Робота над текстом Угоди про асоціацію (УА) між Україною та ЄС майже завершена. За сприятливих обставин уже з наступного року ця угода могла б стати дороговказом суспільно важливих реформ, забезпечуючи незворотність європейської інтеграції нашої держави, підтверджуючи остаточний вибір на користь європейської моделі суспільного та економічного розвитку. Однак політичні ризики, що виникли внаслідок ерозії демократії в Україні, ставлять подальші кроки під сумнів. І це в той час, коли після п’яти років переговорного процесу Україна та ЄС упритул підійшли до укладання наймасштабнішого й найамбітнішого двостороннього документа за весь період двосторонніх відносин.

Про завершення переговорного процесу щодо УА сторони оголосили під час саміту Україна — ЄС у Києві 19 грудня 2011 року. І якщо ще донедавна передбачалося, що УА може бути офіційно підписана влітку 2012-го та набути чинності в частині «економічних» розділів і повної та всеохоплюючої зони вільної торгівлі вже на початку 2013-го,

нині такий сценарій видається нереальним. Справа в тому, що судові процеси над лідерами опозиції, які в ЄС однозначно спри­ймають як «вибіркове судочинство», та інші прояви згортання демократичних свобод в Україні зумовили гальмування процесу укладання УА. Більшість держав — членів ЄС вважають за неможливе укладення такої масштабної і важливої для Євросоюзу угоди з країною, яка демонстративно нехтує своїми зобов’язаннями у сфері дотримання стандартів демократії і чиї євроінтеграційні декларації так сильно не збігаються з реальними діями.

Є й інші політичні ризики, зокрема посилення тиску на Україну з боку Російської Федерації з метою схилити Київ до відмови від УА з Євросоюзом і приєднання до керованого РФ Митного/Євразійського союзу. Оскільки членство України у будь-якому митному союзі позбавляє її права самостійно укладати угоди про вільну торгівлю, такий крок унеможливить укладання Угоди про асоціацію з ЄС.

І хоча грудневий саміт Україна — Європейський Союз у Києві залишив на порядку денному більше запитань, аніж відповідей, експерти продовжують стверджувати, що не все ще втрачено. Наразі най­ближчим сприятливим часом для підписання УА є період одразу після парламентських виборів, що відбудуться 28 жовтня 2012 року, що­правда в тому разі, якщо вони будуть визнані міжнародними спо­стерігачами (передусім місією ОБСЄ) такими, що відповідають міжнародним стандартам. Звісно, це можливо лише у тому випадку, якщо в Україні відбудуться суттєві зміни на краще у сфері дотримання стандартів демократії. Влада і широка громадськість має зрозуміти переваги від виконання УА та кроків, які необхідно здійснити задля того, аби реалізувати потенціал перетворень, закладених в угоді.

Минулого тижня у Києві відбувся п’ятий євроатлантичний форум «Україна та ЄС на порозі нової Угоди про асоціацію: вільна торгівля, енергетична безпека та демократія», метою якого було створити майданчик для громадсько-експертного обговорення наслідків УА для України та Європейського Союзу і дати оцінку реальних можливостей країни виконати положення цієї угоди. Упродовж двох днів учасники форуму дискутували і висловлювали свої думки з приводу відносин України з ЄС. Багато говорили про текст УА, готовність України до виконання своїх зобов’язань, можливі вигоди та збитки від підписання угоди. Крім іншого, говорили і про енергетичне співтовариство та економічний розвиток. І все ж закордонних експертів найбільше цікавило питання Тимошенко…

Під час відкриття форуму керівник представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Ніко Ланге підкреслив: він не згоден з думкою, що останній саміт Україна — ЄС був безрезультативним. По-перше, завдяки йому активізувалася робота міністерств, по-друге, як для влади, так і для широкого загалу стало зрозуміло, що Угода про асоціацію — не міфічна істота, а реальний документ. Більш зрозу­мілими стали такі поняття, як УА та ЗВТ, зокрема їх зміст та сутність. Ніко Ланге зауважив, що в Україні дуже популярною була думка про те, що угоду підпишуть навіть попри недотримання низки вимог та ігнорування європейських цінностей, оскільки, мовляв, Україна для Європи дуже цікава та важлива, зокрема в стратегічному сенсі.

Грудневий саміт довів: для ЄС підписання угоди з Україною справді важливе, однак можливе лише за умови прийняття ключових цінностей. «Європейський Союз зараз не лише нагадує, а й активно демонструє, що прийняття ключових цінностей у сфері демократії та правової держави — головна вимога для кожної країни, яка хоче інте­груватися», — підкреслив керівник представництва Фонду Конрада Аденауера і додав, що Європа хоче інтеграції України, але не будь-якої, а демократичної.

