Дебати на сході в селищі Лиманському Роздільнянського району залишили враження, що багато наших співгромадян більше інформовані про доларові проблеми Барака Обами, ніж про роботу місцевої та обласної влади. І якби не цей інформаційний вакуум, гадаю, що голові райради Сергієві Крилову та голові райдержадміністрації Олегові Куракову, які приїхали на запрошення селищної ради, не довелося б так часто повертати суперечки в русло конструктивного діалогу.

На зустрічі присутні із зацікавленням довідалися, що губернатор Е. Матвійчук оприлюднив таку інформацію: деякі сільські голови одержують зарплату по 10 – 11 тисяч гривень. І текли чималі бюджетні гроші в начальницьку кишеню! А в місцевому кафе за документами орендна плата становить 75 гривень за один квадратний метр, а реально беруть 85. Тільки для вирішення питання про перегляд договору не потрібно високих арбітрів: це цілком можна зробити і на місцевому рівні!

А правда громади в селищі починається з неосвітленого перехрестя, водопроводу, що протікає, геть розбитої дороги. Дуже погана ситуація з житлово­комунальним господарством. Настільки, що губернатор особисто займався питанням подавання газу до Лиманського. ВАТ «Одесагаз» планувало відключити селище від газопостачання: рахунки акуратно оплачують лише 57% абонентів. А решта? Один сказав мені по секрету, що «газовички» нараховують більше, ніж насправді спожито, і люди не хочуть оплачувати фіктивну різницю. От би перевірити!

Депутатам належить розібратися, яку опалювальну схему – індивідуальну чи централізовану – розвивати, щоб не залишитися наступного сезону без газу. При цьому, відзначив С. Крилов, не можна ж із коштів районного бюджету без кінця погашати заборгованість лиманців за блакитне паливо.

Помилкою, на думку О. Куракова, було і злиття двох функціонально різних підприємств селища: «Теплокомуненерго» і ЖКГ. Почалося перехресне субсидування, що призвело до заборгованості за зарплатою. А Пенсійний фонд уже подає до прокуратури матеріали щодо несплати внесків з боку КП «Житлокомунгосп» на суму 258 тисяч гривень. Як сказав директор підприємства Олексій Бондар, ще потрібно перерахувати 61 тисячу прибуткового податку, 14 тисяч – до центру зайнятості, 2,5 тисячі – до Соцстраху. Борги накопичувалися з 2004 року. За цей час на цьому підприємстві змінилося вже п'ять керівників. Один з них, Сергій Баранов, взяв кредит, щоб видати працівникам зарплату. Якщо вірити обуреній репліці з зали, і для особистих потреб. Так чи інакше, пан Баранов збільшив борг рідного підприємства ще на 58 тисяч гривень. Хто ж повинен його погасити? Депутат облради Олександр Пресман вважає за необхідне запросити ревізорів для аудиту КП. І тоді, якщо буде потрібно, порушувати питання про кримінальну справу.

Резонансним вважає «водопровідне» питання і секретар Лиманської селищної ради Ольга Євтодій.

Адже тариф на питну воду піднято з 4 гривень 65 копійок за кубометр до 9 гривень. Бухгалтер КП «Житлокомун­госп» пояснює це тим, що розцінки на воду формувалися у 2009 році, коли мінімальна зарплата була вдвічі менша, ніж сьогодні. І, звичайно, необхідністю погасити вищезгадані борги підприємства. А поки що воно працює в режимі вимушеної економії: 64 км водогінних мереж замість 5 необхідних за штатом фахівців обслуговують 2 слюсарі! Та й 54% жителів просто не платять за воду, а решта визнають старий тариф.

Опирається новим розцінкам також ініціативна група, втім, у цій якості не зареєстрована. Вона й не надала доказів озвучених обвинувачень, буцімто частина сплат за воду приховується «Житлокомунгоспом».

Пізніше з'ясувалося, що більшість ініціаторів суперечок не цікавляться перебігом сесій і, висуваючи претензії, не знають, що райдержадміністрація не впливає на тарифи. Бо це прерогатива органів місцевого самоврядування, керівників якого протестувальники й обирали.

Очевидно, депутатському корпусу селищної ради настав час виказати давно сподівану активність і розібратися у купі проблем.

От і запитується, чию правду визнає громада: влади, опозиціонерів, комунальників? Їм потрібні взаємні обвинувачення чи взаємна підтримка? Хоча… Зрештою кожен відповість за те, за що повинен відповісти.