У народ нині подалися всі. Ті, хто має владу, — щоб знову чогось наобіцяти, хто має намір її здобути за підсумками прийдешніх виборів — щоб переконати людей у своїй правоті та в правильності свого плану дій.

Народний депутат України від Об’єднаної опозиції ВО «Батьківщина» Геннадій Москаль та кандидат у депутати Верховної Ради по 139-у виборчому округу від Об’єднаної опозиції ВО «Батьківщина» Олександр Горін нещодавно побували у Великомихайлівському та Фрунзівському районах, де зустрілися з місцевими жителями, мали відверті розмови з виборцями, серед яких було чимало їхніх прихильників, а також тих, хто ще мусить зробити свій вибір, отримали накази та численні запити. З ними у команді працював досвідчений юрист, який на місці консультував громадян.

Обидва райони — депресивні, виживають на державних дотаціях. Це непокоїть людей, які не бажають бути нахлібниками й водночас не мають можливості працювати та жити повноцінно. Про це вони відкрито говорили.

Селище Велика Михайлівка. На центральній площі зібралися місцеві мешканці. Хоч гурт утворився й невеличкий, проте, кажуть, зійшлися найсвідоміші, хто не залежить від нинішньої влади, кого вона не пригорнула до себе ні посадою, ні іншими благами, хто насмілюється відверто її критикувати і хто хоче кращого життя як для себе, так і для всього народу України.

Люди говорили кожен про своє, про те, що справді наболіло, однак у їхніх словах відчувався спільний протестний настрій. Ось лише кілька висловлених думок.

Еріка Хотенко:

— Терпець у людей уривається. Влада звідусіль, немов навіжена, кричить про якісь покращення, та ми хочемо знати, для кого воно настало, те покращення? Люди свого часу повірили Ющенку — він все згубив, своєю зарозумілістю спаплюжив усі народні сподівання, потім віддали голоси за «регіоналів», які видавали себе за людей серйозних і навіть мудрих — одна брехня від них. Кому вірити? Де ті чесні й порядні люди, які зможуть керувати країною, які мають совість, які не крастимуть у пенсіонерів і в дітей?

Скільки можна знущатися над нашим бідним народом? Нашу родину в 55-у переселили сюди із Львівщини. Згадую, як ще маленькою мене допитував енкеведист, давав цукерки, щоб я тільки призналася, що до нас приходять «дядьки в зелених кашкетах», тобто бандерівці. Я їх у хаті справді не бачила, тому й мовчала. А маму «за зв’язок із ворогами трудового народу» по шию закопали у землю. Знаєте, тепер я себе відчуваю по шию закопаною у землю. Ми не живемо, а виживаємо, хто як може, боячись завтрашнього дня.

І цей закон про мови… Збурюють народ, то чи не доводять усе до того, щоб переполовинити нашу державу: шматок до Росії приєднати, решту — Європі кинути? Тільки навіщо ми тій Росії, тим більше — заможній Європі? Я оце так відверто, бо нікого не боюся, я уже своє відбоялася. Та й сама добре розумію і знайомих переконую в тому, що нехтувати виборами не можна, що треба неодмінно прийти, бо вкрадуть навіть голос, єдине, що ми, прості люди, допоки ще маємо й завдяки чому ще можемо вплинути на ситуацію.

Оксана Чапушина:

— Запитуєте, як ми живемо у Великій Михайлівці? Погано живемо: роботи немає, люди спиваються, хворіють, починають красти, особливо молодь, яка не бачить просвітку в житті. Я тут народилася, тут народилися мої діти. Куди нам звідси зриватися, в які, скажіть, світи рушати, щоб мати гідне життя? Хіба ми ледачі чи якісь нероби, що отак бідуємо? Розорила влада все, що було, а нового не звела. Я хворію на цукровий діабет. Ліки дорогі. За сім років не отримала жодної пігулки від держави, хоча маю на те законне право. Якось чотири дні лежала в лікарні, то вже рік віддаю борги. Якби не корова, то взагалі сім’я голодувала б. А спробуй корову прогодувати, чи ту курку, якщо відро зерна на базарі доходить до 20 гривень! Це, напевно, останні вибори перед народним бунтом, бо якщо не поміняти цю злочинну владу, якщо людям не стане легше жити, — буде біда, і не встигнуть наші кривдники повтікати.

Людмила Шевченко:

— Мені 69 років, я ледве пересуваю ногами, але до лікарні не йду, бо не маю грошей заплатити за ліки, які припишуть. А в лікарнях з нашими статками не рахуються. Треба чи не треба, а ліки купуй! Їм із Києва нічого не видно, а місцеве начальство раде, що має зарплату й матиме велику пенсію, їм не до наших бід і сліз.

