Перший заступник голови правління Одеського обласного відділення Українського фонду культури, почесний член Національної спілки краєзнавців та Одеського товариства колекціонерів, заслужений працівник культури України Тарас Максим’юк звернувся до очільників Одеської області, профільних структур центральної влади з пропозицією про створення в Одесі українського культурологічного музейно-виставкового центру «Тарасів Дім», присвяченого великому синові українського народу Тарасові Шевченку, на основі зібраної ним унікальної колекції україніки.

Лист колекціонера, адресований голові Одеської обласної державної адміністрації Миколі Скорику, пропонуємо вашій увазі.

Вельмишановний Миколо Леонідовичу!

Цей 2014 рік проходить в Україні під знаком 200-ліття з дня народження великого сина України Тараса Шевченка.

Ще у березні 2006-го в приміщенні Одеського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка за адресою Пушкінська, 19, було відкрито музей-кімнату «Одещина — Шевченкові», створений на основі моєї різнобічної колекції україніки, яку я збираю в Одесі вже понад 50 років.

Тодішнє існування музею «Одещина — Шевченкові» було предметом пильної уваги одеської громадськості, гостей нашого міста. Особливо слід відзначити участь музею у заходах всеукраїнського свята «В сім’ї вольній, новій» у травні 2006 року, за участю письменників з усієї України та з-за її меж, міністра культури України, посадовців, городян. До цього свята музеєві було виділено кошти на придбання спеціальних рам та на видання альбому, в якому поетапно прослідковано та проілюстровано творчі та життєві зв’язки Тараса Шевченка з Одесою за його життя та пошанування пам’яті Великого Кобзаря на Одещині з 1861 року практично по сьогодення.

На превеликий жаль, через рік у музейній кімнаті впала частина стелі, на експонати полилася вода, пошкодивши частину з них. Коштів на ремонт не віднайшли. А згодом в Одеської «Просвіти» це приміщення взагалі відібрали. Тож я був змушений своїм коштом вивезти всі експонати та фонди цього музею, і тепер вони зберігаються в непристосованих умовах у різних місцях Одеси.

Тому сьогодні я пропоную обласній раді та обласній державній адміністрації відновити в Одесі музей, присвячений Тарасові Шевченку, але в більшому обсязі. Подібні музеї існують у Львові, Донецьку (там він створений за сприяння тодішнього голови Донецької облдержадміністрації, а нинішнього президента В.Ф. Януковича), Тернополі та інших містах України, де Тарас Шевченко не бував, але там достойно вшановують пам’ять про нього.

Для створення експозиції, формування фондів музейного комплексу «Тарасів Дім» я дарую свою колекцію україніки Одесі та Одеській області. Музейний комплекс «Тарасів Дім» має складатися з трьох основних та кількох додаткових експозицій (відділів), на які є достатньо експонатів у моїй збірці. (Їх стислий опис подається нижче — прим. Ред.).

На цей проект необхідне приміщення площею до 400 кв. м. Для цього, на наш погляд, ідеально могло б підійти приміщення Одеського обласного радіо, що до свого переїзду на 3-ю ст. Великого Фонтану займало другий і третій поверхи за адресою: вул. Троїцька, 43б. У даному випадку не доведеться нікого виселяти чи щось нове будувати.

Музейний комплекс «Тарасів Дім», як мені бачиться, має бути самостійною філією одного з музеїв Одеси (Художнього, Історико-краєзнавчого) зі своїм невеликим штатом співробітників, своїм кошторисом, фінансуванням, але зі спільною бухгалтерією. Даруючи свою колекцію громадськості, вважаю, що мав би очолювати цей музейний комплекс.

Створення в Одесі музейного комплексу «Тарасів Дім» у 2014 році буде гідним подарунком не лише вшануванню пам’яті Т.Г. Шевченка, а й подарунком одеситам і гостям нашого краю до чергового ювілею міста.

Стислий опис трьох основних та шести додаткових відділів музейного комплексу «Тарасів Дім» в Одесі

«Одещина — Шевченкові». Експозиція включає матеріали 1840-х—2014 років. Прижиттєві видання творів Т. Шевченка. Книжкові, журнальні, нотні, газетні видання другої половини ХІХ—початку ХХІ століття. Твори живопису, графіки, скульптури, кераміки, поштові листівки і марки, фотографії, медалі, плакати, афіші тощо ХІХ—початку ХХІ століття на шевченківську тематику.

