Як не дивно, але зі спадом загострення хвороби предстоятеля УПЦ (МП) Володимира дедалі більше загострюється ситуація в середовищі ієрархів церкви. Все виразніше стає протистояння між промосковським крилом і тими, хто прагне зберегти автономність УПЦ (МП). І дедалі більше запитань виникає.

Як печатка потрапила до Агафангела?

Керуючий справами Української православної церкви (Московський патріархат) архієпископ Митрофан (Юрчук) назвав причину, з якої печатка предстоятеля УПЦ митрополита Володимира перебуває в митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела, повідомляє «Релігія в Україні». Відповідаючи на запитання журналістів телеканалу «Вікна» про допустимість узаконення церковних документів митрополитом Агафангелом, владика Митрофан повідомив, що «це зроблено для того, щоб печатка була в надійних руках, і не могли її використовувати в якихось інших цілях». За словами владики Митрофана, «коли треба буде ставити печатку на документи, це буде робитися з відома митрополита Агафангела».

Архієпископ не став пояснювати, чому печатка повинна бути саме в Одесі, а не в Києві, і конкретно у митрополита Агафангела, а не у предстоятеля УПЦ, керуючого справами УПЦ або у секретаря предстоятеля.

Нагадаємо, нещодавно діловод канцелярії Київської митрополії архімандрит Аркадій (Демченко) їздив до Одеси до митрополита Агафангела. Однак той відмовився віддати печатку. Владика Агафангел пояснив, що печатку митрополита Володимира він забрав до себе на зберігання на засіданні синоду, і на засіданні синоду її ж поверне. При цьому не відомо, коли і на якому засіданні синоду це відбудеться.

Змовники у синоді?

У Київському патріархаті поставили під сумнів легітимність синоду УПЦ (МП) від 21 лютого 2012 року, який провів своє засідання під головуванням митрополита Агафангела, незважаючи на письмову заборону робити це, надіслану митрополитом Володимиром синодалам 17 лютого. Зняття з посади голови відділу зовнішніх церковних зв’язків, особистого секретаря митрополита Володимира і його «правої руки» архієпископа Олександра (Драбинки) в УПЦ (КП) називають лише верхівкою айсберга, що може призвести до цілковитої втрати незалежності УПЦ від Москви.

«Йдеться про більш глибокі речі. А саме — про втілення у життя давньої мрії московського патріарха Кирила: позбавити УПЦ (МП) незалежності й самостійності в управлінні», — пише у статті «Що відбувається в УПЦ МП? Або Про два керма у одній машині» архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря) секретар синоду, голова інформаційного управління УПЦ (КП). Як наголошує владика Євстратій: «Для Кремля було би бажаним мати максимальний рівень впливу на УПЦ (МП), включно з можливістю використовувати її, в разі потреби, проти державного керівництва України».

У київській патріархії переконані, що у посиленні свого безпосереднього контролю за життям УПЦ (МП) зацікавлений і особисто патріарх Кирило, який прагне самостійно рулювати Українською церквою. Як наголошує владика Євстратій, у структуру УПЦ було закладено конструктивний недолік, який рано чи пізно мав привести до її зламу. А саме — у ній було передбачено два керма, московське і київське. Останнє при митрополитові Володимиру набувало дедалі більшої вагомості. Митрополит Володимир почав активно противитися московським задумам. Авторитет митрополита Володимира не дає Москві змоги відкрито йти проти нього, тому Москва обрала інший шлях — «б’є по митрополитові Володимиру через найбільш уразливу ділянку — архієпископа Олександра. Бо там добре розуміють — без допомоги молодого секретаря важко хворий предстоятель УПЦ (МП) тримати, тим більше захищати кермо вже не здатен».

Як стверджує владика Євстратій, предстоятель і секретар певною мірою винні в тому становищі, в якому опинилися нині як самі, так і вся УПЦ (МП): «Бо тоді, коли треба було виявити твердість та наполягати на закріпленні незалежності церкви, — приймалися половинчасті, компромісні рішення. Так, розпочавши на соборі УПЦ (МП) влітку 2011 року затвердження нової редакції статуту, керівники церкви не змогли довести цю справу до логічного кінця, поступившись «заради миру» натиску промосковської меншості».

Отож, за висновком владики Євстратія, головна проблема для Москви — це прибрати київське кермо. Самостійність й незалежність в управлінні УПЦ (МП) тримається на тому, що її керівництво саме обирає, призначає і переміщає архієреїв. Втрата цих трьох функцій веде до фактичної втрати УПЦ (МП) статусу незалежності та перетворення її знову в екзархат РПЦ.

«Зараз у синоді УПЦ (МП) фактично зібралися всі основні претенденти на посаду Київського митрополита, яка звільниться після смерті владики Володимира. Тому їм з Москви, очевидно, запропонований наступний обмін: підтримка на виборах — за згоду змінити статут. Хто не погодиться на такий обмін — той викриє себе як нелояльний і автоматично зійде з дистанції… Саме це і має стати, при повному збереженні позірного статусу, кінцем реальної незалежності УПЦ (МП) в управлінні. Єдиним, чи вірніше, двоєдиним членом синоду, хто ні за яких умов не погодиться на такий переворот статусу, є митрополит Володимир в особі архієпископа Олександра. Тому для підготовки подальших рішень змовникам принципово важливим було видалити секретаря митрополита, а по суті — самого митрополита, з синоду», — робить висновок у статті владика Євстратій (Зоря).

Митрополит Володимир — скарб усього християнського світу

Патріарх Святослав (Шевчук) заявив, що Українській греко-католицькій церкві не байдуже, що відбувається «в родині наших братів» — УПЦ (МП). Про це він сказав у інтерв’ю газеті «День», повідомляє департамент інформації УГКЦ.

«Дуже часто предстоятеля церкви оцінюють за ефективністю в управлінні. Це ознаки секуляризації: церкву сприймають як людську структуру. І коли хтось за станом здоров’я не може виконувати функцій доброго менеджера, тоді декларують, що він не може управляти церквою. Натомість по-справжньому духовні люди дивляться на таку ситуацію іншими очима. Митрополит Володимир — духовний лідер, а не менеджер», — сказав глава УГКЦ Святослав.

Предстоятель УГКЦ порівняв останні місяці життя Папи Римського Івана Павла ІІ з тим, що зараз переживає митрополит Володимир. До речі, в них одна і та ж недуга. «Наприкінці життя папа дихав через трахіостому, проте не покидав престолу Католицької церкви. Пригадую, на нього було боляче дивитися: кожне слово приносило страждання. Але для чого він це робив? Щоб свідчити проти загального переконання, що стражденна, немічна людина є тягарем для суспільства. Тому навіть сьогодні, коли блаженніший Володимир перебуває у лікарні, він залишається духовним лідером своєї церкви. І ті, які вважають церкву церквою, а не людською структурою, повинні його поважати і допомагати йому», — зазначив патріарх Святослав.

Глава УГКЦ висловив слова особистої поваги до митрополита Володимира. «Я мав нагоду з ним зустрічатися. Стежив за його діяльністю як предстоятеля церкви і, зрештою, як за духовною особою. Думаю, його духовність буде предметом багаторічного вивчення. Я переконаний, що блаженніший Володимир — великий скарб не тільки для УПЦ, а й взагалі для християнського світу», — наголосив предстоятель УГКЦ. При цьому патріарх Святослав пояснив, що вірні Української греко-католицької церкви вважають вірних Української православної церкви своїми братами і сестрами, тому доля цієї церкви греко-католикам небайдужа.