За 21 рік незалежності Україна так і не вирішила надзвичайно важливого питання. Ми все ще далекі від європейської системи диверсифікації постачань енергоносіїв, коли на одне джерело припадає не більше 25 – 30% від усього об’єму їх експорту. Україна має значні запаси нафти й газу на шельфі Чорного і Азовського морів, однак їх видобуток досі відбувається в обмежених масштабах. Промисловий видобуток природного газу у великих масштабах (10 – 15 млрд куб. м) може початися на шельфі не раніше як через 7 – 10 років. Але альтернативу дорогому російському газові треба шукати вже сьогодні. І скраплений природний газ (СПГ) є найреальнішою альтернативою, яка до того ж може бути реалізована відносно швидко.

Конкурент труби

З початку XXI ст. за темпами зростання реалізації СПГ впевнено лідирує в конкуренції з усіма іншими видами палива. Очевидною перевагою СПГ перед трубопровідним газом є те, що його можна постачати в ту частину земної кулі, куди технологічно складно або невигідно прокладати газопровід. До того ж ринкові ціни на СПГ в Європі сьогодні на 120 – 150 дол. за 1 тис. куб. м нижчі, ніж ціни на російський трубопровідний газ. Наприклад, скраплений природний газ, який Литва отримуватиме зі США у 2014 році згідно з угодою, укладеною у травні 2011 року, коштуватиме на 30% дешевше від російського. Втім, ціни на скраплений газ коливаються залежно від сезону – від 400 дол. взимку до 200 дол. за 1 тис. куб. м влітку.

В першу десятку країн–експортерів СПГ входять: Катар, Індонезія, Малайзія, Австралія, Нігерія, США, Алжир, Росія, Оман, Єгипет. Станом на 2010 р. у світі діяло понад 80 технологічних ліній на 27 заводах зі скраплення природного газу сумарною потужністю близько 370 млрд куб. м. Серед найкрупніших імпортерів СПГ сьогодні є Японія, Південна Корея, Іспанія, Велика Британія, Тайвань і Франція.

Вперше ідея будівництва СПГ–терміналу почала обговорюватися в уряді України у січні 2005 року, однак ця ідея не була реалізована головним чином через протистояння між колишніми Президентом В. Ющенком і Прем’єр–міні–стром Ю. Тимошенко. Від–разу після приходу до влади команда Президента В. Януковича грунтовно зайнялася цим проектом. Вже у березні 2010 р. було затверджено План заходів на 2010 р. щодо реалізації інвестиційного проекту «Постачання в Україну скрапленого природного газу та будівництво регазифікаційного терміналу». У серпні того ж року Комітет економічних реформ при Президентові України надав проекту будівництва СПГ–терміналу статус національного в рамках Національного пріоритету «Нова енергія». 8 грудня 2010 р. розпорядженням КМУ № 2360 встановлено новий план першочергових заходів з підготовки проекту «LNG– термінал».

перші кроки

У вересні 2011 р. переможцем тендеру з розробки ТЕО СПГ–терміналу було визначено іспанську компанію «Socoin». Головними критеріями оцінки пропозицій були: ціна, досвід і якість виконання відповідних робіт, наявність кваліфікованих фахівців, термін виконання. Серед п’яти запропонованих майданчиків для будівництва терміналу було вибрано порт «Южний» поблизу Одеси, який є найбільшим глибоководним незамерзаючим українським портом, що дозволяє йому протягом всього року приймати великотоннажні судна.

Реальна вартість будівництва СПГ–терміналу складе 846 млн євро. Крім власне СПГ–терміналу, необхідно збудувати підводний канал для танкерів–газовозів, круг розвороту та хвилеріз вартістю 121 млн євро, а також трубопровід для приймання газу в українську газотранспортну систему вартістю 113 млн євро. Будівництво цієї інфраструктури має виконати НАК «Нафтогаз України». Згідно з ТЕО, 25% коштів, або близько 200 млн євро, для будівництва терміналу візьме на себе держава, ще 25% – консорціум із українських підприємств – споживачів газу, і ще 50% – іноземні інвестори.

Термін будівництва СПГ–терміналу оцінюється у 49 місяців і його введення в дію планується у 2016 році, а перший повний рік роботи – у 2018 р. Орієнтовна потужність терміналу – 10 млрд куб. м газу (дві черги по 5 млрд куб. м). Згідно з проектом, на першому етапі побудують або візьмуть в оренду тимчасовий плавучий термінал, який буде постійно пришвартований до причалу і функціонуватиме до завершення будівництва наземного стаціонарного терміналу з приймання СПГ. За словами голови Координаційної ради нацпроекту «LNG–термінал» Віталія Дем’янюка, завдяки плавучому терміналу в найближчі два роки Україна матиме на своїй території близько 5 млрд куб. м скрапленого природного газу.

8 серпня 2012 р. Кабінет Міністрів без суттєвих зауважень затвердив ТЕО будівництва СПГ–терміналу у порту «Южний», а також економічні показники, календарний план робіт та організаційну модель консорціуму з його будівництва. В цей же день Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 603–р про надання державних гарантій з метою залучення кредитів на суму до 2 млрд 305 млн грн для будівництва об'єкта.