«Графічна пісня Амвросія Ждахи». А. Ждаха (1855, Ізмаїл — 1927, Одеса) — відомий український художник, який першим в історії українського мистецтва розробив і здійснив концепцію ілюстрування «Кобзаря» Т. Шевченка як єдиної книжки — від обкладинки до заставок, кінцівок і буквиць (1890—1910). Він — автор графічних та живописних робіт на шевченківську тематику. Брав участь у конкурсі на пам’ятник Шевченку в Києві (1911—1914). Неперевершений автор всесвітньо відомих ілюстрацій до українських народних пісень, ілюстратор творів українських письменників, «Іліади» Гомера, Святого Євангелія, «Слова про Ігорів похід». Документи, акварельні, живописні твори, малюнки, фотографії, ілюстрації, листівки, книжкові, журнальні, газетні видання кінця ХІХ—початку ХХІ століття.

«Пензлем, різцем і пером». Життя і творчість Михайла Жука (1883, Каховка — 1964, Одеса). Видатний український художник, літератор, педагог. З 1925 року жив і працював в Одесі. Автор чотирьох портретів

Т. Шевченка (1921, 1925, 1929, 1931), член журі від Одеси Міжнародного конкурсу проектів пам’ятника Шевченкові в Харкові (1930). Один з чільних засновників Української академії мистецтв у Києві (1917—1918), довголітній викладач, професор Одеського художнього училища. Експозиція складається з великої кількості оригінальних живописних, графічних, кера-мічних творів 1902—1949 років, рукописів його літературних творів 1906—1940-х років, фотографій, книжкових, журнальних, газетних видань, листівок.

Додаткові відділи — менші за розміром експозиційної площі та за кількістю експонатів, але важливі за своїм значенням для історії української культури університетського міста Одеси і теж пов’язані певним чином з творчим доробком Тараса Шевченка та вшануванням його пам’яті у другій половині ХІХ—початку ХХІ століття.

Одеські українські видання 1834—2014 років. У наявності є основна кількість одеських українських видань ХІХ — середини ХХ століття.

Українські літературні альманахи і збірники ХІХ—середини ХХ століття. До 1905 року українцям було заборонено в Російській імперії видавати газети і журнали рідною мовою, їх почасти замінили альманахи та збірники, які видавалися і в Одесі («Нива», 1885, «З над хмар і з долин», 1903, «Багаття», 1905 тощо). Видання ХІХ—початку ХХ століття.

Український словник — сторінки історії. Внесок Одеси в українське словникарство. Видання ХІХ—початку ХХІ століття.

Меморіальна кімната Євгена Чикаленка (1861, Перешори, Котовський район Одеської області — 1929, Прага). Євген Чикаленко — великий український патріот, меценат, громадський діяч, якого дала Україні Одещина. Автор цікавих спогадів і щоденника, в яких яскраво фігурує Одеса, видавець щоденної української газети «Рада» (Київ, 1907—1914). Навчався в Одесі і жив з родиною тут до 1900 року і «любив Україну до глибини своєї кишені». Книжки ХІХ—ХХІ століття, фотографії, листівки, меморіальні речі тощо.

Поштова ілюстрована листівка в Одесі і в Україні (1895—2014). Оригінальні листівки, видані в Одесі, Києві, Львові, Полтаві та інших містах України, книги, каталоги тощо.

Музей однієї картини — панно М. Жука «Біле і Чорне» (1912—1914). Це панно з першим портретом молодого Павла Тичини вже має свою легендарну історію в українському мистецтві. Воно експонувалося як виставка однієї картини з 1988 року і до сьогодні в Одесі, Києві, Чернігові, Львові, Луцьку, Рівному, Житомирі, Вінниці, Хмельницькому. Планую провезти його по всіх обласних центрах України. Це панно вже побувало в Чикаго і Нью-Йорку (2006—2007), а також на виставці «Велике і Величне» у Києві (2013), яку відкривав у «Мистецькому Арсеналі» президент України В.Ф. Янукович до 1025-річчя хрещення Київської Русі. В експозиції — панно М. Жука «Біле і Чорне», література про нього, листівки, фотографії, афіші тощо.

Тарас МАКСИМ’ЮК, заслужений працівник культури України.