Де знайти дешеве паливо? Це питання стає архіактуальним для бюджетних організацій кожного опалювального сезону. Але виявляється, розв’язання проблеми можна знайти, якщо впровадити технологію виробництва паливних гранул (пелетів) зі звичайного очерету.

В Одеській області очерет скошують у період із грудня по лютий у Біляївському, Білгород­Дністровському, Березівському, Татарбунарському, Кілійському та Ренійському районах. Середній збір його там становить 4 – 6 тонн із гектара. Перший в Україні проект одержання пелетів з очерету реалізується в Березівському районі на базі одного з агропідприємств. Перед пелетуванням сировину подрібнюють і сушать, потім обробляють на спеціальних пресах. Готові гранули перед відвантаженням на склад охолоджуються й упаковуються в мішки.

– За нашими розрахунками, навіть якщо спалювати очеретяні пелети в старих твердопаливних котлах, які найчастіше мають КПД 45­50%, то економічна ефективність складе 25­27%, – говорить заступник директора КП «Одеська обласна енергозберігаюча компанія» Ігор Завойчинський. – Відповідно, на новому котловому обладнанні з вищим КПД вона буде вже на рівні 40­45%.

На думку фахівців, найдоцільніше на пелети з очерету переводити об’єкти соціальної та бюджетної сфери – школи, дитячі садки, лікарні, ФАПи, адміністративні установи, які зараз опалюються або природним газом (якщо цей ра­йон газифікований), або вугіллям.

Впровадивши альтернативу, ці об’єкти почнуть одержувати якісне паливо за доступною ціною. Нині, не таємниця, вугіллям бюджетну сферу забезпечують компанії, які виграли тендер на постачання його за щонайнижчими цінами. За ринкової ціни на якісне вугілля в Одеській області у межах 1700 – 1900 гривень за тонну компанії­переможці тендерів постачають його бюджетним установам у середньому по 1100 – 1200 гривень за тонну. Така ціна, відповідно, показує на якість постачуваного вугілля, воно вирізняється дуже низькою калорійністю і збільшує навантаження на довкілля внаслідок шкідливих викидів при згорянні, вважає І. Завойчинський.

Не менш цікавий і досвід виробництва пелетів із лушпиння соняшнику.

– Соняшник для аграріїв Одеської області – одна із пріоритетних сільськогосподарських культур, – далі говорить Ігор Завойчинський. – І останнім часом спостерігається збільшення посівних площ під неї в межах 30%. А отже, на стільки ж збільшиться і кількість відходів переробки соняшнику – лушпиння. В Одеській області працюють 11 підприємств із виробництва пелетів із лушпиння соняшника, 7 підприємств його брикетують. Проте основна частина пелетів усе­таки йде на експорт – здебільшого до країн Євросоюзу.

Ми ініціювали й починаємо запроваджувати практику спалювання пелетів теплогенеруючими компаніями на об’єктах бюджетної сфери регіону. Уже можна говорити про перші позитивні результати. Так, 2009 року приватним інвестором був установлений котел на пелетах із лушпиння соняшнику у школі села Петрівки Білгород­Дністровського району. Аналіз показав, що заощадження паливних ресурсів склало 35% від тієї кількості, яку школа споживала до модернізації котельні. При цьому температура в приміщеннях піднялася з 15 до 21оС. Десять бюджетних об’єктів у тому ж Білгород­Дністровському районі області були модернізовані за рахунок компанії «Укртепло». Вона встановила і обслуговує там нові котли на альтернативному біопаливі. Економія вже становить близько 10%, а це тільки початок реалізації проекту. На паливі з лушпиння соняшнику працює, зокрема, одна зі шкіл у Роздільній. Найбільший на сьогодні об’єкт в області – котельня на пелетах потужністю 1,5 МВт – забезпечує теплом центральну районну лікарню в Арцизі. Успішно функціонує котел на біомасі в Савранській ЦРЛ. Якщо минулого сезону пацієнти лікарні надіслали до різних інстанцій 53 скарги з приводу незадовільного температурного режиму в приміщеннях лікувальної установи (12­15о С), то тепер, навпаки, висловлюють прохання про зниження температури в палатах.

Називати точні цифри заощадження за названими об’єктами ще важко – до завершення опалювального сезону поки що далеко. Але те, що економія буде, і істотна, – уже ні в кого не викликає сумнівів. А тому використання місцевих, альтернативних джерел енергії як заміни дорогих і не дуже якісних природного газу й вугілля – справа вельми перспективна.