«Ми повинні поступово переходити до розмов про список Сенцова і Савченко. Це має бути конкретний санкційний список, як було у випадку Магнітського. Кожен у Росії, хто має стосунок до цих несправедливих рішень, не повинен почуватися у безпеці». Так м’яко і наддипломатично міністр закордонних справ України Павло Клімкін прокоментував ситуацію після вироку у справі так званих «кримських терористів» і напередодні суду над Надією Савченко.

Список створять,

а санкції розширять

Нагадаю, що санкції за «списком Магнітського» (аудитора фірми Hermitage Capital, який викрив злочинні схеми російських податківців і який фактично був убитий у московській в’язниці) стали законом Сполучених Штатів Америки. Жоден з російських суддів, прокурорів, тюремників і політиків, замішаних у цій справі, з кінця 2012 року не ступив на американську землю. А за запитами судів США активи цих людей заморожені в банках більшості країн Євросоюзу.

У справі Магнітського було, звичайно, замішане і кремлівське ке-рівництво. Але до російської агресії в Україні ніхто не ризикнув вводити санкції проти злочинного оточення Путіна. Тепер ситуація інша. Після демонстративного порушення міжнародних договорів та організації війни в центрі Європи до загального списку Сенцова—Савченко повинні бути включені, разом з бовдурами в погонах і маріонетками в суддівських мантіях, ініціатори беззаконня, що панує в Росії. Й обмежені в правах скрізь, де поширюється цивілізація на планеті.

Почасти такі обмеження діють. Спікеру Державної думи Сергієві Наришкіну влада Фінляндії нещодавно відмовила у візі для участі в засіданні Парламентської Асамблеї ОБСЄ, а у візі, виданій голові Ради федерації РФ Валентині Матвієнко, обмежено право пересування в радіусі 25 миль на території за межами будівлі ООН на Іст-Рівер.

У вересні для участі в засіданні та виступу на Генеральній Асамблеї ООН в Нью-Йорк має намір вирушити президент Володимир Путін. Ніхто не здивується, якщо його пересування в США буде обмежене так само, як свого часу обмежували для президентів Ірану, Судану та інших поплічників тероризму.

Без протоколу

Захопленим російськими окупантами й ув’язненим у російських тюрмах заручникам формування списку Сенцова—Савченко, звісно, не принесе негайного звільнення. Але прийняття такого списку як закону низкою держав і, головне, послідовне застосування обмежувальних заходів щодо максимального числа тих, хто становить опору рашизму, здатні похитнути злочинний режим. А крах режиму принесе свободу українським і російським в’язням сумління.

На відміну від дипломатів та офі-ційних осіб, змушених дотримуватися протоколу і, подібно до Павла Клімкіна, висловлюватися гранично обережно, громадські активісти у країнах вільного світу повинні, нарешті, поглянути правді в очі. Й публічно визнати, що після того, як цивілізація зіткнулася з середньовічною жорстокістю і здичавінням мас у країні, що володіє другим за потужністю ядерним арсеналом, не залишається іншого виходу, як постійний і наростаючий силовий опір силам зла.

Посилення тиску на російське керівництво в усіх напрямках, включаючи широкі санкції проти ро-сійської економіки та фізичних осіб, може при цьому бути частковим завданням (від виведення російських військ з Донбасу до звільнення заручників). Але жодне з часткових завдань не буде вирішене без рішення завдання загального. Зміни кремлівського режиму і проведення довготривалої санації населення, зараженого соціальними вірусами.

Віруси, вирощені в лабораторіях ЧК-КДБ-ФСБ і поширювані через російські засоби масової пропаганди, є комбінацією штамів, від яких у населення низки країн поки що нема імунітету. А вакцина проти рашизму перебуває лише на стадії розробки. Нема сумнівів, що людство з часом знайде спосіб впоратися зі смертоносною хворобою, сплавом криміналу, нацизму, ста-лінізму і релігійного фанатизму. Але треба думати, як убезпечити себе до цього.

Захистимо себе

від вірусу брехні, ненависті і страху

Найважче Україні. Вирощені че-кістами віруси поширилися на нашу землю і заразили частину населення ще до війни. Під час війни зло-якісну пухлину, щоправда, вдалося локалізувати, але для тисяч людей оперативне втручання у вигляді антитерористичної операції виявилося смертельним. Досі не зрозуміло, як впоратися з рашизмом на Донбасі і чи можна обійтися без ампутації частини його території.

Якщо навіть вдасться вигнати загарбників з української землі, гарантії повного одужання нема. Більше того, вірус рашизму здатний заразити тих, хто з ним активно бореться. Війна консолідує народ в опорі ворогові. Але вона ж створює ідеальні умови для беззаконня і насильства від імені держави.

Поки не вивітрилася пам’ять про правління Януковича і про те, яких жертв довелося зазнати народові, щоб його прогнати, українці якоюсь мірою захищені від посягань на свої права і свободи. Але після того, як у добра з’являються кулаки, гарантії зникають. Реформатори у владі здатні топтатися по правах людини не гірше, ніж чиновники з кримінальних кланів. Потрібна розумна профілактика, щоб вірус рашизму не заразив революціонерів.

Таку профілактику в Україні не провели після перемоги Помаранчевої революції. І наслідки були жахливі.

Країна, якою керували насильники і бандити, п’ять років йшла шляхом, визначеним «старшим братом». І якби народ знову не вийшов на Майдан, стала б нині копією путінської Росії. Зі свавіллям міліції, зі свавіллям прокуратур і судів, з фактичним безправ’ям населення.

Треба пам’ятати, що, захищаючи Україну від російської агресії, ми одночасно захищаємо себе від режиму, який підступом і хитрістю перетворив сусідню країну в царство брехні, ненависті і страху. І хоче поширити страх на всіх, хто опиняється під владою Кремля. Але хочеться — не значить вдасться.

Вислухавши божевільний вирок російських суддів (20 і 10 років позбавлення волі за голослівними звинуваченнями), Олег Сенцов та Олександр Кольченко відреагували як безстрашні і вільні люди.

Усміхнулися і разом заспівали Гімн України.