Заступник міністра закордонних справ України Павло Клімкін у своєму виступі наголосив, що текст Угоди про асоціацію — це результат чотирирічної роботи спеціалістів. «Я нещодавно спілкувався з представниками Європейської комісії стосовно підготовки тексту, і ми дійшли згоди, що протягом найближчих тижнів завершимо юридичне відпрацювання тексту. Що ж до тексту в цілому, про нього вже ходять легенди… Хтось каже, що це півтори тисячі сторінок, хтось розповідає про дві тисячі — це звичайно залежить від того, як його роздрукувати», — пожартував заступник міністра. Він підкреслив, що УА — це угода про все: вона охоплює абсолютно всі сторони співробітництва між Україною та ЄС. «На сьогодні ще нема ані відчуття, ані повного розуміння того, наскільки складним буде шлях до реалізації цієї угоди, які інституційні, законодавчі та інші зміни ми для цього маємо зробити», — підкреслив Павло Клімкін.

Виконавчий директор Європейського центру енерго- та ресурсозбереження в Кінгс Коледжі (Лондон) Фрідберт Пфлюгер за­значив, що не розділяє оптимістичних настроїв щодо підписання Угоди про асоціацію. На його думку, в кращому випадку це питання знову порушуватиметься на наступному саміті. «В ЄС чітко сказали, що через політичні обставини в Україні неможливо підписати цю угоду, й відтоді нічого не змінилося. Що саме сказали в ЄС? В Україні достатньо малий прогрес, недостатньо відданості політичним та юридичним реформам, крім того величезну роль відіграє складна ситуація з ув’язненням Юлії Тимошенко, яка сьогодні в опозиції до чинної влади. А ще Європейський парламент висловив свій погляд на утиски свободи слова в Україні, відсутність бажання боротися з корупцією тощо», — зазначив Фрідберт Пфлюгер. Така позиція з боку Європи не може змінитися без відчутного прогресу в Україні у питаннях демократії, зокрема законодавчої системи. «Справа Тимошенко в цьому сенсі є символом. Підпису під угодою не буде. ЄС не може діяти інакше, адже це спільнота країн, які зобов’язалися дотримуватися традицій демократії та права. ЄС зрадить власне існування, якщо не буде підтримувати такі цінності. Не важливо, подобається мені Тимошенко чи ні. Питання в тому, що не можна ув’язнювати конкурента просто так», — підкреслив виконавчий директор Європейського центру. На його думку, Україна зараз стоїть на роздоріжжі і не може більше залишатися у тіньовій зоні: трошки ЄС, трошки Росії. Рішення необхідно приймати, і зробити це повинні

українці.

Фрідберт Пфлюгер переконаний, що вибір на користь Європи не погіршить відносини з Росією. Навпаки, тоді Україна відчуватиме серйозну підтримку і зможе вести переговори з РФ на рівних. «Ви хочете отримати дешевший газ, і це потрібно, зокрема, через бю­джетну ситуацію. Росіяни ж хочуть газотранспортну мережу. Якщо «Газпром» досягне своєї мети, це буде проти основоположних правил європейської енергетичної спільноти, до якої ви приєдналися в січні 2011 року. Ця спільнота чітко каже, що має бути розділення виробників і газотранспортерів. З іншого боку, співпраця і партнерство з Росією в рамках цієї мережі можливе, чом би й ні?» — вважає він. Якщо, наприклад, залучити до цієї співпраці західну компанію, це, окрім іншого, сприятиме вливанню в систему свіжих грошей. Співпраця з ЄС в енергетичних питаннях, на думку спеціаліста, піде Україні на користь. Наша держава має найнижчу енергоефективність у Європі, і це, за словами експерта, можна змінити завдяки інвестиціям. До того ж Україна має величезний потенціал у виробництві біогазу, зрідженого газу, сланцевого газу, і ЄС готовий допомогти у цьому. «Ми повинні разом вивчати величезний потенціал України. Не тому, що ми не довіряємо росіянам, а для того, аби стати більш незалежними від російського газу. Це добре для Європи і ще краще для України», — підсумував Фрідберт Пфлюгер.

