Відомо, що за всіх часів виноградарство було ефективним бюджетоутворюючим видом господарювання, а в окремі несприятливі за погодними умовами роки виноград був, так би мовити, і страховою культурою. Але в останні десятиліття, на жаль, у галузі є чимало проблем. Що необхідно, щоб повернути колишню славу виноградарству та зробити його конкурентоспроможним на світовому ринку? Про це наш кореспондент веде бесіду з директором Національного наукового центру «Інститут виноградарства та виноробства ім. В.Є. Таїрова», доктором сільськогосподарських наук, членом­кореспондентом НААН України, заслуженим працівником сільського господарства України В'ячеславом ВЛАСОВИМ.

– В'ячеславе Всеволодовичу, виноградарство в Україні переживає серйозне реформування на шляху до досягнення рівня, відповідного до вимог сучасного міжнародного ринку. Чи до снаги нам ці новації?

– Безумовно. І на багато які питання ми готові дати відповіді. Ще 2008 року з ініціативи інституту ім. В.Є. Таїрова було ухвалено Концепцію та Програму розвитку виноградарства й виноробства України до 2025 року. На її основі розробляються регіональні програми, які покликані врахувати тенденції в галузі за останні роки, обґрунтувати шляхи розв'язання основних її проблем, а також скоригувати основні прогресивні показники. ННЦ «ІВтаВ ім. В.Є. Таїрова», у тісній співпраці з Головним управлінням агропромислового розвитку області, розробляє у 2012 році програму розвитку виноградарства нашого регіону та розпочинає розробку аналогічних довгострокових програм розвитку виноградарства в Миколаївській, Херсонській і Закарпатській областях.

– Якщо не помиляюся, останній перепис виноградників був зроблений у нашій країні 1998 року...

– Саме так. Сьогодні назріла гостра потреба створення та провадження кадастру виноградників у загальному земельному кадастрі на основі планово­картографічного матеріалу з ідентифікацією виноградних насаджень і характеристикою екологічних умов вирощування винограду. 2012 рік можна назвати точкою відліку у створенні кадастру виноградників України. На підставі доручення міністра Мінагропроду М.В. Присяжнюка, даного на нараді в Массандрі у травні 2011 р., ученими інституту розроблено методичні рекомендації щодо складання кадастру виноградників. У грудні 2011 р. вони були схвалені та рекомендовані до публікації Науково­технічною радою Мінагропроду.

На нараді в Ялті 8 травня цього року було ухвалено стратегічне рішення щодо створення кадастру виноградників України з урахуванням екологічних умов протягом 2012 – 2014 рр. На першому етапі, в 2012 році, планується складання кадастру виноградників в Одеській області (Тарутинський, Болградський, Овідіопольський, Арцизький райони) з охопленням загальної площі насаджень 15,2 тис. га.

– Не сумніваюся, що кадастр виноградників буде створений, але у нас сьогодні, на мій погляд, серйозна проблема із забезпеченням галузі якісним посадковим матеріалом.

– Виноградний посадковий матеріал мусить мати клоновое походження та бути вільним від вірусної інфекції. Такі саджанці можуть забезпечити стабільну продуктивність, високу якість урожаю та довговічність. У нашому інституті створено Центр клонової селекції, що займається вивченням клонів від Закарпаття й до Криму, включаючи все Північне Причорномор'я. За останні роки співробітниками Центру виділено 98 клонів 45­ти сортів винограду, закладено базові маточники прищепи та підщепи на загальній площі 54 га, розпочато вирощування сертифікованих саджанців. Процес стримується відсутністю державної підтримки виноградних розплідників, їхньою низькою матеріально­технічною забезпеченістю, недосконалістю нормативно­правового забезпечення. Тому наш інститут підготував бізнес­план щодо переустаткування наших виноградних розплідників: ще в 2011 році розроблено програму виробництва посадкового матеріалу винограду категорії «сертифікований», яка схвалена загалом науково­технічною радою Мінагропроду та очікує тепер затвердження правової основи клонів і категорій посадкового матеріалу винограду. Ці питання дуже важливі й для Одеської області, оскільки більша частина посадкового матеріалу винограду України виробляється саме в її виноградних розплідниках.

– Чи погодитеся Ви зі мною, що реалізація державної політики розвитку галузі, дотримання та виконання законодавчої й нормативної бази в Україні не витримує критики?

