Постріл, що пролунав під час полювання на вовків у маслиновому гаї біля села Ольгинового Великомихайлівського району, виявився фатальним для 13-річного хлопчика

Даний факт одразу потрапив у розряд резонансних злочинів. І телекомпанії розгорнули об’єктиви до джерел нової інформації. Одні шукали сенсацію, інші винних. А з’ясування обставин відклали на потім.

Жителі села досі не можуть спокійно розповідати про те, як столичні телеоператори не просивши дозволу ввійшли у двір, де відспівували загиблого Влада, по­хазяйськи почали розставляти штативи камер, вказувати людям у жалобі, як стати, щоб вийшов кадр… З подачі репортерів убивцею хлопчика став його рідний дядько.

Однак фатальний постріл зробив Ми­­­кола – 29­річний член мисливської бригади, яка мала дозвіл на відстріл вовків і лисиць, які схильні до сказу та допікають селянським господарствам. У Великомихайлівському райвідділі міліції сказали, що зараз він утримується під вартою. Миколі інкримінується стаття 119 КК «Убивство з необережності».

В азарті полювання молодий чоловік хотів підстрелити дику козу, що раптово вибігла з кущів. Так, це було порушенням регламенту. Так, брати на захід, пов’язаний із застосуванням зброї, трьох хлопчаків (одним із них був Влад) – вкрай необачно. Але оголошувати стрільця холоднокровним убивцею – значить виказати таку ж безсердечність, яку намагаються йому приписати. У маленькому селі із двох десятків дворів, де всі якщо не родичі, то близькі сусіди, Микола знав Влада з малих літ і ставився тепло – адже в самого двоє дітей. Кажуть, його каяття сильніше, ніж страх перед майбутнім офіційним судом. Людський суд інший: замість передбачуваного мстивого бажання покарати земляка селяни йому співчувають. Директор школи Світлана Манько, де навчався хлопчик, сільський голова Володимир Барнасевич чули від бабусі Влада, що й вона не винуватить свого односельця. Може, тому й живе земля, що є на ній люди, здатні по­християнськи пробачати!

Спробуймо зрозуміти соціальні джерела того, що сталося в Ольгиновому.

Хлопчик зростав у великій родині – старша сестра­восьмикласниця, двоє близнюків­п’ятикласників і маля 4 років. Молода мати, що вимушено виїхала на заробітки до Одеси, – не частий гість у рідному домі. Дітей виховують її батьки: як у народній приказці, що справжня мати – це бабуся. Вона інтуїтивно по­жіночому передчувала лихо й не хотіла відпускати онука на полювання з дядьком. А хлопчик просив із фатальною наполегливістю, навіть домовився з братом, щоб той за нього випас корів. До речі, завдяки великому натуральному господарству діти в родині й були ситі. Тільки підліткові доводилося виконувати багато фізично тяжкої та одноманітної роботи. Разом зі школою вона поглинала весь вільний час Влада. Зрозуміло, що емоційний розпал полювання, романтичний смак ризику могли запаморочити хлопчикові голову. І ще, вважають учителі, причетність до чоловічого братства, здатного у свідомості дитини витиснути притамовану прикрість безбатьківщини.

Власне, четверо членів мисливської бригади й самі молоді люди. Дядькові 25 років. Це – діти епохи перебудови 80­х років. Їхню свідомість формували не так книжки про добрих чарівників, як сувора реальність. Покоління сьогоднішніх тридцятирічних зросло на соціальних стресах від розпаду величезної країни, на страхові перед розгулом криміналу на початку 90­х. Потім – масовий психоз політичних шоу, затривала експресія Майдану, економічна криза, агресія новітніх молодіжних рухів. Не дивно, що тихий сільський хлопчик при всій своїй доброті, любові до футболу та малювання шукав розрядки в авантюрній пригоді з гонитвою та пострілами.

А скільки у відділі освіти Великомихай­лівської райдержадміністрації знають прикладів, коли інші бездоглядні однолітки Влада вбивають своє дитинство в барах, кидаються в безодню підліткової злочинності! Деякі матері­одиначки народжують знову лише для того, щоб одержати від держави «дитячі» та прогодувати на ці гроші старших. У селах буяє безробіття. І нерідко бідолаха йде підстрелити козу або козулю не тому, що він злісний браконьєр, а для того, щоб поїсти. А інші мовчать, бо не вбачають різниці між сумлінним повідомленням органів правопорядку й анонімним стукачеством.

Але найстрашніше, що таке може статися в будь­якому селі, районі, області. І які б соціальні колізії не стали причиною трагедії, всі винні мусять понести покарання.

P.S. Свою думку про трагічну подію висловив голова Одеської облдерж­адміністрації Едуард Матвійчук:

– Це волаючий випадок: мало того, що це було незаконне полювання, так ще й до цього полювання залучили дітей. І до мене надійшла інформація: родичі загиблої дитини між собою домовилися, що нібито вже не мають претензій одне до одного в надії зам’яти справу. Хочу вас запевнити, що в Одеській області ніколи не буде такого, щоб влада закрила очі на такі волаючі факти. Загинула людина, і винуватці того, що сталося, будуть відповідати за всією строгістю закону. У мене нагромадилося багато запитань також до керівництва Великомихайлівського району. Як взагалі діти могли бути залучені до участі в полюванні? Персональну відповідальність за цю трагедію несуть начальник обласного управління лісового та мисливського господарства і голова районної державної адміністрації. Повідомляю вам, що вони обоє вже написали заяви про звільнення з роботи.

Під час своєї прес­конференції ситуацію прокоментувала начальник управління освіти та науки обласної державної адміністрації Тетяна Лазарєва:

– Голова обласної державної адміністрації доручив терміново провести уроки й батьківські збори, бесіди зі студентами, на яких потрібно розповідати про безпеку, і взяв це питання на особливий контроль. Що стосується смертельного випадку у Великомихайлівському районі, то винні в цій трагедії, безсумнівно, мусять бути покарані. Не можна так безвідповідально ризикувати життям дітей.

За словами Тетяни Лазарєвої, вчора у школах Одеської області було проведено 13 тисяч уроків, 700 занять у дошкільних навчальних закладах, а також уроки з безпеки життєдіяльності у професійних технічних училищах Одещини.