Сподівалася на те, що доплачуватимуть нам як дітям війни, думала, зберу з тих грошей якусь суму та ляжу в лікарню. Не дочекалася. Чула, що люди отримують гроші, а у нас тут ніби про це й забули. Якоюсь темною дірою став наш район: нічого не виробляємо, нічого державі не даємо, тільки вибираємо раз за разом і голосуємо.

Олена Івіс, керівник Великомихайлівського районного виборчого штабу Об’єднаної опозиції ВО «Батьківщина», розповіла про порушення, які собі дозволяє місцева влада. Так, каже, нещодавно в райцентрі збирали підписи на підтримку «мовного закону»: приносили в бюджетні організації й установи списки співробітників і веліли ставити підписи, підтверджуючи тим свою прихильність до тієї безглуздості. Так само примушують вступати до Партії регіонів. Тиснуть на людей, лякають тим, що виженуть з роботи, якщо не будуть з ними заодно. А куди та вчителька чи міліціонер підуть, якщо їм за непокору вкажуть на двері? Такі брудні методи, каже активістка, хіба до чогось доброго призведуть?

Олена Івіс згадала, як з місяць тому активісти збирали в центрі селища мітинг опозиції. Щоб зробити зустріч яскравішою, запросили співаків, включили голосно музику. Народу зійшлося чимало, бо був вихідний день, лише бюджетники, залежні душі, не наважилися бути серед гурту, навіть близько боялися підійти: виглядали з-за ялинок. Люди бачили те. Хтось співчував заляканим землякам, хтось — глузував з них...

Слово взяв народний депутат Геннадій Москаль. Він зауважив, що Партія регіонів, коли скрізь розвішувала плакати «Розруху подолано!» навіть не додумалася чіпляти ті агітки на побілених стінах, а понавішувала вздовж роздовбаних доріг та біля розвалених корівників. Репліка сподобалася присутнім і вони дружно посміялися над «переможцями розрухи».

Поїздка відбулася у переддень національного свята — Дня Незалежності України. Люди погоджувалися з тим, що провладна партія, яка має сьогодні більшість у парламенті, яка попримощувала своїх на всіх керівних місцях, а отож — і останнє слово завжди залишає за собою, скрізь і всюди повивішувала партійні прапори, деінде навіть забувши бодай поряд примостити прапори державні. Отакі патріоти!

Геннадій Москаль і Олександр Горін, перебуваючи в колі людей, вислухали кожного, хто брав слово, відповіли на запитання, що стосувалися, в основному, їхнього бачення виходу із скрути, до якої загнала народ діюча влада. А для цього, казали, спираючись на текст передвиборної програми «Батьківщини», зможемо покінчити з роз­краданням бюджету — ось головне, з чого треба починати; скасуємо недоторканність для всіх — Президента, народних депутатів і суддів; видатки на утримання влади скоротимо удвічі; пільги можновладцям — скасуємо; позбавимо посадовців державних резиденцій і дач; створимо Національне антикорупційне бюро, яке зламає хребет корупції у владі, насамперед у правоохоронних органах, бо хіба можуть боротися з корупцією ті, хто нею керує? Проведемо, запевняли, антикорупційну люстрацію усіх чиновників, починаючи з суддів, прокурорів і слідчих: кожен, хто порушив закон або живе не за декларацією, буде звільнений з посади, притягнутий до відповідальності і позбавлений права працювати на державній службі; унаслідок люстрації відбудеться очищення суддівської системи та державної служби…

Для цього, казали Геннадій Москаль та Олександр Горін, спілкуючись із громадою Великої Михай­лівки потрібні свіжі сили, чесні й порядні люди в парламенті, які не заплямували своєї гідності й совісті, які мають Бога в серці. Представляючи жителям селища Олександра Горіна, народний депутат підкреслив: ця людина на ділі довела, що можна чесно вести бізнес, що можна допомагати людям. Олександр Васильович довів свою порядність як депутат Южненської міської ради. Геннадій Москаль характеризував його як людину просту й працелюбну, надзвичайно відповідальну, яка, сказав, мислить широко, по-державному, але при цьому переймається турботою про кожного, хто цього потребує.

Далі шлях проліг до села Йоси­півка Фрунзівського району. Колись дуже заможне село, в якому і сьогодні налічується понад 600 дворів, нині переживає велику скруту. Природний газ до них так і не добрався. Дорога з Фрунзівки до Йосипів­ки — суцільні ями та рівчаки. А як задощить, то перетворюється в глибокі калабатини, в які доводиться пірнати. Витрясає всі нутрощі, що ми на собі й відчули, добираючись до села. Правду казали люди: трясе так, що масло в коров’ячих дійках збивається. Цю дорогу називають «пам’ятником владі Януковича».

