Не раз чула про те, що у Вищому професійному училищі Одеського національного політехнічного університету, де панує любов та злагода, що діти отримують там добру підготовку. І от я вирішила побувати у цьому навчальному закладі. І переконалась у тому, що тут задає тон директор Валентина Петрівна Шевченко. Вона стала його серцем і душею. Приємно стверджувати, що таке відображення внутрішнього світу притаманне їй від природи, адже її дівоче прізвище Сердечна. Валентина Петрівна є гідним прикладом для колег, її визнано не лише на обласному, а й столичному рівні. Вона викладач вищої категорії, нагороджена відзнаками «Відмінник освіти України», «Антон Макаренко», іменними годинниками від Президента України та голови Одеської облдержадміністрації, численними почесними грамотами ОДА, облради та МОН України. Проте вона ніколи не зупиняється на досягнутому і постійно прагне до досконалості.

За законами людяності

Наскільки змінилося училище за час її керівництва можна судити за реальними досягненнями та з погляду на рівень сучасного закладу сьогодні. Які відкрилися можливості для учнів та чому діти мають бажання потрапити сюди? Відповідь очевидна – не інакше як їм тут цікаво, комфортно, затишно, а головне – для них відкриваються нові можливості. Навчання, виховання та перспективи – зерна, що наповнюють збалансоване колосся під назвою ВПУ ОНПУ. Саме тому заклад, у порівнянні з іншими, не має проблеми дефіциту учнів. Навпаки, нині в училищі навчається майже вісімсот дітей з десяти областей України. Із них щорічно 60­80 учнів­сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Сирота з кілійської школи­інтернату Христина Маналатій опановує професію техніка­технолога швейного виробництва. Вона розповіла, що випускників шкіл­інтернатів розміщують у кращих кімнатах гуртожитку, крім триразового харчування їм надається грошова та речова допомога.

– Коли обирала професію кравця, то не уявляла, що цей фах може принести таке задоволення і такі плоди. Ніколи не сподівалася, що костюм, до якого ми разом з майстром Оксаною Дукою докладали стільки зусиль, може бути у складі колекції одягу, у представленні якої я братиму безпосередню участь. Під час навчання у цих стінах я багато зрозуміла, повірила у себе. Педагоги та майстри «носяться» з нами, як з курчатами, і проявляють неабияке терпіння, навіть допомагають розв’язувати особисті проблеми. Завдяки атмосфері, яка тут панує, я знаю, що не зайва у цьому бурхливому світі, – ділиться враженнями дівчина.

Позицію кваліфікованих викладачів та майстрів, прокоментувала заступник директора з навчально­виховної роботи Алла Ліщинська:

– Кожному учневі, який прийшов до нас, ми кажемо: «Ти талановита людина, і ми допоможемо тобі осягнути закони творчості, краси та людяності».

Підтримка молоді усебічна, а найвагомішим внеском є допомога при працевлаштуванні. Тож коли випускники залишають нас, вони вже, як то кажуть, відчувають землю під ногами.

Зміни

заради перспективи

ВПУ постійно удосконалюється. Щоб не загубитися серед сотень собі подібних, треба повсякчас розвиватися, над чим і працюють директор В.П. Шевченко та її команда. Яскраві віхи намітилися у 2002 році, коли ПТУ №19 отримало статус вищого професійного училища (1­й рівень акредитації вищого навчального закладу з правом випуску молодших спеціалістів). А через кілька років навчальний заклад став структурним підрозділом Одеського національного політехнічного університету. Рік тому ВПУ ОНПУ пройшло чергову процедуру атестації при Державній акредитаційній комісії (ДАК) МОН України і має право здійснювати ліцензовану підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, курсову підготовку фахівців з восьми професій та двох спеціальностей.

– У нас багато перемог, – розповідає Валентина Шевченко, – а найбільша з них – міжнародна співпраця. Вже минуло десятиліття, як навчальний заклад співпрацює з різними інституціями Австрії та Німеччини. Викладачі, майстри виробничого навчання, учні беруть участь у міжнародних австрійсько­українських, українсько­німецьких та українсько­чесько­німецьких проектах; семінарах з питань технології приготування національних страв, поглибленого вивчення іноземних мов, економічних питань, використання в будівельній галузі сучасних європейських технологій і матеріалів.

З 2002 року колектив училища брав активну участь у спільному проекті МОН України, Міжнародної організації праці, Європейського фонду освіти «Реформування ПТО в Україні», де донором в галузі «туризм» була визначена Австрійська Республіка. А вже з травня 2003 року групи учнів­кухарів та технологів харчування почали відвідувати навчальні заклади Австрії та Німеччини, де проходили виробничу практику.

Після закінчення дії проекту училище через прямі контакти вже працює з Австрією без посередників. Значну увагу березівському навчальному закладу приділяють австрійські координатори освітніх проектів доктор Ханс Шустередер, Берндт Герта, магістр Беатрікс Міль­Грабхер та Норма Кірхлер.

Щорічно висококваліфіковані німецькі фахівці­кулінари, кравці, перукарі і маляри провадять в училищі тритижневі майстер­класи. Слід зазначити, що в Україні експерти SES співпрацюють лише з Березівським ВПУ ОНПУ.

Інвестиції від співпраці

У грудні 2006 року училище відвідали 1­й заступник міністра освіти, культури та мистецтв Австрії доктор В. Штельцмюллер, керівники «КультурКонтакту» та Європейської асоціації вищих шкіл туризму (АЕНТ). На зустрічі з головою ОДА австрійська сторона надала училищу сертифікат на придбання необхідного обладнання для поліпшення матеріально­технічної бази з підготовки кухарів та технологій харчування. Згодом училищу було виділено значні австрійські інвестиції.

– Навчальний заклад брав участь у роботі ще двох австрійських проектів. Завдяки директору училища три роки тому в Одесі створено і відкрито єдиний в Україні «Проектний центр «Одеса», де зараз постійно працюють австрійські координатори, – розповідає заступник директора, який зокрема, опікується міжнародними питаннями, Григорій Шевченко.

Своїми силами і завдяки використанню зарубіжних інвестицій в навчальному закладі було створено і відкрито сучасний навчально­тренувальний ресторанний комплекс, лабораторію, перукарню.

У цьому ВПУ завжди раді гостям, адже тут є що показати і чому повчитися. Побувавши тут, я подумала про те, що життя та люди, які нас оточують, нагадують пазли – від того, який з них обираєш та з яким з’єднуєш, залежить загальна картина. В даному випадку вимальовується довершене полотно, яким варто пишатися.