Голова департаменту європейської безпеки дослідницького центру RAND (Вашингтон) Стівен Ларабі одразу підкреслив, що його думки щодо відносин між Україною та ЄС багато в чому збігаються з озвученими Фрідбертом Пфлюгером, а це свідчить про схожість позицій Європи та Сполучених Штатів з приводу порушених питань. «Уже багато років в Україні триває так званий процес європейського вибору, та, на жаль, великого прогресу у досягненні цієї мети нема. Наразі можливість України стати повноправним членом ЄС залишається дуже малою. На це є свої причини», — розпочав свій ви­ступ Стівен Ларабі. Він підкреслив, що в Україні так і не були впрова­джені необхідні для вступу реформи, країна коли не могола, а коли й не хотіла робити кроки назустріч Європі, що й стало врешті однією з важли­віших причин відсутності прогресу у стосунках. Зараз, коли про членство вже не йдеться, єдина можливість бути ближчими до ЄС — Угода про асоціацію та ЗВТ, які відкриють для Києва значно більше можливостей, ніж може запропонувати пан Путін. «Ув’язнення опози­ційних політичних діячів не відповідає тим засади, на яких було засновано Євросоюз. Україна не може водночас і порушувати ці принципи, і сподіватися на членство. Це реальність, яку необхідно зрозуміти. Зараз важливо зробити вибір: якщо Україна хоче вступити в ЄС, вона повинна не лише впрова­джувати складні економічні реформи, а й виконувати основні європейські демократичні принципи», — зазначив Стівен Ларабі і підкреслив, що наразі в цьому сенсі Україна впевнено крокує в зворотному напрямку. США та ЄС, за його словами, хотіли б бачити Україну політично та економічно стабільну і незалежну.

«Україна не повинна стати придатком Росії», — наголосив голова департаменту європейської безпеки дослідницького центру RAND. У той же час Європа, на його думку, не повинна остаточно закривати перед Україною двері, і тоді, можливо, ке­рівництво країни все ж таки знайде мужність та сміливість зробити кілька кроків й увійти в ці двері. «По-перше, Україна повинна забезпечити зро­стання громадського суспільства, особливо — незалежних засобів масової інформації. По-друге, просувати економічні реформи. По-третє, необхідно заохочувати Україну робити серйозні кроки для викорінення систематичних проявів корупції тощо», — зазначив він.

Колишній міністр закордонних справ України Петро Порошенко у своєму виступі одразу звернув увагу на те, що Ніко Ланге вільно спілкується як англійською, так і українською мовами: «Тоді як половина нашого уряду не знає жодної з цих мов, і це ще один аргумент за те, що нам необхідно стати європейцями». «Якщо ж без жартів, то проблема не лише в Тимошенко. Іноді здається, що тільки-но її випустять — і все буде гаразд, але це не так. Необхідно визначитися з питаннями цінностей, інакше у нас знову і знову з’являтимуться нові Юлії Володимирівни з Юріями Віталійовичами… Це ж стосується питань корупції, тендерних процедур, неефективності бюджетних витрат і просто економічних злочинів, для яких Україна створює всі умови і які абсолютно неприйнятні для наших європейських партнерів», — підкреслив екс-міністр.

Говорив Петро Порошенко і про енергоефективність. «Не можемо ми скаржитися на ціни на газ і водночас викидати його у повітря — це абсолютно безгосподарно. На це питання нема іншої відповіді, ніж заяложене, спаплюжене слово «реформи». І я категорично не погоджуюся з тим, що реформи обов’язково мають бути непопулярними. Реформи щодо енергоефективності є популярними, антикорупційні реформи — популярні, реформи зі встановлення європейських цінностей — також популярні, а непопулярні ті, хто не хоче ними за­йматися», — впевнений Петро Порошенко.

На його думку, Україна зараз повинна активно працювати над відновленням довіри, адже ми зробили все задля того, аби її підірвати: обіцяли й не виконували, бралися і відступали. Якщо ЄС знову довірятиме Україні, буде й енергетична безпека, і всеохоплююча підтримка. Екс міністр закордонних справ не погоджується з підрахунками спеціалістів, які переконують, що Україна багато втрачає, не вступаючи у Митний союз, адже підрахувати неймовірні вигоди для населення, які можна отримати, плідно співпрацюючи з Європою, вкрай складно. Окрім явних вигод, сюди можна зарахувати і якісні зміни на політичній арені, і збільшення віку українців, і підвищення якості продуктів харчування, і роботу над очищенням довкілля, і свободу пересування тощо.

Питання, порушені експертами, детальніше обговорювалися в рамках панельних дискусій. Високовповноважені представники висловлювали свої думки щодо взаємин між Україною та ЄС, перспектив імплементації УА, енергетичного співтовариства та економічного розвитку, зокрема підприємницької діяльності. Подробиці — у наступному номері «Чорноморських новин».