У центрі Йосипівки, біля сільського будинку культури, над дверима якого поруч із державним синьо-жовтим тріпотів на вітрі прапор Партії регіонів, а поряд красувався величезний портрет кандидата в депутати від провладної партії, зібрався чималий гурт людей.

Геннадій Москаль запитав сільського голову: чи знає той, що це є порушенням закону, що не можна агітацію вивішувати на бюджетних закладах? На ці слова чоловік аніяк не відреагував, а через кілька хвилин взагалі пішов, демонстративно тим показавши, що йому не цікаво слухати опозиціонерів. Люди ж не розійшлися.

Так ось, навіть в Одесі почули, що Йосипівка збирається бойкотувати вибори. Справа — в тій дорозі, обіцянка відремонтувати яку назбирала голосів і за нинішнього президента, і за депутатів усіх рівнів, яких після виборів ніхто у Йосипівці більше не бачив. Час іде, дорога ще більше розбивається. Люди злі й нікому більше не довіряють. Сказали, що на цих виборах до урн не допустимо жодної живої душі!

Кароока жіночка, яка назвалася Галиною, чи не тричі повторила, що вони нікого не бояться й чинитимуть так, як вирішили, як підказує власна совість, адже більше не купляться на солодкі, але порожні обіцянки.

Йосипівка традиційно живе з городів та з молока, яке дають корів­ки. Вони, казали люди, годують їх, а на грошах за здане молоко село вчить своїх дітей. Та от уже впродовж двох місяців його не приймають заготівельники. Ні в Йосипівці, ні в сусідній Павлівці. Більше того, не віддають грошей і за вже здане. Люди в розпачі, адже гроші потрібні на те, щоб зібрати дітей до школи, щоб підтримати студентів. Комусь на ліки, комусь на чоботи… Молоко нікуди дівати. Заготівельники кажуть, що молокозавод не приймає, і, буцімто, це пов’язане з відмовою Росії купувати наші тверді сири, в яких начебто знайшли пальмову олію.

— Наші корови пальм не їдять, — коментує одна із жінок. — Ми ви­тримуємо і свіжість, і жирність, а що вони там на заводах хімічать — ми того не знаємо. Здаємо літр за гривню сімдесят, що вже є недопустимим грабіжництвом селян, але ми змушені віддавати молоко за безцінь, щоб хоч якісь мати гроші. Скажіть, будь ласка, а те, що ми осоромилися на увесь світ за ті сири, що наші всі контролюючі органи куплені й перекуплені — то нормально, то там такі спеціалісти сидять? Хіба ми їх туди працевлаштовували? Отака й уся наша влада — продана й тричі перепродана! А ми своїми копійками розраховуємося за всі її промахи.

Олександр Горін, спілкуючись із громадою Йосипівки, відверто сказав, що зрозумів: йому повірять люди тільки тоді, коли допоможе ось хоча б у цій справі. Він береться її вирішити на користь йосипівців.

На місці оформили депутатський запит. Юрист взяв контакти людей, щоб повідомляти, як просувається справа.

— Порожні балачки та обіцянки — то вже пережиток позавчорашнього дня, люди на те не реагують. Приємно, що громада Йосипівки дружна, — зазначає Олександр Горін. — Я їм допоможу.

Поки ми з Йосипівки добиралися до Фрунзівки — там у центрі селища зібрався чималий гурт людей, які чекали на зустріч із Геннадієм Москалем та Олександром Горіним. Були серед того гурту й представники Європейської мережі організацій — спостерігачів за виборами. Спостерігачі, скеровані до Одещини, — Мурат із Казахстану та Ліма з Румунії, — представилися й вільно спілкувалися із фрунзівцями.

— Складається враження, що обласна влада не виїздить із Одеси й не відає, що твориться у райо­нах! — сказав Геннадій Москаль.

Люди схвально загули. Один за одним підходили до мікрофона й розповідали про те, як тяжко нині живуть, як тривожаться долею своїх дітей, яким немає місця на землі, де вони народилися; що з роду-віку місцеві не виїздили на заро­бітки, адже роботи вистачало вдома, а тепер вимушені рушати за копійкою; що «народний бюджет» з «народним медоглядом», які пропагують місцеві керівники — то чистої води окозамилювання; казали, що тутешнє начальство мало тривожать турботи простих людей — їм аби в кріслах утриматися… Хтось писав запит-заяву в наметі, де приймав юрист, хтось прийшов, щоб просто висловити на людях наболіле. Бідність, безробіття, злочинність, зневіра… Ось про що говорили люди. Запитували Геннадія Москаля та Олександра Горіна, що конкретно буде зроблено для райо­ну, для країни, якщо вони віддадуть свої голоси за Об’єднану опозицію ВО «Батьківщина».

