Зі знанням справи працював слюсар­самородок з околиці Одеси. Цей майстер із кримінальним минулим власноруч виготовляв і збував… пістолети. Справжні, визнані експертами придатними до стрільби на поразку. Ось чому слюсар став фігурантом справи, порушеної за матеріалами, зібраними працівниками карного розшуку Порто­Франківського відділку Приморського райвідділу міліції Одеси

Олег, назвемо його так, ні до чого путнього в житті не був пристосований. Була в чоловіка одна пристрасть – до вогнепальної зброї. Настільки сильна, що свою невелику майстерню він перетворив на підпільну філію збройового заводу. Базовою болванкою для виготовлення ТТ­33 (самозарядного пістолета Токарєва) став так званий макет масогабаритний – МГМ, що у натуральну величину відтворює металевий корпус «тетешки». Цей макет, виготовлений у вигляді контура пістолета, можна знайти у вільному продажу за ціною близько 1500 гривень. А його доопрацьований варіант коштує 2200 гривень.

Траплялися слюсареві й справжні пістолети, згодом приведені з бойового у неробочий стан. А далі починалася творчість щодо їх відновлення.

Зі старанністю скнари Олег вимірював, підганяв, підправляв придбані бойові елементи, скрупульозно виточував ствол, бойок. Недокомплект заповнював завдяки торговельним зв’язкам, заведеним на чорному ринку. З метою конспірації купував запчастини в різних людей. І буквально фарширував корпус фігурно виробленими деталями.

Фанатуючи на «вогнестрілці», Олег поринув у читання спеціальної літератури. Він вишукував сайти з докладними описами деталей різних пістолетів, гвинтівок, автоматів. З дозвільного збирача інформації він перетворився на знавця історії зброї, познайомився з музейними дослідниками, колекціонерами антикваріатів. У цих любителів старовини були запасні частини до ТТ­33 та інших зразків зброї, які Олег купував під виглядом глибокого зацікавлення до минулого збройового мистецтва.

Перший задокументований епізод його протиправної діяльності пов’язаний із продажем якимось темним особам револьвера системи «наган». Чорний ринок не може утримувати своїх секретів… На цій справі кустар заробив 800 доларів. Потім він збув 50 патронів до нагана за 1000 гривень. Потім – півсотні патронів від автомата Калашникова калібру 5,45 мм із блукаючим зарядом. На ту ж суму. Далі Олег «наварив» 10500 гривень за пістолет Макарова, постачений пристосуванням для безшумної стрільби. І при передачі його в чужі руки попався.

Але не здався без бою! Замкнувся у своєму будинку, крізь двері погрожував «усіх повбивати». Операцію щодо захоплення буйного зброяра довелося провести спецбатальйону «Беркут». В Олега забрали ТТ, який призначався для ще одного клієнта. Матеріали справи також поповнили вилучені кілька стволів під майбутні пістолети, понад 700 штук патронів для АК, пістолет Марголіна та 400 патронів до нього, гранату РГД­33, близько сотні патронів до пістолета Токарєва, пістолет Люгера з 24 патронами.

Збройову лавочку прикрито! Право­охоронців вразило, що більшість зразків зброї було виготовлено вручну. Чи задавався Олег питанням відповідальності перед законом? Чи міркував він про те, що покупці із блатного світу навряд чи будуть використовувати продукт його праці з доброчинною метою? На щастя, перевірка з кулегільзотики показала, що пістолети Олега в жодному злочині не фігурували. Не встигли постріляти…Але залишився жаль, що людина з такими, без перебільшення, золотими руками зрадила негласному споконвічному закону трудівників не завдавати зла своїм ремеслом.