– І насамперед, Іване Георгі­йови­чу, через відсутність єдиної, дієвої та спеціалізованої управлінської вертикалі в галузі. З одного боку, Міністерство аграрної політики та продовольства України видає розпорядження, прагне провадити політику розвитку галузі відповідно до державних програм. З іншого боку, існують різні громадські професійні об'єднання – корпорації, холдингові компанії, асоціації тощо (сьогодні їх добрий десяток), які вирішують свої проблеми своїми засобами, іноді без врахування інтересів держави, без чіткого дотримання законодавства тощо. Тому назріла необхідність створити за прикладом розвинених виноградарських країн світу Національну раду виноградарства та виноробства, як консультативно­дорадчий орган при Міністерстві аграрної політики та продовольства України. До складу такої ради мають увійти представники владних структур Мінагропроду, Мінекономіки, провідні вчені галузі, відомі виробники винограду та вина. Рекомендації Національної ради мають неодмінно враховуватися керівними органами галузі при вирішуванні питань. У 2011 році ННЦ «ІВтаВ ім. В.Є. Таїрова» розробив Положення про діяльність Національної ради, яке зараз обговорюється.

– Багатьох фахівців сьогодні хвилює підготовка кадрів виноградарів середньої ланки.

– Додам ще, і підготовка фахівців з вищою освітою, яка на сьогоднішній день здійснюється у відриві від виробництва. Є серед наших планів такий: організувати при інституті школи підвищення кваліфікації фа­хівців середньої ланки, фермерів, виноробів­аматорів. Ми вже створили 15 спільних спеціалізованих кафедр вузів Одеси на нашій базі, у яких готуються магістри й фахівці: з виноградарства та виноробства, екології, молекулярної генетики, захисту винограду від хвороб і шкідників, механізації, що вигідно й вузівській, і аграрній науці.

– В'ячеславе Всеволодовичу, Ви майже одинадцять років на посаді директора. Завдяки Вам для України збережено інститут Таїрова. Що є Вашою гордістю як керівника?

– По­перше, Указом Президента України 2003 року інститутові надано статусу Національного наукового центру «Інститут виноградарства та виноробства ім. В.Є. Таїрова»

По­друге, 2004 року Вища атестаційна комісія України вперше створила при інституті спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських і докторських дисертацій. За цей час підготовлено для галузі близько 20 докторів і кандидатів наук за фахом «Виноградарство».

З 2006 року інститутові Таїрова доручено координацію науково­дослідних робіт у галузі виноградарства в Україні в межах науково­технічної програми «Виноградарство» НААН України.

В інституті акредитовано дві лабораторії за європейськими правилами ISO 17025 (лабораторія виноробства та лабораторія вірусології й мікробіології), а також оновлено загалом матеріально­технічну базу відділів і лабораторій інституту. Це дає вченим інституту змогу виконувати низку міжнародних науково­дослідних проектів, зокрема – міжнародні проекти у співпраці з Італією, Францією, Австрією щодо вивчення клонів Європи в основних виноградарських регіонах України від Одеської області до Закарпаття та Криму, проект на грантовій основі у співпраці з Румунією із проблем агроекології, проекти щодо вивчення генетичних ресурсів винограду у співпраці з Австрією, Німеччиною, Росією та з біотехнології – у співпраці з Болгарією.

Відновлено втрачені в попередні роки спільну наукову роботу та обмін інформацією зі спорідненими інститутами понад 20 країн з розвиненим виноградарством – Росії, Молдови, Австрії, Китаю, Румунії, Болгарії, Франції, Німеччини, ПАР, Італії та ін.

Слід також підкреслити, що інститут виступає за активну участь України в роботі Міжнародної організації винограду та вина (МОВВ, штаб­квартира в Парижі), віце­президентом якої засновник нашого інституту В.Є. Таїров був протягом 35 років, а Одеської області – в роботі Асамблеї європейських виноградарських регіонів. З ініціативи інституту цього року створено Міжурядову комісію з виноградарства країн СНД.

І на завершення: для закріплення молодих учених і фахівців в інституті ім. В.Є. Таїрова створюються умови для творчої праці та поліпшення побуту. Саме молоді передусім виділяється житло та земельні ділянки для ведення садівництва. Тому сьогодні 50% співробітників становить молодь, а це – майбутнє інституту.

Ми запрошуємо Вас відвідати наш науковий центр, і Ви переконаєтеся, що вигляд інституту й селища неухильно поліпшується. Це яскравий штрих до портрета сучасного виноградарства та виноробства України.