«Ці проблеми створила влада. Шанс вирішити їх, — сказав Олександр Горін, — дає опозиція. І сьогодні є впевненість, що саме «Батьківщина» здатна здолати велике зло — корупцію, бідність, беззаконня, несправедливість, низькі зарплати і пенсії, свавілля судів і міліції, які уособлює панівна влада. Мафіозний клан хоче бути при владі довічно. Вибори дають можливість зламати його плани. Озброєний бюлетенями народ очистить Україну від кримінального окупаційного режиму. Ми маємо план, як зробити життя людини гідним, європейський вибір — незворотним, державу — справедливою, а владу — відповідальною».

«В економіці, — знову цитував Геннадій Москаль передвиборну програму «Батьківщини», — ми створимо нові робочі місця і підтримаємо підприємців. В Україні залишиться тільки сім податків. Позбавимо бізнес тиску з боку правоохоронних та адміністративних органів. Ліквідуємо податкову міліцію, яка мордує підприємців. Зупинимо потік контрабанди та неякісних товарів. Оголосимо війну монополіям у всіх галузях. Створимо умови для чесної конкуренції. Захистимо споживачів від монопольно високих цін на товари та послуги. Вся власність у країні буде прозорою. Створимо умови, за яких буде вигідніше платити податки, ніж хабарі чиновникам. Перекриємо канали виведення коштів через офшори. Проведемо розслідування майнових і фінансових оборудок сьогоднішньої влади. Майно, незаконно приватизоване командою Януковича, повернемо державі. Винних у порушенні закону притягнемо до відповідальності.

Наш план дій в економіці, — запевнив народний депутат від Об’єд­наної опозиції «Батьківщина», — вже протягом року дозволить підвищити прожитковий мінімум і мінімальну зарплату до 2400 гривень, зарплату вчителів, лікарів, науковців та інших бюджетників — удвічі. За п`ять років мінімальну зарплату збільшимо до двох прожиткових мінімумів. І з неї не стягуватиметься податок на прибуток. Зробимо перерахунок пенсій. Вони зростуть не на 100 гривень, як перед виборами, а на 334 гривні, як того вимагає закон. Несправедлива пенсійна «реформа» Януковича-Азарова-Тігіпка буде скасована. Порядок нарахування пенсій буде єдиним для всіх. Розмір пенсії залежатиме від трудового стажу, зарплати й умов праці. «Спецпенсій» не буде. Молодь отримає робочі місця. Ухвалимо закон, який гарантує перше робоче місце випускникам вишів, котрі навчалися за держзамовленням. Мораторій на продаж сільськогосподарських земель буде продовжено. Не дозволимо забрати у селян землю за безцінь. Видамо акти на право власності на вашу землю».

Є у передвиборній програмі «Батьківщини» і відповіді на багато питань, які турбують людей, і які не раз звучали під час зустрічей. Це, зокрема, і програма доступного кредитування для селян, і механізм встановлення справедливих закупівельних цін на зерно, молоко і м’ясо. Право пацієнта на гарантоване безкоштовне медичне обслуговування, запевняли промовці, будуть захищені законом. Мережу загальнодоступних медичних закладів планують розширити завдяки, скажімо, передачі до неї лікарень для депутатів і чиновників, зокрема «Феофанії». Для людей з особливими потребами на належному рівні буде реалізовано програму «Безбар’єрна Україна», а не так як сьогодні ставлять подекуди пандуси, якими і не кожна здорова людина спроможна піднятися, не те що у візку.

Як знаємо, впродовж останніх років депутати різних рівнів та громадські активісти, які представляють політичні сили, що згуртувалися нині в Об’єднану опозицію, не раз виступали проти закриття сільських шкіл, лікарень, дитячих садочків. Відтак по Україні, зокрема й у нас, на Одещині, їм вдалося захистити інтереси громад — не допустити зникнення цілої низки шкіл. І надалі, запевняли представники «Батьківщини», вони дбатимуть щоб дітки могли навчатися у рідній школі, а ще — щоб там був швидкісний доступ до Інтернету…

Вони закликали людей 28 жовтня прийти на вибори, проголосувати за себе, за свою Батьківщину, яка мусить, нарешті, розплющити очі та побачити у власному вікні світло!

Великомихайлівський — Фрунзівський райони.