Проблема кадрів у сільському господарстві існувала завжди. Низька оплата і сезонність праці роблять агропромисловий комплекс найменш привабливим для потенційних трудівників. Крім того, сьогодні спостерігається деяка деградація населення. Особливо це стосується сільських жителів. Адже, чого гріха таїти, деяким жінкам і чоловікам простіше (а іноді й вигідніше) жити за рахунок різноманітних соціальних виплат, ніж перейматися пошуком заробітку.

Як вийти із ситуації сільгосп­виробникам? Бо ж, попри всі труднощі, їм треба вирощувати врожай і дбати про продовольчу безпеку держави. На цю та інші теми спілкувалася з керівником ТОВ «Агропромсервіс» Григорієм Івановичем Алексеєнком.

Господарство базується на території Мигаївської сільської ради, що у Великомихайлівському ра­йоні. В обробітку три тисячі гектарів землі.

Розмову почали з передісторії. Григорій Алексеєнко родом із Роздільнянського району. Свого часу закінчив Одеський державний університет і зовсім недовго працював учителем історії в школі. Він одразу зрозумів, що забезпечити сім’ю і поставити на ноги дітей за вчительську зарплату буде проблематично. Тому пішов працювати на будівництво простим слюсарем, згодом – монтажником­висотником на спорудженні атомних станцій. За рік роботи отримав п’ятий розряд, а з набуттям досвіду трудився за кордоном – в Ємені, Саудівській Аравії, Кувейті, на Кіпрі... Але доля розпорядилася так, що понад десять років тому Григорію Івановичу довелося стати на чолі сільськогосподарського товариства. Для нього це була зовсім нова сфера діяльності. Та велике прагнення досягти успіху стали головною метою в його житті.

– Знаєте, за роки роботи у сільському господарстві я настільки полюбив землю, настільки переживаю, коли щось не виходить... Тому й вкладаю у вирощування хліба всю свою душу, – говорить Григорій Алексеєнко. Головне – щоб був добрий урожай, щоб купити хорошу техніку, щоб люди, врешті­решт, не ходили в мазуті. Я люблю, щоб все було до діла, а не як­небудь.

Господарський підхід до справи у ТОВ «Агропромсервіс» відчувається у всьому. Сучасна високопродуктивна техніка стоїть у боксах і ангарах (лише в минулому році її закуплено на 4 мільйони гривень). Для трудівників створено чудові умови як для роботи, так і для дозвілля. Коли ми зайшли подивитися на нові приміщення для охоронців, диспетчерської, їдальні, кухні, кімнати для відпочинку, то, чесно скажу, була приємно здивована таким піклуванням керівника про людей. Тут по­домашньому затишно і комфортно: після хорошого ремонту, з чудовими меблями, декількома телевізорами. Навіть місце для більярдного столу передбачено.

– Ось погляньте: тут дві кухарки готують їжу для всіх без винятку трудівників. Їх у мене 36, тут вони обідають, а в цій кімнаті відпочивають. Невже люди, які працюють на землі, не заслужили таких умов? – допитувався Григорій Іванович.

Та не лише сучасною технікою, затишком і смачними стравами намагається утримати механізаторів керівник «Агропромсервісу». Бо ж село розташоване неподалік залізниці – щось пішло не так, і будь­який працівник сідає в електропотяг і рушає на заробітки в Одесу. Отож, крім заробітної плати, Григорій Алексеєнко розробив цілу систему заохочень та стимулів для сумлінних і порядних трудівників господарства. Головне, що вимагається від них – добросовісно виконувати роботу, не допускати прогулів, п’янства і крадіжок. Якщо людина дотримується цих правил протягом року, то в якості премії отримує телевізор, холодильник, мопед чи якусь іншу техніку (залежно від потреби). Також Григорій Іванович заохочує до тривалішого тверезого життя і дисципліни – є домовленість про три роки сумлінної роботи. У такому разі трудівнику даруються новенькі «жигулі». Один односелець вже їздить на презентованому автомобілі, хоча після оформлення машини все­таки був звільнений з роботи через пиятику. Зараз на «жигулі» претендують ще троє механізаторів. Як дотримаються встановлених правил – через рік у салоні вибиратимуть колір новенького авто.

Крім цього, Григорій Іванович дбає про зміцнення здоров’я своїх людей. Кожного року по декілька чоловік безкоштовно відпочивають в санаторіях. А якщо є необхідність пройти лікування у Великомихайлівській центральній районній лікарні, то в трьох відділеннях (хірургічному, терапевтичному та дитячому) спеціально для трудівників господарства та членів їх сімей обладнано окремі палати зі зручностями, телевізором і холодильником. Капітальний ремонт цих приміщень зроблено за рахунок керівника «Агропромсервісу».

– Бачили б ви який комп’ю­терний клас Григорій Іванович обладнав у Мигаївській школі! – долучається до розмови керівник апарату районної ради Ольга Ярославівна Руда. – За рік з нуля збудували приміщення та обладнали його шістьма найсучаснішими комп’ютерами. Алексеєнко особисто брав участь у будівельних роботах, бо добре знається на цій справі. Взагалі, він не цурається ніякої роботи – сам сідає за кермо вантажної машини, комбайна, сівалки… Його енергійності і завзятості можна тільки по­доброму позаздрити.

– Справді, іноді доводиться самому братися за роботу на землі. Бо в гарячий період жнив чи посівної кампанії гостро відчувається брак трудівників, – зазначив Григорій Іванович. – Звичайно, у селі є немало безробітних, але мені потрібні передусім надійні люди, на яких можна покластися в будь­який час, довірити роботу на сучасній техніці. В цьому плані маю принципову позицію: нехай залишиться декілька механізаторів чи комбайнерів, але надійних і добросовісних. Для їхнього добробуту я зроблю все! От тільки часто замислююся над питанням: яким ще калачем заманювати й утримувати кадри, бо з кожним роком це робити все складніше і складніше.