шукаємо інвесторів

На даний час більше десяти компаній виявили своє бажання брати участь в інвестиційному конкурсі з будівництва морського СПГ–терміналу в порту «Южний». Серед потенційних партнерів інвестиційного консорціуму експерти називають Катар (компанії «Ras Gas» і «Qatar Gas»), Алжир, США, Азербайджан (за умови, що він почне будівництво заводу зі скраплення газу на чорноморському узбережжі Грузії), Туреччину (участь турецької компанії дозволить вирішити питання проходження метановозів через турецькі протоки Босфор і Дарданелли), Республіку Корея (корпорація «Korea Gas Corp.») Компанії «Excelerate Energy» (США) і «Enagas S.A.» (Іспанія) готові надати Україні необхідне устаткування для будівництва СПГ–терміналу. При цьому «Enagas S.A.» може виступити як основний інвестор будівництва СПГ–терміналу, а «Excelerate Energy» готова надати в оренду плавучий СПГ–термінал. Виступаючи 15 листопада ц.р. на саміті Атлантичної ради з питань енергетики і економіки в Туреччині, міністр енергетики і вугільної промисловості України Ю. Бойко заявив, що будівництво СПГ–терміналу в Южному почнеться 26 листопада ц.р. Роботи розпочне ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» із прокладання газопроводу для підключення терміналу до ГТС країни.

Будівництво СПГ–терміналу в Южному реалізується відповідно до закону «Про безпеку постачань природного газу» («Security of Gas Supply Act»), ухваленому Європарламентом 21 вересня 2010 р. Цей закон зобов’язав усі уряди країн ЄС в 2011–2014 рр. вжити заходи для будівництва інтерконекторів – морських СПГ–терміналів і газопровідних перемичок з метою забезпечення стабільного постачання газу населенню в період торгових блокад або надзвичайних станів. СПГ–термінал в Южному міг би стати частиною системи європейських інтерконекторів за умови його приєднання до найближчих СПГ–терміналів, що будуються на даний час в Румунії і Польщі.

через протоки

До кола потенційних постачальників СПГ в Україну, з огляду на відстань транспортування, доведені запаси газу, рівень видобутку, розвинутість інфраструктури скраплення та наявність вільних обсягів газу, слід віднести насамперед Азербайджан і Туркменістан, а також країни Північної Африки (Алжир, Єгипет, Лівію) і Перської затоки (Катар, ОАЕ, Іран, Ірак).

Катар, територія якого втричі менша за територію Одеської області, посідає третє місце у світі після Росії та Ірану за доведеними запасами природного газу – 25 трлн куб. м. Станом на 2010 р. видобуток газу там склав 116,7 млрд куб. м на рік, а експорт – 94.8 млрд куб. м. Катар має 14 терміналів газифікації і 54 метановози, що становить близько 20% загального флоту газовозів у світі. Таким чином, ця країна є світовим лідером з експорту СПГ і має великий досвід в інфраструктурних проектах. Тому не дивно, що Катар – пріоритетний потенційний постачальник СПГ в Україну. На початку травня під час візиту в цю країну Прем’єр–міністр України М. Азаров провів переговори з компаніями «Ras Gas» і «Qatar Gas» про підписання до кінця 2012 р. двох рамкових угод щодо постачання нам катарського скрапленого газу.

У вересні ц.р. досягнуто домовленості про те, що Туреччина щомісячно пропускатиме через Босфор і Дарданелли вісім танкерів зі скрапленим газом для України, що вдвічі більше від тієї кількості проходів метановозів через турецькі протоки, на які розраховував Київ.

Для доставляння скрапленого газу на СПГ–термінал Україна потребує метановозів, які може забезпечити постачальник газу або інвестор. Крім цього, метановози можна було б будувати на українських суднобудівних заводах. Однак, на жаль, їхні можливості видаються досить обмеженими. Основна причина у відсутності сер–йозних замовлень з боку вітчизняних судновласників, у першу чергу – державних, що змушує суднобудівні заводи України шукати замовників за кордоном. Сьогодні в Україні більше 80% суден будуються за закордонними конт–рактами. Так, у жовтні ц.р. на Херсонському суднобудівному заводі, який належить російській «Smart Maritime Group», для мальтійської компанії «SVL» випущено перший за останні 20 років невеликий танкер дедвейтом всього 7 тис. т, в той час як у світі сьогодні будуються мега–метановози дедвейтом 150 і 250 тис. т.

Доженемо?

На жаль, Україна в порівнянні з іншими країнами суттєво затрималась у своїх намірах отримувати СПГ. Так, Японія ще наприкінці 90–х років минулого століття отримувала більш як 90 млрд куб. м скрапленого природного газу на рік з Єгипту, Алжиру, Близького Сходу і Аргентини. Сьогодні експортні та імпортні СПГ–термінали ростуть як гриби після дощу по всьому світі і особливо швидко в Європі, Північній Америці і Азійсько–Тихоокеанському регіоні. У сусідніх з Україною державах – Росії, Туреччині, Болгарії, Румунії, Польщі, Литві – СПГ–термінали вже є, будуються або їх спорудження планується. Будемо сподіватися, що Україна надолужить вгаяний час і, побудувавши СПГ–термінал у Южному, суттєво зміцнить свою енергетичну безпеку.