«Раніше був від кашлю мед…», або Чому занепадає бджільництво?

Наприкінці січня у Київському агроуніверситеті відбулася нарада, в якій взяли участь голови громадських об’єднань бджолярської галузі, керівники бджолопідприємств, експортери меду. Нарада проходила з ініціативи Одеської спілки бджолярів і ставила за мету розглянути критичну ситуацію, що склалася у нашому бджільництві.

Досі бджільництво вважалося мало не єдиною галуззю сільського господарства України, що стабільно розвивається. За даними журналу «Форбс», українське бджільництво посідає передові позиції з виробництва меду, випереджаючи Росію і США.

В Україні нараховується понад 3 мільйони бджолосімей і понад 500 тисяч працівників, безпосередньо зайнятих у бджільництві. Більшість пасік дрібних, але стали з’являтися і великі промислові бджолоферми.

І здавалося б, усе в нас гаразд. Однак, з літа минулого року оптові ціни поступово почали знижуватися, досягши наприкінці року 10 – 13 гривень за кілограм меду. Причиною стала криза в Європі, де закупівельні ціни на нашу продукцію впали з 2,5 до 1,8 євро і знижуються далі. Втраченим для нас став і російський ринок, який наповнився китайською продукцією і де оптові закупівельні ціни теж знизилися на 30 відсотків. За таких умов майже всі українські експортери, сподіваючись на кращі часи, призупинили свою роботу.

Практично завмер і внутрішній ринок. Чому? Наші люди стали гірше жити – це факт. Вони неспроможні купити за рік в середньому кілограм меду. А звідси й проблеми зі збутом.

Ще шість років тому Одеська спілка бджолярів ініціювала створення Всеукраїнського фонду пропаганди вітчизняних продуктів бджільництва, який би лобіював наші інтереси щодо збуту. Голова Російської спілки бджолярів Арнольд Бутов пише, що за останні п’ять років стільки пропагандистської інформації видали росіяни, скільки її не одержували вони за 75 років Радянської влади. Споживають мед в Росії удвічі більше, ніж в Україні. Росіяни ще якийсь час купували мед і у нас.

Не можна говорити про те, що в Україні зовсім нічого не робилося в цьому напрямі. Були брошури В.О.Соломки, кожен бджоляр сам, як міг, рекламував свою продукцію. Але в умовах економічного спаду цього недостатньо. На тлі нашої бездіяльності стала з’являтися антиреклама меду на кшталт такої: «Чому мед шкідливий». Або ж хто не чув з екранів телевізорів такого: «Раніше був від кашлю мед, а сьогодні – «Флавамед». До речі, «Флавамед» – це назва синтетичного препарату німецького походження. І немає кому в нас сказати у відповідь: «Навіщо нам той флавамед, якщо був і буде натуральний мед?»

Крім проблем із збутом, ми маємо цілий букет інших. Наші пасіки рік у рік потерпають від хімічних обробок, сотні пасік згорають разом із лісосмугами при підпалах стерні. У нас з’явилися псевдозаготівельники меду, які закуповують його у бджолярів з відстрочкою платежу, а потім безслідно зникають. І навіть є псевдоекспортери (це вже українське ноу­хау), які умудрилися з європейського боку виманити гроші на постачання українського меду і також після цього зникли.

Як бачимо, проблем накопичилося. Сьогодні ми з надією говоримо про Міжнародний конгрес, який має відбутися наступного року в Києві.

До речі, як ми знаємо з історії, не всі громадські міжнародні дійства закінчувалися вдало для країни­господаря. Наприклад, ми можемо отримати експансію китайського воску, меду та разом з ними – закордонні хвороби бджіл.

То що ж робити? Працювати, як бачимо, є біля чого і, здавалося б, є кому. Адже у нас є, заснована понад 30 років тому, Українська спілка бджолярів на чолі з її президентом Л.І. Бондарчуком, який одночасно є головою спілки апітерапевтів та ще й директором НДІ бджільництва, а це все разом має солідну назву – Центр бджільництва. Та, на жаль, не так вийшло, як хотілося б. Спілка вже п’ять років перебуває в «лежачому» стані, практично ніяк не впливає на стан справ у бджільництві. Саме про це і йшла мова на вже згадуваному зібранні.

Метою наради було дати оцінку бездіяльності Української спілки бджолярів на найвищому рівні. Також необхідно було створити ініціативну групу щодо підготовки та проведення Всеукраїнського з’їзду бджолярів, який вже не проводився п’ять років, а мав би проводитися, згідно Статуту спілки, кожні два роки. І таку групу, після того, як зібрання визнало діяльність спілки практично нульовою, було обрано. Очікуємо позитивних зрушень.

Валентин ФЕРЕНЧУК, голова Ширяївського об’єднання бджолярів

Злітаються птахи до власних їдалень

Від холодної цьогорічної зими потерпали не лише люди, а й птахи. Їх навіть видно не було. Підшукували місцини, де сховатися від сильних морозів. Сутужно пернатим і прогодуватись у такий період, адже снігом присипало всі можливі для них, так би мовити, їстівні об’єкти.

Про зимівлю птахів заздалегідь подбали учні Жовтневого навчально­виховного комплексу. Вони активно долучилися до проведення всеукраїнської акції «Годівничка» і ще до настання холодів змайстрували та розмістили на деревах пташині їдальні. До акції долучились й дорослі. Ретельно змайстровані дбайливими руками годівниці прослужили всю зиму.

У межах проведення акції пройшли цікаві заходи з охорони та збереження орнітофауни, а також виховання гуманного ставлення до птахів. Члени шкільного «Екопарламенту» Жовтневого НВК не лише взяли участь у виготовленні та розміщенні годівниць, для них було постійним завданням регулярно підгодовувати птахів. Та спочатку юні любителі природи поцікавилися тим, що ж можна клювати пернатим. Це, насамперед, різного виду насіння, зерно, крихти білого хліба. Виявилося, що несолоні шматочки сала чи м’яса для них справжні ласощі. І головне застереження: птахам не можна давати солоні продукти та чорний хліб.

Із десяти виготовлених під час акції годівниць дві встановлено у сквері, що в центрі села. Декілька годівниць подарували школі­інтернату, що функціонує в Жовтні. Учнів підтримали і працівники сільської ради. Разом з дітьми в акції «Годівничка» взяла участь Жовтневий сільський голова Лілія Зибо. Можна було спостерігати, що часом і просто перехожі підсипали корм у годівнички у сільському парку. Отож у Жовтні ряди захисників птахів значно розширилися. Підтримка жовтневими школярами у скрутний зимовий період птахів стала добрим прикладом для інших навчальних закладів району.