Вранці 26 січня у Болграді загорівся Спасо­-Преображенський собор. Спочатку люди побачили над куполом дим – осередок загоряння був просто під ним, на 30­метровій висоті, де останнім часом ішли реставраційні роботи.

Установлене в храмі риштування було обкутане поліетиленовою плівкою, вона плавилася і смолоскипами падала донизу. Всі ці обставини не дали змоги місцевій службі МНС, яка до того ж не має автодрабини, ефективно впливати на осередок загоряння. Невдовзі з­під обшивки купола стали прориватися язики полум’я. Сильні пориви вітру тільки сприяли швидкому поширенню вогню. Про залучення авіації не могло бути й мови – вітер не дав би гелікоптеру змоги працювати.

За словами благочинного Болградського округу о. Василя (Шкімбова), співробітники МНС робили все, що було можливо, часом ризикуючи власним життям. На допомогу було залучено 60 військовослужбовців 12­ї окремої механізованої бригади ЗС України під керівництвом полковника Олексія Джолоса. Вони працювали в екстремальних умовах, по коліно у воді, на морозі евакуювали з будови матеріальні цінності – ікони, церковне начиння й організовували їх охорону, поки рятувальники займалися локалізацією вогню.

А полум’я тим часом бушувало все дужче. О 9 ранку стався обвал купола собору – тепер рештки палаючих конструкцій загрожували фрескам на стінах і склепіннях і тим іконам, які не могли бути евакуйовані. З вогнем боролися всі 30 пожежників Болграда, три варти із сіл Калчева, Василівка, Владичень. Також під’їхали автодрабини і автоцистерни Ізмаїльського та Ренійського райвідділів МНС.

…Учора голова Болградської райдержадміністрації Михайло Садаклієв і голова ра­йонної ради Марія Гайдаржи провели розширену нараду за участю керівників підприємств і організацій.

– Це лихо всієї Бессарабії, – сказав М. Са­даклієв. – Храм буде відновлено – у цьому немає сумнівів. Ми думаємо тільки про те, як відновити його, та ігноруватимемо всілякі політичні спекуляції навколо нашої трагедії.

Керівники району, благочинний о. Василь подякували співробітникам МНС, військовикам і всім тим людям, які врятували все, що було можливо врятувати.

Одразу після гасіння пожежі у соборі почали працювати експерти дослідно­випробувальної лабораторії Головного управління техногенної безпеки, які встановлять причину пожежі. На сьогоднішній день ніхто, крім них, не вповноважений давати які­небудь висновки.

Учора на місце пригоди виїхала робоча група управління охорони об’єктів культурної спадщини облдержадміністрації, щоб оцінити стан справ, намітити першочергові заходи щодо консервації будинку і план відбудовних робіт. Його начальник Наталя Штербуль на запитання кореспондента, чи було отримано офіційний дозвіл на внутрішній ремонт купола, відповіла:

– Жодних дозволів на ремонтно­будівельні роботи наше управління не видавало. Інформації про те, що там велися до цього нещасливого дня зварювальні роботи, у нас не було. Спасо­Преображенський собор у Болграді – це пам’ятка архітектури національного значення. З обласного бюджету у 2001 р. на ремонт було виділено і освоєно близько 2,5 млн грн. Тоді наше управління видало спеціальний дозвіл. До речі, хочу відзначити: те, що сталося в Болграді, – не поодинокий факт. Здебільшого, коли йдеться про храми, з нами не погоджують плани ремонтних робіт... Якщо люди живуть за Божими законами, це не означає, що можна не дотримуватися правил безпеки та інших заходів. На великий жаль, у нас є така проблема в єпархії.

На місці пригоди побував і наш кореспондент. Звичайно, центральна частина храму покрита кіптявою, фрески неможливо розглянути, але бокові вівтарі храму практично не постраждали. Залишилися цілими ікони, які неможливо було винести. Учора ще жевріли дерев’яні перекриття під куполом – співробітники МНС не хотіли заливати їх водою: на морозі утворюється лід, і це загрожує обваленням конструкцій. Собор перебуває під постійним контролем рятувальників і міліції.

Врятоване церковне начиння поміщено під надійну охорону.

– Спасо­Преображенський храм був освячений 174 роки тому, він був споруджений на пожертвування жителів Бессарабського краю, – сказав після робочої наради депутат Одеської обласної ради Антон Іванович Кіссе. – Досі збереглися списки людей, які внесли свої пожертвування на спорудження собору – не важливо, хто і скільки. Ми повинні вчинити так само. Будуть зафіксовані імена всіх людей, які візьмуть участь у відродженні нашої духовної святині. Впевнений, що не пройде повз лихо й депутатський корпус Одеської обласної ради – кожен з моїх колег­депутатів внесе особисті кошти до загальної скарбнички. Мені надійшло безліч дзвінків із Болгарії, зокрема від парламентарів і представників доброчинних організацій – вони співчувають і готові брати участь у відновленні Спасо­Преображенського собору. Найближчим часом буде відкрито валютний рахунок і врегульовано всі питання для перерахування пожертвувань. Крім цього, ми готуємо робочу групу, яка вирушить до Болгарії – проведемо прес­конференції, доведемо до громадськості всю інформацію – таким чином залучимо до роботи максимальну кількість людей.

