Жнива в Білгород-­Дніст­ровському районі близькі до завершення. Вони збіглися із критичними оцінками температур повітря: зерно на полях зріє буквально на очах. Хлібороби поспішають зібрати його в найкоротший термін. На сьогодні район зібрав близько 30 тисяч тонн зерна. При цьому середня врожайність становить лише близько 20 центнерів на круг.

Традиційно першу тисячу тонн нового врожаю намолотили в СК «Шаболат» і ТОВ «Адамівка». Починаючи з 18 липня, на полі «Шаболата» розмістився цілодобовий механізований літній табір. Роботу хлібороби починали з першими променями сонця і продовжували весь світловий день.

– За який час плануєте закінчити перший етап жнив? – запитую у старшого агронома СК «Шаболат» Дмитра Биценка.

– Ми завжди починаємо й завершуємо жнива в районі першими. Збиральні площі нашого господарства невеликі й становлять 2300 гектарів. Гадаю, впораємося до перших днів липня. Для цього на полях працюють вісім залучених потужних комбайнів. Чотири з них прибули із сусіднього Саратського ра­йону, інші з Балти. Іде напружена робота з косіння озимої пшениці на 980 гектарах. Також підлягають збиранню 500 га озимого ячменю, 250 га ярого ячменю, 450 га гороху та 150 га вівса. Попередні підсумки щодо врожайності скромні. Озима пшениця дає лише по 14 центнерів з гектара. У той час, коли ця цифра в колишні роки була не нижчою за 30 центнерів. Ячмінь теж слабенький. Сьогодні це близько 20 центнерів на круг замість торішніх 30­35 центнерів.

У літньому таборі для хліборобів організовано повноцінне триразове харчування. До машини, що доставила гарячий обід, підходять механізатори, помічники комбайнерів, водії. На обличчях чоловіків проступає втома. Обідають поспіхом. Хто стоячи, хто присівши навпочіпки у півтіні опорного стовпа. Але після обіду та короткого відпочинку настрій поліпшується, дехто навіть дозволяє собі перекинутися жартами із приводу «раритетної» пожежної машини, яка невідступно чергує поруч.

У плині бесіди з механізаторами набираю номер телефону керівника СК «Шаболат» Михайла Павловича Чернеги. Виявляється, зараз він конт­ролює перебіг жнив на іншому віддаленому полі.

– Згоден, цього року особливо результатами врожайності не похвалишся, – відповідає на моє запитання Михайло Павлович, – але ми й цим задоволені. Щиро кажучи, готувалися до гіршого. Восени зерно поклали практично в суху землю. Взимку його не пощадили сильні морози, що сягали 18­20 градусів. Спасибі велике вченим, вони підказали, як виходити з такої пікової ситуації. Частину озимих, зокрема ріпак, довелося пересіяти ярими культурами. Зібране зерно зараз відправляємо на сушіння. Дуже турбуємося, щоб упоратися до повторних гроз і дощів, які вже пройшли на території району.

У цей час два вщерть заповнені комбайни прибиваються до краю поля. Незабаром вони перевалили зерно у вантажівки. Хлібороби знову включаються в трудовий ритм. Їм належить максимально швидко та без втрат зібрати з такою працею вирощений урожай.