Ми вже розповідали нашим читачам про унікальні розробки кафедри біотехнології консервованих продуктів та напоїв Одеської національної академії харчових технологій (ОНАХТ). На жаль, на шляху їх до споживача стоїть сьогодні чимало перешкод.

В Україні до 90­х років ХХ століття працювало близько тисячі великих та дрібних консервних заводів. Сьогодні багато які закрилися через нерентабельність або поглинання великими високотехнологічними підприємствами. Як наслідок, вітчизняний ринок успішно окупували закордонні виробники. Хоча маючи такі дивовижні природні умови, Україна цілком сама могла б експортувати консервовані овочі та фрукти по цілому світу.

…Завідувач кафедри Анатолій Безусов відчиняє шафу та показує численні томи наукових досліджень, які лежать на його полицях. Парадоксальна ситуація – вуз, чиї наукові праці порівнянні із серйозними медичними дослідженнями, сам страждає від хронічної хвороби – гострої фінансової недостатності. Академія, яка справедливо вважається колискою харчових технологій, потребує сучасного устаткування. Аспіранти, та й інші науковці вузу, змушені ледве чи не з підручних засобів споруджувати собі апарати для проведення унікальних дослідів. А багато приладів дісталися у спадок ще з радянських часів і працюють досі. У наукових лабораторіях розвинутих країн хімічні досліди займають кілька годин, а в лабораторіях академії процес розтягується на кілька днів. Але й це ще не все.

Як хлібопекарня не працює без борошна, будь­яка хімічна лабораторія не може працювати без реактивів. Лакмусовим папірцем стану справ стала Постанова Кабінету Міністрів від 6 травня 2000 р. № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів». До горезвісного списку № 2 переліку потрапили: ацетон, ефір, перманганат калію (марганцівка), сірчана та соляна кислоти, толуол. Найвитратніші для будь­якої лабораторії речовини перетворилися на елементи суворої звітності. Справа доходить до того, що аспірант повинен подати письмове пояснення, для чого йому потрібно, наприклад, 20 грамів ацетону, з якою метою і який дослід він збирається проводити, його короткий опис. Але це ще півбіди. У лабораторіях, де були запаси ще з колишніх часів, реактиви вже закінчилися. Щоб академія змогла закупити необхідні хімікалії, потрібно спо­чатку придбати ліцензію на їх використання. Механізм ліцензування спирається на два Закони України: «Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів та прекурсорів» (у ред. від 8 липня 1999 р.) та « Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. Така ліцензія видається лише за узгодженням з Держкомітетом України з контролю над нар­котиками. Список подаваних документів складається з 10 пунктів, серед них: дозвіл МВС на використання об’єктів та приміщень, довідка про відсутність судимості (на кожного працівника, допущеного до прекурсорів), довідка з наркологічного диспансеру (так само на кожного працівника) тощо. За порушення умов ліцензування ст. 202 КК України передбачений великий штраф або позбавлення волі на термін до 2 років.

У цій системі контролю над обігом вище­згаданих засобів є недоліки. Насамперед, закон не визначає чітких границь, де повинні застосовуватися заходи правового, а де – поліцейського впливу. З того часу, як функції органу ліцензування були передані з Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення Держкомітету з контролю над наркотиками, механізм конт­ролю набув карального характеру. Якщо раніше аспірант для завершення серії дослідів міг придбати необхідні речовини як приватна особа, то зараз це неможливо. Ліцензія на використання прекурсорів приватним особам не видається. Це проблема не конкретного вузу, а галузі загалом.

Чи має сенс розмова про вітчизняну систему здорового харчування в таких умовах? У світі близько 50% зібраного врожаю овочів та фруктів переробляється на місцевих консервних підприємствах. За кордоном чудово розуміють: людина здорова, якщо вона харчується якісною їжею. Тому й намагаються максимально розбудовувати свій ринок, спираючись на новітні досягнення вчених. У нас же вже зовсім скоро здоров’я українців буде цілком залежати від регламентованого товарообігу з Євросоюзом. І яке місце нам відведено в європейському харчовому ланцюгу, гадаю, ви вже здогадалися.