В управлінні освіти та науки Одеської облдержадміністрації працює сектор професійно­технічної освіти, який курирує сорок сім навчальних закладів даного профілю. 31 з них – це державні ПТУ, 5 філій. 8 закладів є структурними підрозділами вузів. Три навчальні центри системи профтехосвіти працюють при установах виконання покарань.

Про те, чим і як живе сьогодні профтехосвіта, розповіла начальник управління Тетяна ЛАЗАРЄВА.

– Тетяно Олександрівно, до 1991 року в області досить успішно працювали 62 професійно­технічні навчальні заклади. Сьогодні їх сорок сім. Багато це чи мало для Одещини?

– Я вважаю, що цього цілком достатньо для підготовки кваліфікованих робітничих кадрів, необхідних для нашого регіону. На сьогоднішній день наші заклади профтехосвіти готують кваліфікованих фахівців зі 169 простих та інтегрованих професій. Хочу підкреслити, що ми особливу увагу приділяємо моральному та фізичному здоров'ю учнів.

– Не секрет, що існує стереотип – до училищ та ліцеїв ідуть навчатися лише ті, хто погано навчався в школі та не зміг вступити до вузу.

– Зараз усе змінилося. Саме в училищі, одержуючи професію, дитина може остаточно переконатися у тому, чи правильно вона орієнтована у виборі спеціальності.

Скажу більше, в наших училищах системи ПТО навчаються люди, які раніше вже отримали вищу освіту. Минулого року таких було 12 чоловік, у позаминулому – 9. Це громадяни старші тридцяти років, які захотіли опанувати робітничу професію.

Звичайно, у нас не обходиться без проблем. Згідно з чинним законодавством, діти повинні одержувати 50% оплати за практику, ще 50% роботодавець повинен перерахувати навчальному закладу. На жаль, дуже часто це неможливо. Особливо це стосується суб'єктів діяльності, що відносяться до агропромислового комплексу.

Ми неодноразово зверталися до Міні­стерства та до Кабінету Міністрів із проханням дію цього пункту тимчасово призупинити, щоб дітей брали на практику без проплати, або замінити слово «практика» словом «стажування». В останньому випадку необхідність в оплаті відпала б. Сподіваємося на позитивне рішення Верховної Ради.

– Гадаємо, це не єдина проблема…

– У навчальних закладах профтехосвіти застаріла техніка, недосконале устаткування. Особливо гостро це питання стоїть для училищ аграрного профілю. Необхідно відзначити, що завдяки рішенню облдерж­адміністрації та облради три училища (у Березівці, Овідіополі, Тарутиному) у 2010 році одержали в оренду три одиниці сучасної зернозбиральної техніки для навчання майбутніх механізаторів. Звичайно, хочеться, щоб у всіх наших аграрних училищах були такі «навчальні посібники». На державному рівні заплановано відкрити в області кілька інноваційних центрів, у яких буде зосереджено новітню техніку для навчання дітей.

Певні кроки в цьому контексті будуть зроблені і на регіональному рівні завдяки реалізації комплексної програми «Освіта Одещини», що передбачає і фінансову підтримку в питанні відновлення матеріально­технічної бази профтехучилищ. Нашу впевненість у якісному її поліпшенні ми пов'язуємо і з реалізацією проекту «Народний бюджет», ініційованого губернатором Едуардом Матвійчуком. Важливу роль тут відіграє і Міжгалузева рада з професійно­технічної освіти, створена при облдержадміністрації у 2010 році.

Ще одна больова точка профтехосвіти – відсутність гуртожитків.

Якщо раніше в нас при кожному навчальному закладі було по два­три гуртожитки, то сьогодні їх всього лише 27, і вони, переважно, розташовані у сільській місцевості. У місті Одесі лише три училища мають гуртожитки, але й вони не розв’язують проблему.

– На ринку, особливо будівельному, постійно з'являється щось нове: техніки нанесення матеріалу, інструменти, та й сам матеріал. Чи встигають навчальні заклади області за цими віяннями?

– При закладах профтехосвіти у нас діють три інноваційні центри. Вони співпрацюють із «КНАУФ Маркетинг Україна» і «Хенкель Баутехнік (Україна)». Ці фірми дуже допомагають в оснащенні будівельними матеріалами. Вони також надають своїх професіоналів, які навчають наших майстрів. Потім останні доносять будівельні нововведення до учнів.

Як Ви вірно підмітили, ми спостерігаємо велику кількість нових будівельних технологій. Однак мало закупити матеріал. Потрібно навчити з ним працювати.

На сьогоднішній день для дитини, яка закінчила одне з наших ПТУ будівельного профілю, не виникає проблем при роботі з тим або іншим новим матеріалом.

Ми розуміємо, що не можемо сьогодні навчатися по­старому. Шити взуття так, як шили його 20 років тому, ми не маємо права.

Також профтехосвіта немислима без трьох складових: стандартів, співпраці з роботодавцем та практики на виробництві.

– Чи збереглася форма направлення на роботу?

– Так. Більше того, вона вдосконалена. Але я вважаю, що над нею ще потрібно працювати.

Розглянемо ситуацію: після закінчення навчального закладу випускник прийшов на підприємство. Йому щось не сподобалося. Юнак чи дівчина хоче перейти на інший завод цього ж профілю. Але законодавство його зобов'язує відпрацювати три роки на тому підприємстві, яке його направляло. Чому б не надати право молодим людям працювати там, де їм подобається?

– Які спеціальності найзатребуваніші? Напевно, морські?

– Ні, Ви знаєте, на першому місці – будівельні, на другому – морські, на третьому – професії, пов'язані з харчовою промисловістю.

– А які входять до числа рідкісних у нашому регіоні?

– Таких професій небагато: флорист, лісник, єгер, ливарник, коваль.

– Тетяно Олександрівно, Ви якось згадали, що іноземні інвестори хочуть бачити наші дипломи.

– За часів будівельного буму, який охопив країну кілька років тому, питання документального підтвердження будівельної освіти стало особливо актуальним. Таку ситуацію створили саме закордонні будівельні компанії. Робітники з дипломами і без таких стали приходити до наших навчальних закладів та просити взяти їх на навчання, курсову підготовку або перепідготовку. Виявляється, інвестор хотів бачити, що людина, яка споруджує будинок за його гроші, професійно підготовлена, тобто розуміється в усіх тонкощах своєї справи: вміє працювати з тим або іншим матеріалом; знає, що таке техніка безпеки. І в неї обов'язково повинен бути відповідний документ, що підтверджує її вміння, знання та навички. Погодьтеся, це вважається нормальним та правильним у будь­якій цивілізованій країні світу.

У зв'язку із цим я вважаю, що в жодному разі не можна оптимізувати систему профтех­освіти. Адже вже сьогодні саме робітничі кадри є основним базисом економічного розвитку країни.