Антипіратський форум, який нещодавно проходив в Одесі, зібрав усіх небайдужих: представники Центру судноплавства НАТО зустрічалися зі старшим командним складом, капітанами, викладачами морських навчальних закладів та фахівцями в галузі безпеки судноплавства, а також керівниками провідних крюїнгових компаній України. Тема обговорення — боротьба з піратством в районі Сомалі та в Аденській затоці. Спеціалісти ділилися своїм досвідом, багато говорили про антипіратські програми.

«Всі ми бачимо, що НАТО сьогодні не супротивник, а помічник. Особливо, коли це стосується боротьби з терористичними діями, зокрема піратством. Ця проблема зараз актуальна не лише в водах поблизу Сомалі, вона поширюється і на Індійський океан. Піратські напади вже були зафіксовані в 54 країнах, зокрема в Африці, Латинській Америці, Південно-Східній Азії тощо», — розповів генеральний директор компанії «V Ships Україна» Ігор Сафін.

Проблема піратства серйозно постала ще у 1980-х роках. Тоді суднам рекомендували не підходити до сомалійських берегів ближче, ніж за 50 миль. Сьогодні у піратів є сучасне обладнання, зброя. Вони стали мобільнішими, тож небезпека значно зросла. «Україна посідає четверте місце в світі за постачанням моряків на міжнародний ринок праці. Саме тому, хоча й не маємо власного флоту, ми — морська держава. Одесу ж цілком заслужено називають морською столицею України: тут майже кожна сім’я пов’язана з морем, тож про проблему з піратством знаємо не з чуток», — наголосив Ігор Сафін. Він також зазначив, що у нас працює безліч крюїнгових компаній, однак вони практично не займаються психологічною підготовкою моряків до можливого зіткнення з піратами.

«Існує ціла низка заходів, і всі вони викладені у так званій практиці, яка пропонується увазі представників судно­плавних компаній, старшого командного складу і капітанів суден. Дуже важливо, щоб екіпаж корабля дотримувався цих норм. Крім того, дуже важливим є оперативне інформування капітанів суден щодо активності піратів та їхніх дій в окремих зонах. Таку інформацію капітани, як правило, отримують від своїх компаній, судноплавного офісу НАТО або ж від Центру морських кризових ситуацій. Варто підкреслити, що неподалік від Аденської затоки розміщені військово-морські сили НАТО, які здатні попередити напад, однак інформування моряків про дії піратів, інструктування тощо — не менш важливі заходи у справі боротьби з піратством», — зазначив представник Європейського судноплавного офісу НАТО Стейн Олав Негалід. А ще він висловив власну думку про те, що наразі ведеться боротьба здебільшого з симптомами захворювання, а не з його причинами.

За словами генерального директора компанії «V Ships Україна» Ігоря Сафіна, сьогодні існує маса можливостей захистити судно від піратів, однак далеко не завжди корабель ними оснащений. Можливостей захиститися від непроханих «гостей» власними руками у моряків, як правило, нема, адже мати з собою зброю заборонено. Існує практика охорони судна за допомогою бійців спецназу. Зазвичай, коли пірати бачать озброєних і фізично підготовлених людей, — не нападають. За офіційними даними, пірати утримують у заручниках 12 українців, однак ця цифра може змінитися в будь-який момент. Зараз в ризикових зонах хороша погода, тож напади, порівняно з літом, відбуваються частіше. За судно пірати сьогодні вимагають у середньому 5 мільйонів доларів. Варто підкреслити, що ще кілька років тому вони вимагали майже вдвічі менше.

Серйозної державної допомоги в питаннях протидії піратству, на жаль, наші моряки не відчувають. В Україні просто нема бойового корабля, який міг би чергувати в небезпечних зонах разом з кораблями інших двадцяти країн. І хоча влада працює над цим питанням, воно буде вирішено не раніше 2016-го. Зараз працює фонд, який збирає гроші на побудову бойового корабля. «Кожен громадянин може взяти участь у побудові корвета, який не лише захищатиме кордони України, а й охоронятиме наших моряків», — підкреслив Ігор Сафін. Наразі ж допомогти світовому співтовариству у боротьбі з піратами наша країна може лише теоретичними знаннями у підготовці моряків.

Капітан з тридцятирічним стажем Валентин Дудник також акцентував увагу на відсутності реальної допомоги захопленим піратами кораблям з боку України. Він розповів, що коли потрапив у полон наприкінці 1980-х, вітчизняні морські піхотинці визволили судно за лічені години. Коли ж його корабель захопили на початку 2011-го, в полоні довелося провести довгі десять місяців. «Одеситам було важче за всіх, адже пірати нас боялися і тому повністю ізолювали на капітанському містку. Всі десять місяців ми спали на підлозі. Іншим полоненим дозволяли пересуватися кораблем. Вижити допомогло почуття гумору і добре загартування», — зізнався він. Попередити захоплення, на думку морського вовка, може лише озброєна охорона, розміщена безпосередньо на судні, адже пірати примудряються «вихопити» корабель, навіть якщо він іде під конвоєм. На жаль, нашим морякам рідко щастить працювати з відповідальними судновласниками, які не шкодують грошей на охорону судна.

За словами відповідального секретаря національної групи «Maritime piracy — Humanitarian Response» Олександра Димитревича, у боротьбі з піратством важливі не лише технічні та військові питання. Особливу увагу слід приділяти людям, які постраждали від цього явища, адже і самі моряки, і їхні сім’ї отримують важкі психологічні травми. Сьогодні активно розробляється програма гуманітарної підтримки, яка включає в себе передрейсову підготовку до кризи. «Вже створена ціла програма для моряків, яка допоможе зрозуміти, що їх очікує в полоні, яким чином можна звести до мінімуму негативні наслідки», — розповів Олександр Димитревич. Розробляються також правила щодо відповідальності судноплавних компаній, зокрема щодо допомоги сім’ям полонених моряків. Експерт підкреслив, що зараз далеко не всі судновласники чесно платять морякам, які побували в полоні, і це не дає по­страждалим забути про все пережите. Їм доводиться практично «вибивати» свої гроші, що аж ніяк не сприяє загоєнню психологічних травм. І хоча на їхньому боці виступає вся морська громадськість, власник судна, який через захоплення зазнав величезних збитків, не завжди погоджується заплатити команді.