«До «Євро­2012» дерев в Україні стане менше. Зараз їх активно вирізують. Тисячами. Мовляв, такі вимоги щодо безпеки на дорогах. Тому іноземців Україна зустріне голими узбіччями». Ця інформація нещодавно прозвучала в ефірі телеканалу СТБ. За досить різкою текстівкою пішли красномовні кадри, у яких показувалося, як біля узбіч транспортних магістралей вирубують дерева.

Сюжет привернув увагу чотирирічного сина та його дитсадівського друга, які в цю мить саме за завданням виховательки за допомогою фарб намагалися зобразити густий ліс.

– А в садку казали, що рубати дерева недобре, – зауважує один із «художників».

– Так, вони допомагають робити повітря чистим, – погоджується другий, – і корінням тримають землю.

Дерева насичують повітря киснем, поглинають вуглекислий газ. І, справді, «тримають землю», запобігаючи зсувам ґрунту. Це відомо навіть дошколятам. Чому ж тоді з кожним роком у нашій країні дерев стає усе менше?

– Якихось десять років тому картина була оптимістичнішою, – розповідає жителька Нових Троянів Болградського району Валентина Василівна. – Наприклад, у нас за селом ріс невеликий лісочок. Він був такий густий, що жителі, вирушаючи туди по гриби або на пікнік, не заходили вглиб, боячись заблудитися. А тепер це майданчик із густо розташованих пеньків.

– У селі тоді не було газу, – пояснює сусід Валентини Василь Степанович. – Топили, чим могли: вугіллям, сухими виноградними прутами, стеблами соняшнику, ну і, звичайно, деревом. А де ж його взяти? Збирали спочатку хмиз із лісочка, а потім і рубати почали.

Зараз село газифіковано, і немає потреби вирубувати дерева. Але тільки колишньому густому лісочку це вже не допоможе. І протягом цих десяти років жодного деревця на його місці не з’явилося.

– Територія лісочка входить до складу земель Болградського лісництва, – пояснює Новотроянівський сільський голова Дмитро Кіров. – Ми ж намагаємося відновлювати зелену зону у межах села.

Дмитро Георгійович багато років був директором Ново­троянівського НВК. Ще тоді разом з учнями директор саджав дерева у шкільному саду, у старій частині сільського цвинтаря, на берегах річки Великий Катлабух.

– Ця традиція, закладена двадцять два роки тому, збереглася і до сьогодні. Моя мрія – перетворити узбережжя Великого Катлабуха, який протікає через село, на заказник – майже здійснилася, – не без гордості розповідає сільський голова. – Діти вже самі запитують, коли приходити із саджанцями. Зауважу, що багато що залежить і від батьків. Адже треба вибрати й дати дитині годящий саджанець і потрібні інструменти. Я не пам’ятаю випадку, щоб батьки не допомагали дітям у цьому.

Коли Дмитро Кіров був обраний сільським головою, турбот у нього додалося. Але ставлення до озеленення малої батьківщини не змінилося. Тепер саджають дерева не тільки школярі, але й сільські жителі.

– Цього року з бюджету села виділено 2156 гривень на озеленення. Це не дуже велика сума, але вона дає змогу доглядати насадження попередніх років і висадити близько трьохсот нових дерев, – підкреслює Дмитро Георгійович.

Іноді зелені насадження заважають національним інтересам. Як повідомив віце­прем’єр­міністр – міністр інфраструктури Борис Колесников, у межах приготувань до грандіозного дійства за назвою «Євро­2012» спостерігати за облаштованістю автомагістралей будуть закордонні фірми. І вони спостерігають, як будівельники зносять дерева по обидва боки проїзної частини. Обґрунтування – зниження ступеня ризику при аварійних ситуаціях.

Мережевий ресурс «Цензор. Нет» опублікував тривожну інформацію про те, що у Святошинському районі Києва вирубали 3474 дерева. На місці пустиря з’явиться траса Ірпінь – Київ. Минулого літа провідні телеканали країни повідомили про скандал у Харкові, де представники громадських організацій намагалися перешкодити вирубуванню дерев у парку ім. Горького. Там, де має пролягти нова траса – теж до «Євро».

Нагадаємо: ще однією країною, що приймає чемпіонат «Євро», є Польща. На знімку, представленому вашій увазі, – відтинок дороги між Варшавою і Гданьськом. У цих містах будуть проходити матчі. По цій магістралі поїдуть тисячі туристів і футбольних фанатів. Але жодне дерево не постраждало і не постраждає, бо за це в Польщі карають непомірними штрафами.

«Дякуємо за чисті узбіччя» – говорять написи вздовж українських доріг. На кількість різноманітного сміття вони істотно не впливають, а от дерев стало менше.

– Де ж білочки й лисички будуть жити? – далі розмовляють хлопчики.

– …і дятли. Як же вони будуть стукати по дереву, якщо його немає?

Логічне міркування маленьких юннатів викликає усмішку. Гірку. Хто часто їздить на далекі відстані, мабуть, помітив, що тварини на трасі останнім часом трапляються дедалі рідше.

– Раніше лисиць, зайців та інших дрібних звірят дуже багато було, – розповідає водій з двадцятирічним стажем Геннадій Іванович. Він працює в Одесі, а на вихідні їздить машиною додому до Болграда. – Не було випадку, щоб не бачив їх дорогою додому. Зараз же ледве пригадаю, коли востаннє заєць перебігав дорогу.

У шкільному курсі біології знаходимо пояснення, чому зникають тварини. Коли людина штучно змінює флору, тобто середовище мешкання, яким для багатьох дрібних тварин є лісочки й лісосмуги, відповідно змінюється і фауна цього ареалу. Тож дивуватися особливо нічому. Усе це результат людських дій.

– Готово! – діти радісно показують свої творіння. Без сумніву, вони одержать вищий бал від виховательки. А от якої оцінки гідні люди, через яких наші діти й онуки з тих чи інших причин (через відсутність газопроводу, проведення грандіозної події тощо) будуть бачити ліси й тварин, що населяють їх, тільки на картинах або дитячих малюнках?