Влітку 2010 року в придунайських районах склалася надзвичайна ситуація: рівень Дунаю сягнув таких висот, що на окремих ділянках до переливу річки через гребінь захисних споруд залишалося 12 сантиметрів. Річкова вода просочувалася крізь тіло дамби, заливаючи єдину дорогу, що пов'язує Рені з «великою землею». Існувала реальна загроза прориву дамби, побудованої у шістдесяті роки, і затоплення довколишніх територій – з населеними пунктами, дорогами, лініями електропередач та іншими об'єктами. До Придунав’я були стягнуті значні сили МНС.

У 2010­му, як і в 2006­му році, Дунай залив частину причалів Ренійського та Ізмаїльського портів. Як то кажуть, Бог милував. Але не виключено, що передбачуваний за останні сто років Дунай у най­ближчій перспективі піднесе ще один «сюрприз» – враховуючи зміни клімату в Європі. Тому проект реконструкції дамби від Рені до Вилкового довжиною 225 кілометрів здобув статус державного – вирішення питання було поставлено на рівні Кабінету Міністрів України. Інститут «Укрпiвдендiпроводгосп» разом з одеськими колегами розробив комплексний проект, що передбачає модернізацію дунайської дамби на всій її довжині та реконструкцію цілого ряду шлюзів­регуляторів на цьому відтинку річки. Сумарна вартість робіт у той період була визначена в розмірі 365 млн грн.

Щойно рівень води в Дунаї впав, почалося зміц­нення гідротехнічних споруд – з державного резервного фонду було направлено 67 млн грн. На об'єкті працювало до 100 одиниць техніки – великовантажні автомобілі, екскаватори, бульдозери. Тривали роботи і в 2011 році: цими днями здано в експлуатацію ще одну укріплену ділянку дамби довжиною 3,2 кілометра, вона обійшлася державній скарбниці у 7 млн грн. На сьогоднішній день вдалося оновити, зміцнити й «підняти» лінію дамби, загальна довжина якої становить 24 кілометри.

Гребінь дамби доходить до 4­метрової висоти, з боку річки створено протифільтраційний глиняний «екран». Уздовж дамби побудовано нову лінію інженерно­технічних споруд – прикордонна «колючка».

Директор ДП «Одеська обласна дирекція будівництва водогосподарських об'єктів» Георгій Бузіян високо оцінив виконані заходи.

На жаль, при реалізації першого етапу проекту не був врахований такий важливий «паралельний» об'єкт, як дорога Рені – Орлівка, уздовж якої й вибудувано дамбу. Спрацював принцип: одне лікуємо, інше калічимо. Автотраса, неабияк підмочена під час повіддя, і без того була зруйнована. У процесі ж грабарських робіт, на яких була задіяна важка техніка, у багатьох місцях дорожнє полотно остаточно розкришилося. Сьогодні тут можна їхати зі швидкістю не більше 20­30 кілометрів на годину. Нагадаємо, що мова йде про трасу, по якій щодоби проходить транзитом за кордон по 100­120 великовагових хур. Очевидно, подальша робота над проектом зміцнення гідротехнічних споруд у Придунав’ї мусить передбачати і відновлення місцевих доріг, які «поплили» у період підвищення рівня води. Мова йде не тільки про трасу Рені – Орлівка. Практично немає дороги Кілія – Вилкове через село Ліски – її належить будувати заново. Ще трохи, і стане непридатною траса Кілія – Ізмаїл, значна частина якої пролягає «історичними володіннями» дельти Дунаю.

Однак повернімося до гідротехнічних укріплень. Як відзначив директор інституту «Укрпiвдендiпроводгосп» Микола Решетников, зроблено лише 20% від необхідного.

– Ухвалено продовжити будівництво дамби від шлюзу «Прорва» у бік Ізмаїла, – сказав М. Решетников. – Довжина даної ділянки – 14 кілометрів. Крім того, буде реконструйовано два шлюзи­регулятори – «Громадський» і «Репіда». Проектна документація вже є, складається кошторис. На 2012 рік для виконання цих робіт заплановано понад 50 мільйонів гривень. Це дозволить нам захистити Придунав’я від Рені до Ізмаїла. Якщо не буде проблем із фінансуванням, ми цілком здатні оновити всю дамбу – від Рені до гирла Дунаю – за п'ять років.

М. Решетников окремо торкнувся проблеми запобігання затопленню Вилкового. За його словами, найпершу тривогу викликають процеси, які відбуваються на ділянці від нульового до шостого кілометра Дунаю: зокрема, тут інтенсивно руйнуються береги річки на так званих сповзаючих закрутах. Небезпечна ситуація спостерігається біля села Ліски, а також на інших відтинках – наприклад, у районі ізмаїльського водозабору і шлюзу «Міжколгоспний». Керівник «Укрпiвдендiпроводгоспу» повідомив, що на проблемних ділянках Дунай «з'їдає» у середньому 1 метр берега за рік. А отже, баритися з реалізацією проекту не можна.