Цими днями спеціально для школи кінокритиків у межах ОМКФ були проведені лекції та майстер­класи маститих зарубіжних колег, які розповіли про останні тенденції і розуміння цієї професії на Заході.

– Втішений, що ви зібралися недільного ранку. Якби я провадив лекції у такий час в Англії, я говорив би з порожньою залою. Я вражений вашою запопадливістю, – такий вступ до лекції зробив британський кінокритик, редактор журналу «Curzon Magazine» Іен Сміт.

Як розповів містер Сміт, у Британії існують два види кінокритиків: ті, які повинні написати рецензію на фільм дуже швидко – їх називають оглядачами, і ті, яким потрібен час, погляд з відстані, щоб глибше проаналізувати фільм, порівняти його з іншими кінороботами, почитати інші рецензії.

– Саме завдяки критиці фільми стають відомими, – розповідав англієць. – Різниця між професійним, талановитим критиком та любителем, насамперед у тому, що «профі» з перших кадрів може оцінити фільм та сказати, шедевр перед нами чи ні.

Сміт порівнює критиків із пророками: критики дивляться з відстані і можуть визначити не лише подальший розвиток кінематографа, але й те, куди котиться цей світ.

До речі, про актуальне питання, яке пронизує всі кіно­критичні «тусовки»: кінокритика померла? Іен Сміт, а за ним і чеський кінокритик Індришка Блахова, яка також прочитала лекцію для учасників школи кінокритиків, у цьому питанні схожі: загроза йде не ззовні. Справа лише в якості текстів. Це основне. Мало написати гарний фільм або поганий, слід пояснити – чому він поганий чи гарний. У цьому відмінність від блоггерів та кіноманів, які пишуть про кіно, але часто не спроможні аргументувати свою думку.

– Часто глядач не сприймає думку кінокритика, мовляв, навіщо мені слухати якогось претензійного сноба, який розмірковує про мій улюблений фільм, якщо я можу запитати думку людей з вулиці? – розповідає шотландський кінокритик, редактор, письменник Ханна Мак Гілл. – Але якщо я йду до лікаря, то я хочу дізнатися його думку, тому що він має освіту у цій сфері.

Не менш цікаву лекцію провів іменитий та дуже авторитетний російський кінокритик та кінознавець, почесний президент ФІПРЕСИ (Міжнародної Федерації кінопреси), автор понад десятка книжок про кіно Андрій Плахов. Він розповів про те, що деякі режисери називають кінокритику «мухами на тілі кінематографа».

– Можливо й так, але ці мухи не дають спати цьому тілу, не дозволяють йому розслабитися. Кінокритика спрямовує кіно в потрібне русло, – переконаний Андрій Плахов.

Також А. Плахов порекомендував кінокритикам­початківцям дивитися багато фільмів, але без фа­натизму, а із системним підходом, і не переставати поповнювати свої знання у галузі історії, літератури, музики та живопису.

Кінокритики, яких зібрав цього року Одеський міжнародний кінофестиваль, переконані, що людина цієї професії повинна володіти: а) вмінням мислити в контексті, б) наявністю кінокультури та широкого кругозору в інших сферах культури і життя, в) талантом та вмінням цікаво викладати побачене.

У той же час сучасність така, що чиста кінокритика навряд чи може прогодувати, тому потрібно мати багато інших журналістських навичок: брати інтерв’ю, робити репортажі, огляди тощо. Багато кінокритиків зараз стають організаторами фестивалів та дистриб’юторами фільмів, висвітлюють події ширшого профілю.