, зауважила: «Однозначної відповіді бути не може. Звичайно, комісія переконалася, що деяких зусиль, аби втілити рекомендації, вони доклали. Утім, зрозуміло, що нинішній законопроект переважно опирається на попередній. Він є кроком вперед, але цього не досить. Цілу низку вдосконалень варто внести, коли йдеться про ясність, концепти і визначення, а найважливіше — забезпечити справедливу рівновагу мовної політики між захистом української як єдиної державної мови та захистом регіональних мов і мов меншин, включно з російською. Якщо порівнювати обидва законопроекти, то попередній значною мірою був зосере­джений на російській мові, у новому — більшість згадок про російську мову зникли, а про російську йдеться у контексті регіональних мов та мов меншин узагалі, щоправда, не без деяких винятків».

«Наскільки виправдане таке визначення російської мови у законопроекті, адже насправді російською розмовляють чимало українців, а не нечисленна етнічна група чи мешканці конкретних регіонів?» — поцікавилися журналісти «Deutsche Welle».

«...Комісія усвідомлює, — відповіла Артеміза-Татяна Чіска, — що російська мова має особливе місце у житті українських громадян різного етнічного походження і досить визначне. У новому законопроекті відмінності між статусом української мови та регіональних мов сформульовані більш чітко. Російську включено до другої групи, і це не суперечить Конституції України. Результатом того, що автори законопроекту включили російську до списку регіональних мов та мов меншин, які підлягають захисту, мало би бути підвищення рівня захисту всіх регіональних мов та мов меншин, а відповідно до міжнародних стандартів це позитивний момент. Утім, постає питання, наскільки реалістичне його втілення на практиці. Чи є взагалі в України ресурси, аби зміцнити цей захист регіональних мов і мов меншин, не вдаючись до дискримінації? Адже сьогодні нам сказали, що таких мов в Україні більше ста».

Журналісти «Німецької хвилі» висловили припущення, що автори законопроекту більше переймалися захистом російської мови, ніж гарантіями розвитку української як державної.

«У тому й річ, саме тому я й зазначила, що комісія вважає, що над проектом ще треба працювати. Тому що достатніх гарантій того, що баланс буде забезпечено, нема. Звичайно, це хороший намір — підвищити рівень захисту регіональних мов та мов меншин, але це не повинно применшувати роль української мови як мови країни та її інтеграційної ролі. Тож, на думку Венеціанської комісії, нинішній законопроект не забезпечує відповідних гарантій», — відповіла голова відділу демократичних інституцій та фундаментальних прав

Чи зважать українські законодавці на зауваження, викладені у висновках? З цього приводу Віталій Червоненко у статті, вміщеній на «Главкомі», влучно зауважує: «В будь-якому випадку, в українському парламенті вже давно не зважають на рішення Венеціанської комісії чи ще якоїсь європейської інституції. Якщо на Банковій законопроект вважатимуть корисним для Партії регіонів на виборах, то його ухвалять. І тільки з веління Банкової його відкладуть «на потім».