– У нашій історії чимало випадків, коли горіли храми, – сказав о. Василь. – Але люди їх відновлювали. Відновимо й ми. Останнім часом у нашому місті були суперечки – Господь Бог вогнем це випалює. Лихо нас мусить об’єднати і примирити.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Будівництво кафедрального собору Святого Преображенія Господня у Болграді тривало п’ять років і завершилося 1838 року. Храм був споруджений на пожертвування переселенців і став символом перенародження народу Болгарії після визволення від турецького ярма, висловлення подяки Росії за заснування «Нової Болгарії».

Болград, можна стверджувати, починається зі Спасо­Преображенського собору. Для кожної родини це – святе місце: тут вінчають молодят і хрестять дітей. Усіх гостей міста запрошують увійти під дах пам’ятки архітектури національного значення. Кожен житель Болграда ладен виступити в ролі гіда й розповісти, що собор був побудований за кресленнями академіка Петербурзької Академії мистецтв Абрама Мельникова. На замовлення генерал­губернатора краю М.С. Воронцова видатний архітектор багато працював у Новоросії. Мельников спроектував собор Різдва Христова в Кишиневі, ансамбль Напівкруглої площі в Одесі, яка облямовує пам’ятник Дюку де Ришельє. Існує легенда про те, що О. Пушкін віз до Бессарабії два креслення – для Болграда і Кишинева, але переплутав адресатів – так у Болграді з’явився собор незвичайних для невеликого містечка розмірів – висота купола, який оформлений коринфськими пілястрами, сягає 40 метрів.

Витриманий у стилі зрілого класицизму, Спасо­Преображенський собор вражає своєю архітектурною ясністю, стриманістю декоративного оздоблення, тонким чуттям пропорцій. Купол – ледь випнута вгору півсфера – був увінчаний невисокою гладкою колоною, на якій установлений на яблуці двометровий хрест.

У 1912 – 1914 роках храм у стилі романтизму розписував сам І. Піскарьов за ескізами В. Васнецова. У куполі, відповідно до давньої православної традиції, був зображений Спас Вседержитель із хрестом і сувоєм у руках, на якому парафіяни читали напис: «Аз есмь путь и истина». У простінках вікон підкупольного барабана були поміщені зображення дванадцяти апостолів. На стінах і склепіннях храму – біблійні сцени: Різдво Христове, Преображеніє Господнє, Вознесіння Христа і лики святих угодників. Масивні за своїм масштабом розписи, візерунки і позолота відповідали масштабу архітектурних форм інтер’єру. Іконостас головного вівтаря собору вирізано з дерева і вкрито листовим золотом.

Собор бачив багато чого. З часу його освячення служби велися болгарською, церковнослов’янською, румунською мовами. Храм пережив війну.

Реставрація Спасо­Преображенського храму почалася у 2001 році. Спочатку було проведено зовнішні роботи. Стінам, які були покриті білим вапном, повернули сонячний колір, і він виразно гармоніював із золотавим куполом, який, сяючи в променях сонця, видавався самим сонцем над Болградом. 26 січня це сонце згасло…

Люди не плакали – ридали. «У соборі горить Болград!» – кричали у слухавки телефонів своїм рідним, які живуть в інших містах. У ці трагічні дні до Болградської райдержадміністрації й місцевим жителям, «Одеським вістям» телефонують із Софії та Сан­Франциско, Тель­Авіва, Москви, Києва, Харкова, Львова, Берліна... Вихідці з Болграда висловлюють співчуття й готові перелічити гроші на якнайшвидше відновлення храму.

Те, що Спасо­Преображенський кафедральний собор буде відновлений, немає жодних сумнівів!

P.S. Коли верстався номер, редакція одержала коментар про болградські події від голови Одеської облдержадміністрації Едуарда Леонідовича Матвійчука:

– Ми проведемо ретельне розслідування того, що сталося. Винні будуть покарані, і я, як керівник області, не залишуся осторонь, ми неодмінно знайдемо вихід з цього становища. Докладемо всіх зусиль для відновлення побудованого у 1838 році собору – пам’ятки архітектури національного значення. Зі спорудженням храму пов’язані імена відомих діячів ­ піклувальника міста генерал­лейтенанта Інзова, ректора Російської академії мистецтв знаменитого архітектора Мельникова, художника Піскарьова та багатьох інших. Ми зобов’язані зберегти цю культурну спадщину для наступних поколінь, – повідомив керівник Одещини в інтерв’ю газеті «Регіональний вісник».

За словами голови облдержадміністрації, унікальність Спасо­Преображенського собору не тільки в архітектурі, але і в історичному значенні. Храм побудований на пожертвування мешканців міста – болгарських переселенців.

– Хочу висловити своє співчуття жителям Болградського ра­йону. Це не тільки їхнє горе, це втрата для всієї України, – підкреслив керівник Одеської області.

Шановні читачі!

Відкрито розрахунковий рахунок для відновлення собору, на який кожен охочий може перерахувати кошти. Платіжні реквізити: АТ «Імексбанк», МФО 328384, Спасо­Преображенський собор, код ЗКПО 26210189, р/р 26004003065002, призначення платежу – «Пожертвування».